ІСТОРІЯ ТОРГІВЛІ
Вихідними відомостями про процесі виникнення й розвитку торгівлі на Русі були відомості про німий торгівлі, що зустрічається в якості найбільш рання форма торгівлі у всіх народів, що населяли Росію. При цьому способі торгівлі процес полягав у наступному: представники з різних племен прибували в заздалегідь обумовлене місце здійснення обміну, де учасники німий торгівлі викладали свій товар на певне місце, робили знаки і залишали його. Через деякий час поверталися і знаходили там потрібний їм для обміну товар, який лежав поруч з їх товаром. Якщо товар подобався і повністю задовольняв потребам, продавці забирали його, взамін залишаючи свій товар, який спочатку був запропонований для німий торгівлі. Якщо торговці не знаходили потрібного для себе варіанти обміну, вони просто забирали назад свій товар. При даній формі торгових взаємовідносин їх учасники не бачили один одного і не спілкувалися між собою. З розвитком суспільства торгівля стала приймати інші види і способи торгівлі стали удосконалюватися.
Перші згадки про внутрішніх формах торгівлі в Росії відносяться до 8-9 століття.
Центром усієї економічного життя станосітся Київ. Замикаючи собою ланцюг російських міст по великому водному шляху, він був головним збірним пунктом російської торгівлі і в короткий час досягає дивного процвітання.
Ринок - торг, торжище - був тим місцем, де виконувались всі торгово-обмінні операції на Русі. Торгівля носила ярмарковий характер і головним торговим днем ​​вважалася п'ятниця, коли на головній площі міста відкривався ринок. За даними літописів Київської Русі вже існувало теслярством, гончарна справа, ковальська майстерність, ткацька справа, вичинка хутра та шкіри. Але всі вироби цих промислів спочатку мали збут тільки на внутрішньому ринку, який був першим проявом роздрібної торгівлі. Головними предметами російської зовнішньої торгівлі стали в основному продукти звіроловства, бджільництва та сільського господарства.
В 9 столітті в Київській Русі з виникненням товарно-грошових відносин розвиток торгівлі прискорилося. У цей час Київська Русь ще не була єдиною державою, кожне місто представляв собою окреме князівство, у кожного були свої ринки, внутрішня і утворилася зовнішня торгівля. Внутрішню торгівлю вели найчастіше без посередників самі виробники, зовнішню - купці.
Наступний етап становлення торгівлі можна віднести до 12 століття. Після роздроблення Русі й занепаду Києва економічним центром стає Новгород. У Новгороді торг займав обширне місце і підрозділяються на ряди по роду продаваних товарів або походженням сиділи в лапках купців. Означившись прояв першої спеціалізації в торгівлі.
Після прийняття християнства, торгові операції стали проводити під заступництвом церкви і в безпосередній близькості від неї. Духовенство зберігало в церквах міри та ваги. Там же встановлювалися особливі ларі, в яких зберігалися торгові договору, записки і книги для закріплення торговельних угод, підвальні приміщення служили місцем зберігання товару.
Починаючи з другої половини 14 століття центром торговельних відносин на Русі стає Москва. Вона стає осередком всієї російської торгівлі та промисловості. Вона дає торгівлі вагу, міру, монету, напрямок торговельної діяльності. Саме в Москві відбуваються всі вагомі торгові угоди, видаються державні укази для регламентації та підтримки комерції, тут же живуть найбагатші купці.
В освіті російської централізованої держави в 15-16 ст. мала значення торгівля між князівствами. У внутрішній торгівлі стали брати участь багато соціальні групи (Ремісники, селяни, служиві люди, дворяни, бояри), а також монастирі. Основною формою торгівлі в містах стали щоденні ринки. Виникли різні Гостинні двори і торгові ряди з спрямованої спеціалізацією товарів за видами і географічної спрямованості або приналежності. Гостинні двори існували в основному для оптової торгівлі. Роздрібна та дрібнороздрібна торгівля була зосереджена в торгових рядах: клаптевий, ветошний, рибний, Охоче вЂ‹вЂ‹й ін Назви рядів повністю відповідали асортиментом товарів, які там пропонувалися до продажу населенню.
Стали розвиватися різні види пересувної торгівлі та різницевої торг, яким займалися скупники, прасоли, коробейники і т.п. Проте залишки феодальної роздробленості і численні внутрішні мита затримували розвиток внутрішньої торгівлі.
Стала розвиватися ярмаркова торгівля. Збором податків з торгівлі та митними зборами відав Наказ Великий скарбниці. Успішному розвитку торгівлі в 17 столітті сприяв прийнятий у 1653 році Торговий Статут.
До початку епохи правління Петра Великого на території Росії позначилися чіткі тенденції в розвитку торгівлі:
спеціалізація торгівлі;
поділ торгівлі на опт і роздріб;
велика кількість торгових місць та їх різноманітність;
концентрація торгівлі в певних місцях по асортиментному профілю;
поділ торгівлі на сезонну (Епізодичну) і постійну.
У другій половині 17 століття з'явилися торгові компанії. Розширювалися зовнішньоторговельні зв'язки з Індією і Китаєм. У цей час уряд Росії здійснювало політику меркантилізму і обмежувало торгівлю іноземних купців на своїй території.
Наступний етап розвитку торгівлі в 17 столітті характеризувався такими особливостями та прийнятими реформами:
провідне місце в експорті зайняли промислові товари;
торгівля отримала активний баланс: експорт перевищив імпорт;
створена В«Комерц-колегіяВ» - Державний орган з контролю і керівництву торгівлею в Росії.
Митна реформа 1753-57 рр.. Скасувала внутрішні мита на торговельні операції, що сприяло зростанню всеросійського ринку.
У 2-й половині 18 століття в Москві виникли перші магазини при купецьких будинках. У 1797 році було дозволено мати крамниці при житлових будинках, які мали вітрини та виставки.
У 18 столітті торгівля розвивалася на принципах протекціонізму. Високі ввізні мита захищали внутрішній ринок держави. У 1802-1810 рр.. Торгівлею відало Міністерство комерції, з 1810 року - Міністерство фінансів. У 2-й половині 19 століття обсяг торгівлі різко збільшився. Зростання міського населення та чисельності робочого класу привів до розширення ємності внутрішнього ринку. У 1885 році оборот внутрішньої торгівлі становив близько 5 млнд.руб, в 1900 - вже понад 11 млрд.руб.
Поряд з Москвою Санкт-Петербург також став займати особливе місце в розвитку торгівлі. У цей час в Санкт-Петербурзі була створена перша товарна біржа.
В кінці 19 століття виникли акціонерні торгові товариства, розвивалася оптова біржова торгівля. В 1885 році вже було більше 700 тисяч торгових закладів, у 1900 - близько 1.5 млн. Оборот зовнішньої торгівлі за 1861-1900 виріс майже в 4 рази, а митні доходи держави - в 5 разів.
Вступ Росії на рубежі 19-20 століть у стадію імперіалізму викликало подальше зростання торгівлі та її концентрацію в руках монополій. Падала частка ярмарків у внутрішньому товарообороті, розвивалася магазинна форма торгівлі, з'явилася кооперативна торгівля. У 1905 році було створене Міністерство торгівлі і промисловості. В роки 1-ої світової війни 1914-1918 рр.. скоротилося виробництво споживчих товарів, росли ціни, розвивалася спекуляція. Царське правілтельство намагалося нормувати торгівлю окремими продуктами. Виник продовольча криза. Після Жовтневої революції 1917 року Радянським державою була створена нова система торгівлі - соціалістична, значно відрізняється від попередніх форм торгівлі.
Торгівля при соціалізмі. При наявності в соціалістичному суспільстві товарно-грошових відносин торгівлі стали притаманні закономірності, що випливають з дії економічних законів соціалізму.
В СРСР Комуністична партія і Радянська держава з перших років Радянської влади приділяли велику увагу всем...