Псковської ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ С. М. КІРОВА
Реферат на тему:
В«Зарубіжна література ХХ століття В»
Роботу виконала:
Тигранян Олена Едіковна
1 курс, 100 група
економіка
ВБШ - факультет
р. Псков, 2010 р.
Введення
В«Світова література першої половини XX століття розвивалася під безпосереднім впливом подій історії. Важливе місце в літературі належить антивоєнної темі. Її витоки - в першій світовій війні 1914-1918 років. Антивоєнна тема стала основою у творах письменників В«Втраченого поколінняВ» - Е. М. Ремарка, Е. Хемінгуея, Р. Олдінгтона. Вони побачили у війні страшну безглузду бійню і засудили її з гуманістичних позицій. Не залишилися осторонь від цієї теми і такі письменники, як Б. Шоу, Б Брехт, А. Барбюс, П. Елюар та інші.
Великий вплив на світовий літературний процес надали революційні події в Росії в жовтні 1917 року. На захист молодої радянської республіки проти іноземної інтервенції виступили такі письменники, як Д. Рід, І. Бехер, Б. Шоу, А. Барбюс, А. Франс і інші. Майже всі прогресивні письменники світу побували в післяреволюційній Росії і в своїх публіцистичних і художніх творах прагнули розповісти про будівництво нового життя на основі соціальної справедливості - Д. Рід, Е. Сінклер, Я. Гашек, Т. Драйзер, Б. Шоу, Р. Роллан. Багато не бачили і не розуміли, які потворні форми стало приймати в Росії будівництво соціалізму з його культом особи, репресіями, тотального стеження, доносительством і т. д. Ті ж, хто побачив і зрозумів, як, наприклад Дж. Оруелл, Андре Жід, були надовго виключені з культурного життя Радянського Союзу, так як залізна завіса працював справно, та й у себе на батьківщині вони не завжди користувалися розумінням і підтримкою, так як в 30-ті роки в Європі і в США у зв'язку з світовою економічною кризою 1929 року посилюється робоче і фермерське рух, зростає інтерес до соціалізму і критика СРСР сприймалася як наклеп.
Захищаючи свої привілеї, буржуазія в ряді країн робить ставку на відкриту фашистську диктатуру, політику агресії та війни. В Італії, Іспанії та Німеччини встановлюються фашистські режими. 1 вересня 1939 починається друга світова війна, А 22 червня 1941 року фашистська Німеччина нападає на Радянський Союз. Все прогресивне людство об'єдналося в боротьбі проти фашизму. Перший бій фашизму був даний в Іспанії під час національно-революційної війни 1937-1939 років, про що Е. Хемінгуей написав свій роман В«По кому дзвонить дзвінВ» (1940г.). В окупованих фашистами країнах (Франції, Польщі, Чехословаччини, Данії) активно діє підпільна антифашистська друк, публікуються антифашистські листівки, статті, повісті, оповідання, вірші та п'єси. Найяскравіша сторінка в антифашистській літературі - Поезія Л. Арагона, П. Елюара, І. Бехера, Б. Бехера.
Основні літературні напрямки цього періоду: реалізм і протистоїть йому модернізм; хоча іноді письменник проходив складний шлях від модернізму до реалізму (У.Фолкнер) і, навпаки, від реалізму до модернізму (Джеймс Джойс), а іноді модерністські та реалістичні початку тісно перепліталися, являючи собою єдине художнє ціле (М.Пруста і його роман В«У пошуках втраченого часуВ»).
Багато письменників залишилися вірні традиціям класичного реалізму ХIХ століття, традиціям Діккенса, Теккерея, Стендаля, Бальзака. Так жанр роману-епопеї, жанр сімейної хроніки розвивають такі письменники, як Ромен Роллан (В«Зачарована душаВ»), Роже Мартін дю Гар («ѳм'я ТібоВ»), Джон Голсуорсі (В«Сага про ФорсайтівВ»). Але і реалізм ХХ століття оновлюється, нові тім'я і проблеми вимагають для свого рішення нових художніх форм. Тек, Е. Хемінгуей виробляє такий прийом, як В«принцип айсбергаВ» (підтекст, насичений до межі), Френсіс Скотт Фіцджеральд вдається до подвійного баченню світу, У. Фолкнер слідом за Достоєвським підсилює поліфонізм своїх творів, Б. Брехт створює епічний театр з його В«ефектом відчуження або відстороненняВ».
Якщо реалісти, які поклали основу своєї творчості спостереження, вивчення дійсності, прагнучі відобразити її об'єктивні закономірності, не цуралися художніх експериментів, то для модерністів головним було саме експериментування в галузі форми.
Звичайно, і їх приваблювало не тільки формотворчество, нова форма вимагалася для того, щоб втілити нове бачення світу і людини, нові концепції, в основі яких лежали не стільки прямі контакти з дійсністю, скільки різні модерністські, як правило, ідеалістичні філософські теорії, ідеї А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, З. Фрейда, екзистенціалістів - Сартра, Камю, Е. Фромма, М. Хайдеггера та інших. Основними модерністськими течіями стали сюрреалізм, експресіонізм, екзистенціалізм.
Таких письменників, як Д. Джойса, Ф. Кафку, М. Пруста справедливо вважають В«метрамиВ» модернізму, кожен з них представляє самостійний напрямок, вони багато в чому визначили розвиток літератури ХХ століття. В»[1]
Мета: мета даної роботи полягає в тому, щоб донести до суспільства важливість зарубіжної літератури.
Завдання:
1. довести, що зарубіжна література так само цікава, як і вітчизняна.
2. Розібратися у всіх складових зарубіжної літератури ХХ століття.
Актуальність: дана робота актуальна, так як наше покоління зараз читає більш сучасну літературу, ніж літературу срібного століття.
Зарубіжна література та історичні події ХХ століття
Період після Першої світової війни
Чудовий розквіт під всіх своїх жанрах переживає література у Франції після Першої світової війни. Незважаючи на війну і повоєнні труднощі, освіта у Франції завжди залишалося класичним: латинь, класична література, історія і, звичайно, чудовий французьку мову, досконалість і чистоту якого оберігають Французька Академія, Сорбонна і десятки інших установ.
У ці роки своїм ораторським мистецтвом блищить філософ А. Бергсон, покоряющий співвітчизників чудовим французьким мовою, новими яскравими ідеями та поняттями, такими, як В«Закрите суспільствоВ», В«відкрите суспільствоВ», В«тривалістьВ», В«творча еволюція В»,В« життєвий прорив В»,В« потік свідомості В»та ін Французький парламент на своєму засіданні у 1928 р. розглядав навіть питання про перенесення його лекцій з актового залу Колеж де Франс, не вміщає всіх бажаючих, в будинок Паризької опери та про зупинення на час лекцій руху по прилеглих вулицях.
Чудовий розквіт в цей час переживає і французький роман, його мову. Точне і оригінальне свідоцтво складнощів буття у М. Пруста і А. Жіда (1869 - 1951); одкровення душі, яку роздирають драмами, - у Ж. Бернаноса (1888 - 1940) і Ф. Моріака (1885 - 1970). У творчості Ф. Моріака і М. дю Гара (1881 - 1958) роман виступає як монументальний твір, автори якого поміщають своїх героїв в саму гущу складною і напруженою епохи.
Європейська художня література ХХ в. зберігає вірність класичним традиціям - це твір англійського романіста Д. Голсуорсі, німецького письменника Т. Манна Г. Белля, французьких письменників А. Труайя, Р. Роллана, А. Франса та багатьох інших. І це відрізняє її від інших видів культури.
У той же час європейська література зазнала вплив модернізму, що насамперед виявляється в поезії. Так, французькі поети П. Елюар (1895 - 1952) і Л. Арагон (1897 - 1982) були провідними постатями сюрреалізму. Однак найбільш значними в стилі модерн була не поезія, а проза - романи М. Пауста (В«У пошуках втраченого часу В»), Дж. Джойса (1882 -1941)В« Дублінці В»,В« Улісс В»та ін, Ф. Кафки (1875 - 1955) В«ПроцесВ», В«ЗамокВ», В«АмерикаВ». Ці романи відображають свідомість людини перед обличчям навколишнього його абсурду. Вони були відповіддю на події Першої світової війни, яка породила покоління, що отримало у літературі назву В«втраченогоВ».
Період після Другої світової війни
Новизна європейської художньої літератури в період після Другої світової війни - це перш всього її забарвленість е...
