Доповідь
аналіз лірічного твору В« Клен ти мій опалий ... В» Сергія Єсеніна
Лозонюк Євгенії
Клен ти мій опалий, клен заледенелой,
Що стоїш нагнувшись під хуртовиною білою?
Або що побачив? Або що почув?
Немов за село погуляти ти вийшов.
І, як п'яний сторож, вийшовши на дорогу,
Потонув в заметі, приморозив ногу.
Ах, і сам я нині чтой-то став нестійкий,
Не дійду до дому з дружньої пиятики.
Там он зустрів вербу, там сосну примітив,
виспівували їм пісні під заметіль про літо.
Сам собі здавався я таким ж кленом,
Тільки не опалим, а щосили зеленим.
І, втративши скромність, очманілий в дошку,
Як дружину чужу, обнімав берізку.
28 листопада 1925
Сергій Єсенін рідко ставив на рукописах дати, а на Цій поставивши: 28 листопада 1925 року. За місяць до своєї трагічної гібелі. У цею день ВІН знаходівся у клініці для нерів Хворов, Куди госпіталізувався за власним Бажанов и з єдіною метою: вберегтісь от суднового переслідування. У клініці, де лікувався співає, добро знають про цею факт и розказують, Що у цею день, 28 листопада, люди у чорних шкіряніх плащах приходили за ним, альо Єсеніну допомоглі, у клініці повідомілі, Що хворого переведено до іншого корпусу ... У Цій клініці, на іншому поверсі, бувший палата Єсєніна ... а у садку, троха відійшовші от доріжкі - старий клен ... На дворі сиро и холодно, сильний вітер, Останній кленовий листок змагається за життя, - и співає НЕ Може стріматі сліз: "Клен ти мій опалий! .. "Ні, ВІН галі боротіметься, ВІН живе на своїй земли, правда буде на Його боці! Але ... через Місяць поета не стало ...
В Основі лірічного твору - Пейзажна Лірика, Яки порівнюється и протіставляється з інтімною лірікою у широкому розумінні, або вужчий - В«переживання нежівої природи В»и переживання людини. Це є темою твору. Проблему твору підказує Ситуація, у якій ВІН БУВ написань, и самооцінка поета, Його життя и Дій: швідкоплінне життя людини.
Композіційно твір діліться на Дві частин: опис клена-сторожа, Що нібі-то Вийшов на околицю села у заметіль напідпітку и відморозів ногу В«ПотопленийВ» у сугробі: i Метафоричність співставлення клена з опальним, хворіючім поетом. Сергій Єсенін частіше за все звертався до простої, Селянської природи, Середи якої віріс и Яки Була йому рідною, знайомиться и дорогою. Епітеті, порівняння и метафора співає знаходится у простій народній мові: порівняння клена Із п'яний сторожем у Другій строфі підсілює образ простого, далекого від цівілізації села, просторіччя В«Чтой-тоВ» є характерним для російської В«глибинкиВ». Альо з самих дерло слів Зі сторінки з віршем віє ніжністю и сердечністю. Це тому, Що автор ласкаво звертається до вкрітого криг дерева-сторожа: клену, ти мій опалий! - Автор вжіває прісвійній займеннік В«мійВ» - так часто люди звертають до рідніх и близьким, Наприклад: брате мій!, або: мій коханий ... Далі от рядків віє легким Смутко, бо епітеті опалий и В«зальодянілійВ» поєднуються з обставинами: клен Стоїть Під заметіллю на околіці, сам-один. Співає детально вімальовує картину, повсякчасно вікорістовуючі прийом одухотворення. Вісь Його клен В«Вийшов на дорогу В», вісь ВІН Стоїть безпомічній,В« потонув у заметі ", відморозівВ« ногу В».
ВІРШ написань шестистопним хореєм (шкірні рядок має 12 складів - 6 стоп у строці). Рима у Вірші жіноча, наголос пріпадає на передостанній склад. Рима має Особливе емоційне значення для вірша. У першій строфі Під наголос опіняються и чергуються голосні В«а-єВ», В«у-єВ» Що створює Відчуття туги, тужлівого відмірання, В«В'яненняВ».
Клен ти мій оп а вшій,
клен заледен е лий,
що стоїш нагні у вшісь
під хуртовиною б е лой?
єсенін вірш засіб лексічній композіційній
У п'ятому стовпчіку на фонетічному рівні чуємо чередування наголошеніх голосних а-е, о-е, Що звучить Дуже мелодійно, наспівно, таке благозвуччя допомагає поетові передаті настрій и ті Мелодії, Що ВІН наспівував деревам Під заметіль. І Самі звуки завіваючої Хуртовина чують, відчуваються Майже фізічно, завдякі наголошенім голосним В«у-єВ».
Не можна не помітіті протяжно повторення голосної В«оВ» у Третій и четвертій строфі.
Доповнює и підкреслює Відчуття туги, додає до нього неспішній Плин роздумів лексічна анафора у дерло двох рядках дерло двох стовбців (клен-клен, або-або). При Чому у іншому стовпчіку знаходимо галі и синтаксичною епіфору В«побачив-почувВ», сходжу стілістічно на прості, неспішне народне розпітування: що там видно-чути? Читача та слухача такий прийом зразу націлює на неспішне, роздумліве сприйняттів, на тій самий лад, на Який налаштованості БУВ сам Єсенін, коли, дівлячісь Крізь Холодне скло, згадував, розмірковував, сумував. Такий формат Розмови перетікає и у другу половину вірша, коли Есєнін, Вже розказуючі про себе, говорити: там вісь зустрів вербу, там сосну прімітів (там-там). І протяжність голосних, Що повторюються, и анафорічні повторення слів надають ліріці особлівої мелодійності, протяжності, пісенної тужлівості. Вірш давно Було покладено на музику, и пісню Цю співають и переспівують на Свій лад Різні співакі.
проти В«Настрій віршаВ» можна передаті словосполучення В«світлий сумВ». Відчуття смутку співає В«підфарбовуєВ» вігуком-зітханням, Що ледь відчутно змінюють настрій вірша, вносити у нього Щось ігріве, співає не засуджує таку сітуацію и нетверезій стан, а злегка досадує, каже ах , и я СЬОГОДНІ Трох не Твереза. Іронічне ставлені до себе и сітуації відчувається через метафору В«нестійкій, ніяк додому не доберуся В», и тут Знову просторіччя -В« з дружньої пиятики В». Тут співає сам вказує на ті, Що годину у лірічному творі теперішній, по відношенню до внутрішнього оповідача - В«ниніВ» - слово можна розуміті у двох значеннях: СЬОГОДНІ або у Цю пору, в будь якому випадка, годину теперішній.
Нам віріться, Що и клен и сам співає самє зараз перебувають у стані легкого сп'яніння. Альо у наступній строфі стає слабо відчутною Деяка годин віддаленість оповідача від подій власного життя (зустрів, примітив, виспівував). Важко сказаті, чі Це автор щенно прімітів-зустрів старих знайомиться (образи ціх дерев є наскрізнімі для поезії Єсеніна), чі співає пригадує собі у такому стані.
Драматизм сітуації враз підсілюється дієсловом, Що різко віддаляє поета від Певної подій - В«ЗдававсяВ». Так Що ж з Єсенінім відбувається насправді?! Пам'ятаючи обставинних жіття, в якіх написано твір, и ті, Що через Місяць молодий співає помер, самє по собі напрошується припущені, Що Єсенін, якому на тій годину Було Всього тридцять, нібі В«роздвоївсяВ»: Він справді зараз, у теперішньому часі, Як зелений клен обіймає берізку, альо одного Його половина бачіть Це все нібі на відстані и розуміє, Що таким Ліше всі Здається ... просто Дієслово В«здававсяВ» у контексті звучить до болю трагічно хочеться вігукнуті, струснути поета за плечі: В«Сергій Олександрович, Ві галі зараз молоді, сповнені творчих сил!! .. В» Та співає сам-собі відавався таким вісь ... відавався колись, у Певний Період годині, Певний проміжок життя, Який ВІН так яскраво вімальовує. Епітет В«щосилиВ» підкреслює якесь буйство енергії, невічерпність, розквіт життя, коли галі є Куди В«РозігнатісяВ» - и співає порінає у тій стан, коли буйство молодості зсуває кордони норм и плутаються образи, стан Його влучно передає и підкреслює сталий народний виразі: В«очманілий вдоскоВ».
Лесксіко-семантичності Рівень підказує, Що Останні рядки вірша є емоційною кульмінацією, Аджея самє там іде емоційне нарощування: зпочатку В«втративши совістьВ» а Далі В«очманілий в дошкуВ» - Просторіччя, Що має Дуже яскраве емоційне забарвлення. Але ... годин форма дієслів (зустрів, примітив, виспівував, здавався, обнімав) натякає на ті, Що це всі відбувалось у недалекому минуло. Вісь Яким буйним и веселим не так давно автор собі здавався, ВІН зараз дивиться на зальодянілій клен, и пригадує Щось недавнє, нібі-то ВІН зараз ніяк НЕ дійде до будинку з товаріської зустрічі, у холод и холоднечу розспівує пісні вербам и соснам про літо.
У невеликому за обсягах, альо ємному лірічному Вірші автор геніально В«відображенийВ» тій момент у своєму жітті, коли Його галасун, Квітуча молодість Раптен опінію Під зимовище вітром жіття, и наспівуючі пісні Під жіттєву заметіль про літо, молодості Цій судилося загинуть у Суворов зиму диктатури комунізму, Що хворіла на фобію вільнодумства та самовіраження. Єсенін думав, Що ВІН галі квітне, альо того листопадного дня ВІН пророче порівняв себе з кленом, Якого спіткала Нещасний частка.
