МІНІСТЕРСТВО АГЕНТСТВО ПО ОСВІТІ
Державне освітня установа вищої професійної освіти
ЧЕЛЯБІНСЬК ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра галузей і ринків ІЕкОБіА
Реферат
на тему:
В«Аналіз п'єси А.П. Чехова "Чайка" В»
Виконала:
студентка гр. 22
Петрова І.В.
Челябінськ
2009
Зміст
Введення
1. Короткий зміст твору
2. Інтерпретація п'єси В«ЧайкаВ»
2.1 В«ЧайкаВ» Р.К. Щедріна
2.2 В«ЧайкаВ» Б. Акуніна
3. Дієво-психологічний аналіз В«ЧайкиВ» як основа літературознавчої інтерпретації
3.1 Підтекст або В«підводна течіяВ» п'єси
3.2 Режисерський аналіз п'єси
Висновок
Література
Введення
Антон Павлович Чехов - це російський письменник, автор оповідань, повістей і п'єс, визнаний одним з найвидатніших письменників у світовій літературі. Чехов створив чотири твори, стали класикою світової драматургії, а його кращі розповіді високо оцінюються письменниками та критиками.
У 1895-1896 роках була написана п'єса В«ЧайкаВ», і вперше опублікована в 12 номері за 1896 рік журналу В«Російська думкаВ». Прем'єра ж балету В«ЧайкаВ» відбулася 17 жовтня 1896 року на сцені петербурзького Александрінського театру. Однак ця прем'єра не мала успіху.
У 1896 році, після провалу В«ЧайкиВ», Чехов, який написав вже до того моменту кілька п'єс, відрікся від театру. Однак, в 1898 році, постановка В«ЧайкиВ» Московського Художнього Театру, заснованого Станіславським і Немировичем-Данченко, мала величезний успіх у публіки і критики, що спонукало Антона Чехова на створення ще трьох шедеврів - п'єс В«Дядя ВаняВ», В«Три сестриВ» і В«Вишневий садВ».
Спочатку Чехов писав оповідання тільки для того, щоб заробити грошей, але по мірі зростання його творчих амбіцій, він створив нові ходи в літературі, сильно вплинувши на розвиток сучасного короткого оповідання. Оригінальність його творчого методу полягає у використанні прийому під назвою В«потік свідомостіВ», пізніше перейнятого Джеймсом Джойсом і іншими модерністами і відсутності фінальної моралі, так необхідної структурі класичного розповіді того часу. Чехов не прагнув дати відповіді читаючої публіки, а вважав, що роль автора полягає в тому, щоб ставити питання, а не відповідати на них.
Мабуть, ні одна з п'єс Чехова не викликала стільки суперечок як у сучасників письменника, так і в більш пізніх дослідників його творчості. Це не випадково, так як саме з В«ЧайкоюВ» пов'язують становлення Чехова-драматурга, його новаторство в цієї галузі літератури.
Різноманітність підходів до творчості Чехова неминуче призводить до появи поглядів деколи прямо протилежних. Одне з таких розбіжностей заслуговує особливої вЂ‹вЂ‹уваги, так як існує вже протягом багатьох десятиліть, - це суперечка між театрознавцями і філологами: В«Часто театрознавці під виглядом дослідження пропонують і намагаються зіграти свою виставу на папері. Чудово спокуса писати про В«моєму Чехова В»абоВ« Чехові в мінливому світі В», але нехай есеїстикою та інтерпретаціями займаються режисери, письменники, критики - художники. Цікавіше В«чеховський Чехов В»... погляд не ззовні, із залу, з нашого часу, а зсередини - з тексту, в ідеалі - В«з авторської свідомостіВ».
Причини такої недовіри філологів до театрознавцям і особливо режисерам зрозумілі: шукання останніх обумовлені законами театру, чуйного до потреб часу, а, отже, пов'язані з привнесенням у твір суб'єктивних В«нечеховскіхВ» елементів, не прийнятних в літературознавстві. Але якщо поглянути на літературознавчі трактування В«ЧайкиВ», то неважко помітити, що деякі постановки все ж надали на них досить сильний вплив. Першими тут слід виділити постановку МХАТу 1898р., яка вважається найбільшою В«чеховськоїВ», незважаючи на всі розбіжності автора з Художнім театром, і партитуру К.С. Станіславського до цього спектаклю. Гра Коміссаржевської на сцені Александрінського театру в 1896 році і особливо її оцінка самим Чеховим надовго схилили симпатії багатьох дослідників на користь Зарічній. Постановки А. Ефроса (1966р.) та О. Єфремова (1970р.) акцентували увагу на роз'єднаності героїв, догляді їх у себе, і хоча спектаклі були сприйняті як осучаснений Чехов, інтерес філологів до цієї особливості посилився.
Говорячи про причини розриву літературознавчих і сценічних інтерпретацій, З.С. Паперний висловлює думку, що В«п'єса виявлялася недосяжною для повного театрального здійснення В». Кожна постановка В«ЧайкиВ» відображала лише окремі її сторони, а в цілому п'єса В«ширше можливостей одного театруВ».
Шах-Азізова, аналізуючи тенденції чеховського театру 60-70-х років, робить висновок, що В«епічна докладність і ніжна лірика з вистав йдуть ... оголюється драматургічна природа чеховських п'єс ... В»Причину цього вона бачить у новому вирішенні питання про роль подій, які театр не тільки виділяв емоційно, але й часто виносив на сцену те, що сам Чехов намагався приховати: В«... поведінка героїв часто ставало підвищена нервозність і глядачам не те щоб натякали, а прямо вказували, що в душі у героїв ... В»
Шах-Азізова бачить однобічність пошуків в тому, В«що театр прагне досліджувати чеховську театральність в її чистому вигляді. Для цього її виділяють, витягають із складного єдності драми, епосу і лірики ... В»Але подібним недоліком страждають і літературознавчі дослідження, де драматизм геть випадає з поля зору.
Щоб дати цілісний аналіз, заснований на вірному співвідношенні трьох начал (драматичного, епічного і ліричного), необхідно подолати цей розрив. Труднощі тут в те, що вистава є новим твором мистецтва, не піддається однозначному тлумаченню: В«чеховськеВ» в ньому невіддільне від В«режисерськогоВ», від індивідуальних особливостей акторів і сучасних нашарувань. Тому шлях подолання розриву бачиться не в аналізі постановок і пов'язаних з ними матеріалів, а в застосуванні деяких використовуваних режисерами методів і прийомів аналізу літературного тексту для цілей літературознавчої інтерпретації.
Але дієвий аналіз, проблемам якого присвячена ця робота, не можна пов'язувати виключно з театральною практикою, де аналіз тексту невіддільний від інших задач. Більше того, хоча режисери, які прагнуть іти від природи людини, нерідко і звертаються за підтвердженням інтуїтивних знахідок до психології і фізіології, в практичній роботі вони намагаються не використовувати точну наукову термінологію, виробляючи свою мову, зрозумілий акторам і допомагає розбудити їх творча уява. Тому в даній роботі, поряд з використанням практичного досвіду режисерів, буде дано чисто теоретичне обгрунтування дієвого аналізу, засноване на психологічній теорії діяльності.
При співвіднесенні дієво-психологічного аналізу з літературознавчим виникає цілком справедливе питання, що ж нового ми вносимо. Адже сутність дієвого аналізу полягає у відновленні дії в найширшому сенсі слова: вчинків героїв, їх мотивів, подій п'єси - в кінцевому рахунку, подієвого ряду або сюжету. Але коли мова йде про такому творі як В«ЧайкаВ», ця завдання виявляється однією з найскладніших. Не випадково питання про роль подій в драматургії Чехова викликає стільки суперечок, і часто виникає сумнів не тільки в тому, що є подією, а що ні, але і чи є вони взагалі. Дієво-психологічний аналіз допомагає отримати інформацію про події, і особливо необхідний у тих випадках, коли така інформація не виражена словесно.
Застосовуваний метод аналізу дозволяє об'єктивувати картину того, що відбувається в В«ЧайціВ», малює щось на зразок В«панорами життя героївВ», відновлюючи в тимчасовій послідовності всі події, про яких є пряма чи непряма інформація в п'єсі. У контексті цієї В«панорамиВ» по-новому постануть багато відзначалися раніше особливості п'єси: ліризм, розповідність, символіка. Результати аналізу дозволять переглянути традиційно прийняте в літер...
