Курсова робота
На тему
В«Доктор Булгаков у циклі оповідань В«Записки юного лікаря В»
Зміст
Введення
1. Автобіографічність циклу оповідань В«Записки юного лікаряВ»
2. Земський лікар у творах В. Вересаєва і М. Булгакова
3. Особливості циклу В«Записки юного лікаряВ»
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Серед письменників у всі часи було чимало лікарів: Ф.Рабле і Ф. Шіллер, А.П. Чехов і В.В. Вересаєв. М.А. Булгаков також був лікарем за освітою, тому медицина займає важливе місце в його творах. В«ПоєднанняВ« література-медицина В», - на думку Є.В. Панаєвій, що вивчає роль медицини у творчості М.А. Булгакова, - не випадково; вивчення медичних дисциплін дає не тільки знання хвороб, але і передбачає проникнення в глибини психіки і психології В»[1]. В«Специфіка лікарської професії вимагає граничної спостережливості та уваги. Це є сполучною ланкою між літературою і медициною. Незалежно від того, чи залишив письменник-медик лікувальну практику чи ні, отриманий ним досвід настільки чіпкий, що навіть незалежно від волі автора він відбивається в характері творів В»[2].
Багато хто вважає, що цикл оповідань М.А. Булгакова В«Записки юного лікаряВ» повністю автобіографічний і не має цінності як художній твір, так як розповідає лише про професійному становленні Булгакова-лікаря. Але така точка зору неприпустима, коли справа стосується творів такого письменника, як Михайло Опанасович Булгаков. Тому основне завдання цієї роботи полягає в тому, щоб показати, що між його самобутніми персонажами і їх прототипами, між реальними подіями та сюжетами булгаковської прози та п'єс - величезна дистанція. Читаючи Булгакова, постійно зустрічаєш справжні імена реально існуючих людей або ж прозорі натяки на них, опису історичних подій, міст і сіл, вулиць, будівель, предметів побуту. Вся рання проза Булгакова підкреслено автобіографічна, найчастіше написана В«від першої особиВ», вперто видає себе за щоденник або мемуари, сповнена реальних імен і подій. Проза його насичена конкретними деталями і образами і тому потребує розгорнутих коментарях, тому постараємося визначити, де закінчується образ М.А. Булгакова і починається літературний вимисел, так як сьогоднішньому читачеві Булгакова такі роз'яснення необхідні, інакше він не зрозуміє всієї глибини і самобутності ідей письменника, рухів його думки.
Булгаков лікар прототип письменник
1. Автобіографічність циклу оповідань В«Записки юного лікаряВ»
В«Записки юного лікаряВ» - цикл, що складається з розповідей В«Рушник з півнемВ», В«Хрещення поворотомВ», В«Сталеве горло В»,В« Завірюха В»,В« Пітьма єгипетська В»,В« Зниклий очей В»іВ« Зоряна висипка В». Всі ці розповіді в 1925-1926 рр.. публікувалися в московському журналі В«Медичний працівник В», а також (В« Сталеве горло В») в ленінградському журналіВ« Червона панорама В». При публікації всі вони, за винятком двох, мали підзаголовки В«Записки юного лікаря В», або таке ж підрядкова примітка. До розповіді В«Пітьма єгипетськаВ» мається виноска: В«З готується до видання книгиВ« Записки юного лікаря В», проте книга так і не була видана за життя Булгакова. В оповіданні В«Сталеве горлоВ» підзаголовок був інший: В«Розповідь юного лікаряВ», а оповідання В«Зоряна висипкаВ» взагалі не мав підзаголовків та приміток, що відносять його до якого-небудь циклу або книзі.
Вперше В«Записки юного лікаря В»у вигляді циклу вийшли в 1963 р. в БібліотеціВ« Огонька В»(№ 23) без оповіданняВ« Зоряна висип В»(як що не має прямих вказівок на приналежність доВ« Записок В»), з зміною заголовка В«Сталеве горлоВ» на В«Срібне горлоВ» і датування подій з 1917 р. на 1916 р., можливо, з цензурних міркувань, а також для штучного зближення часу дії з часом приїзду Булгакова в село Нікольське Сичевського повіту Смоленської губернії на посаді земського лікаря.
До В«Записок юного лікаряВ» примикає розповідь В«МорфійВ», опублікований в В«Медичному працівникуВ» в 1927 р., проте В«більшість дослідників ця розповідь до складу циклу не включає, оскільки він не тільки не мав ніяких вказівок на приналежність до В«ЗаписокВ» при публікації, але й досить сильно відрізняється від оповідань циклу за формою і змістом В»[3].
М. А. Булгаков з відзнакою закінчив медичний факультет Київського університету, але лікарем пропрацював недовго. За роки навчання на медичному факультеті М. Булгаков прослухав близько 40 дисциплін, прочитаних видатними біологами і медиками. Природно, що такий багаж професійних знань і умінь не міг пропасти даром. Художні твори Булгакова несуть на собі відбиток отриманої освіти і, хоча й не довгою, лікарської діяльності.
Хоча деякі факти біографії письменника з квітня 1916 по березень 1918 р. були висвітлені в пресі, все же період лікарської практики письменника залишається найменш вивченим.
У 1916р. М.А. Булгаков закінчив медичний факультет Імператорського університету Св. Володимира (Київ) і отримав В«Тимчасове свідоцтвоВ» № 142 від 6 квітня 1916 про закінчення університету. 16 липня того ж року він був відряджений в якості В«лікаря резерву В»в розпорядження смоленського губернатора.
До роботи в земських лікарнях, за спогадами сестри письменника Надії Опанасівни Земської [4], В«Негайно після закінчення університету Михайло Булгаков вступив у Червоний Хрест і добровільно виїхав на південно-західний фронт, де працював у військовому госпіталі в містах Західної України: у Кам'янець-Подільському та Чернівцях (нині Чернівці). Там він отримав перші лікарські практичні навички, особливо по хірургії В». Практика лікаря в бойових умовах наступу IX армії дала Булгакову багато. Можна вважати застосовної до нього наступну фразу з оповідання В«МорфійВ»: В«Втім, багато допоміг мені госпіталь на війніВ» [5].
З 29 вересня 1916 по 18 вересня 1917 Булгаков працював в Микільській лікарні, потім у лікарні міста Вязьми - з 20 вересня 1917 по 22 лютого 1918
У написаних у 20-ті роки В«Записках юного лікаряВ» смоленський період життя Булгаков малював у достатньо світлих тонах. Головний герой ніс просвіта (не завжди успішно) темним, неосвіченим селянам, зціляв їх від недуг, а службу в земстві усвідомлював як якусь високу місію. Але, на думку Б. Соколова [6], таке відчуття, швидше за все, з'явилося вже після пов'язаних з революцією та Громадянською війною крутих змін у булгаковських долю. Тоді ж, у земстві, все уявлялося йому, молодій людині, буденним, позбавленим романтики. В листі Н.А. Земської 31 грудня 1917 він з явним жалем зазначав: В«І знову тягну лямку в Вязьмі ... Я живу в повній самоті ... В»Але тут же додає:В« Зате у мене є широке поле для роздумів. І я розмірковую. Єдиним моїм втіхою є для мене робота і читання по вечорах ... В»[7]
Навіть у Вязьмі, повітовому центрі, де з осені 1917 року довелося трудитися Булгакову і де малося яка-не інтелігентне суспільство, йому виявилося не з ким спілкуватися. Що вже говорити про Нікольському, від якого до повітового центру Сичівка 35 верст, а до найближчої залізничної станції Ново-дугінськими Миколаївської дороги - 20. В цих умовах праця лікаря, швидше за все, представлявся Булгакову не тільки В«важкою лямкою В», але й єдиною віддушиною у повітовій глушині. І Т.Н. Лаппа в своїх спогадах малює зовсім не ідилічну картину їхнього життя в Нікольському і пізніше у Вязьмі. Ось її розповідь про прибуття в Нікольське: В«Огидне враження. По-перше, страшна грязь. Але прольотка була нічого, ресорна, так що не дуже трясло. Але бруд нескінченна і смутна, і вигляд такий сумовитий. Туди приїхали під вечір. Таке все ... Боже мій! Нічого немає, голе місце, якісь деревця ... Здалеку лікарня видна, будинок такий білий і біля нього флігель, де працівники лікарні жили, і будинок лікаря спеціальний. Внизу кухня, їдальня, величезна приймальня і ще якась кімната. Туалет внизу був. А вгорі каб...
