Зміст
Вступ
Розділ 1. Спеціфіка Концепції В«Епічного театруВ» Бертольта Брехта
Розділ 2. Принципи В«епічного театруВ» у п'єсі Брехта В«Матуся Кураж та її дітиВ»
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Бертольт Брехт вірить у В«мирні возможности для возз'єднання німецькіх земель, мирні и Вільні В». У 1956 году ця теза Була НЕ Дуже популярним в Світі, розколота на два непріміренніх блоки. Альо Брехт, Як и Завжди, говорів ті, Що йому підказувало серце. Для нього найвищу віявом гуманізму Було Безумовно визнання права людини и права народу на таке життя, Якого смороду прагнуть.
14 серпня 1956 року Брехт помер. На Його могилі Немає Пишний постаментів - Ліше надгробні плити, де вікарбувано: В«Вегtolt ВгеchtВ». І ці два слова Вже Ніхто не Може вікресліті з Історії світової літератури.
Бертольт Брехт найбільшій представник Німецької літератури ХХ Століття, художник великого й малого таланту. Його перу належать п'єси, Вірші, новели. ВІН театральний діяч, режисер и теоретик мистецтва соціального реалізму. П'єси Брехта, Дійсно новаторські дівлячісь на їх Зміст и форму, обійшлі театри багатьох країн світу, и усюд знаходится признання у найшіршіх колах глядачів.
Що до іноземніх міслітелів, то С. Каффнер у В«Драматургії першої половини ХХ ст. В»Зроби Висновок, Що Бертольт БрехтВ« ... починаючі уже з Його дерло театральних рецензій, віршів та п `єс, Завжди супроводжувався різкою полемікою, Його творчість Була приводом для ГОСТР естетичних діскусій та ідейно-політічної боротьбі. Так Було в Мюнхені та Берліні у 20-х - на качанах 30-х РОКІВ, так Було и в Період Його перебування в еміграції, й після повернення на Батьківщину [7, с.210].
Під впливим подій, які булі відмічені навесні 1918 року, коли Брехт мусів піті до армії й стати санітаром в аугсбурзькому військовому шпіталі, булав написана "Легенда про мертвого солдата" у якій ВІН описавши Свої враження від В«м'ясорубкіВ» гвінтіком якої самому довелося стати, п'єса Була сповнена нещадного сарказму, спрямованостей проти німецького мілітарізму.
Розчарування в революційніх силах німецького народу відображено у Його творчості, зокрема в драмі В«Бій барабанів Серед ночі (1919)В». 29 вересня 1922 р. Ім'я Б. Брехта стало відомім усій Німеччіні: цього дня відбулася Прем'єра п'єси В«Бій барабанів Серед ночіВ», а 24-Річний драматург ОТРИМАНО літературну премію імені Клейста. Незважаючі на безсумнівній тріумф у Світі мистецтва, буржуазна публіка НŠ​​спрійняла завзятого молодого письменника. У листопаді 1923 р. Під час гітлерівського путчу в Мюнхені Його Ім'я Було занесених до чорного списком ОСІБ, які знаходится Під особливим наглядом цензури. У своїй Статті В«Бертольд БрехтВ» Л. Фейхтвангер помічає, Що ці ранні п `єси (В« барабан Бій у ночі В»,В« Ваал В»), напісаніВ« дикою, міцною, Кольорових мовою, не вічітаною з книг, а підслуханою з Вуст народніх В», булі Вільні від Патетичної декламації и Звичайний для експресіоністічної драми [9, с.752].
У кінці 20-х - на початку 30-х РОКІВ Брехт створі серію В«Повчальних п'єсВ», продовжуючі найкращі Традиції робочого театру и призначення для агітації и пропаганди передового ідей. До них відносяться В«Баденська повчальних п'єса В»,В« Найвищий міра В»,В« Хлопчик, який говорив В«такВ» В»та Інші. Найбільш вдалі з них - В«Свята Іоанна скотобоєньВ» та інсценізація горьківської В«МатиВ».
У 1926 Брехт Закінчив роботу над п'єсою В«Що тієї солдат, Що цею В», Якові ВІН пізніше вважаєтся Першим Зразки епічного театру. Елізабет Гауптман робіть Висновок в аналізі В«Дослідження нового методуВ»: В«Після постанови п` єси В«Що тієї солдат, Що цеюВ» Брехт прідбав книги про соціалізм и марксизм ... ВІН пише: В«Я по Вуха уВ« Капіталі В». Мені тепер необхідно все Це точно знаті ... В»[4, с. 277].
У 1928 р. Б. Брехт БУВ змушеній переїхаті до Берліна після постановки В«Трігрошової опериВ». Б. Брехт розумів, Що життя потребує ідейно-філософського осмислення, вімагає від художника свого вираженість у містецтві адекватній естетічній формі.
Віра в ті, Що навіть Самі блізькі можут нас зрадіті (В«ШпигунВ»), зрада своєму професіональному обов'язку и жіттєвому призначення через страх (В«ПравосуддяВ», В«Професіональні хворобиВ»), згода з шовіністічнім вікрівленням науки (В«фізикиВ»)-все Це володіє внутрішньою єдністю, все Це викриття фашістської Отрута. Не менше УВАГА Брехт віділяє викриття злочину методів фашизму и ліцемірної демагогії В«третього рейхуВ» сцени В«Крейдяна хрест В»,В« Чорний папір В»,В« Радіочас для робочих В»,В« Ящик В»,В« Зимня допомога В».
У 1941 р. ВІН відплив на Кораблі в еміграцію до США. Емігранті практично не малі возможности видавати Свої твори рідною мовою, а тім Більше ставити їх на сцені. Альо самє в еміграції Б. Брехт написав Свої найкращі п'єси: В«Страх и відчай у Третій імперіїВ» (1935-1938), В«Добра людина з СезуануВ» (1938-1940), В«Матінка Кураж та її дітиВ» (1939), В«Життя ГалілеяВ» (1939), В«ВаалВ», В«Кавказька Крейдяна коло" (1944).
За багатством змісту, різноманітності емоційніх відтінків, п'єса В«Страх и відчай у Третій імперіїВ» увійшла у німецьку драматургію, Як класичний Антифашистська твір.
В«Трігрошова операВ» Брехта - ції переробка п'єси англійського драматурга XVIII в. Гея В«Опера бідніхВ» В».
Непрімірімість В«ЗвичайнаВ» та В«соціальногоВ» у класового суспільстві розкрито и у драмі В«Добра людина з СичуаньВ» (1938). У ній розповідається про ті, Як три віднішіх бога, наслухавшісь за тісячі РОКІВ достатності кріків, відправілісь у Мандрівку по земли.
У п'єсі В«Свята Іоанна скотобоєньВ» (1929-1930) Брехт пародійно вікорістовує багаторазове збережений в літературі Історію Жанні д'Арк. Перед приходом Гітлера до влади Брехт пише п'єсу В«Круглоголові і гостроголовіВ» (В«Чухі и чіхіВ»). Відштовхуючісь від Свіфта, ВІН малює в ній країну Яху (назва взята з четвертої Частина В«Подорож ГуллівераВ» и нагадує про жорстокости и жалюгідних людіноподібніх істот). Часто звертання Брехта до сюжетів класичних, Як раз и пояснюється тім, Що це материал, найбільш придатних для В«виведення формулВ». Цією ж причиною є інтернаціональній РОЗМА драматургії Брехта, перенесених Дій Його п'єс у Самі Різні Країни світу: в Японію (В«Хлопчик, який говоривВ« так »»); до Китаю (В«Добра людина з СічуаньВ»); в Індію (В«Людина є людинаВ»); в Грузію (В«Кавказька Крейдяна колоВ»); в Росію (В«МатиВ»); у Чехословакію (В«Швейк у Другій світовій війніВ»); в Германію (В«Страх и відчай в Третій імперії В»); у Фінляндію (В« Пан Пунтила и Його слуга Матті В»); в Італію (В« Життя Галілея В»); в Іспанію (В« Тереса Каррар В»); у Францію (В« Сни Сімоні Машар В»,В« Дні Комуни В»); в Англію (В«Трігрошова операВ»); до Америки (« хащі містВ», В«Свята Іоанна скотобоєньВ», В«Допит ЛукуллаВ» (1939), В«кар'єра Артуро Уї, котрої могло не бутіВ» (1941)).
О. Чирков досліджував сенс вілову Б. Брехта - В«У міру того, Як я Зростай, мені непріємнімі ставали люди мого класу В»,В« Підтвердіті ці слова можна змалюють з біографії, та тім, Що ВІН зображував їх у своїх п'єсах. Боротьба людей фізічно та морально, злість, ненависть, все Це оточувало тогочасної люд, а ті, Що Брехт прийомів доля глядача на полі бою, де Працював санітаром у військовому шпіталі. Всі Це відобразілось у думках, на серці, а потім и у творах автора, Вже починаючі з віршів, п'єси В«ВаалВ», В«барабанити в ночі В»...В» [8, с.171].
Бертольт Брехт застерігав світ: В«Культуру буде врятовано тоді, коли Будуть врятовані люди! В»Брехт закликали, звертаючи до совісті людства:В« Необхідно підвестіся на боротьбі и дива на перешкоді злочину фашістів В».
У сорокових роках Брехт пише п'єси, в якіх зріває маски з Новоявлений пророків фашизму, розвінчує Його анти Людяний псіхологію, демонструє убозтво и зліденність націстськіх доктрин: В«кар'єра Артуро Уї, котрої могло не буті В»...
