ВСТУП
У першій половині ХХ століття починає розвиватися література, яка відрізняється семантичної багатошаровістю, поліфонічним звучанням, це література, яка вимагає від читача повного проникнення в текст, вдумливого, залученого прочитання, але, крім того - володіння певним багажем знань, необхідних для розуміння як самого тексту, так і ідей, вкладених автором у твір, бо найчастіше ці ідеї виявляються приховано. Така імпліцитно стає визначальною в характеристиці літератури інтелектуалізму, і постмодернізму як його похідного.
Якщо говорити про поняття, якими оперує постмодернізм, тобто про тих художніх прийомах, що використовує автор для досягнення ідейній складності твору, потрібно мати на увазі, що вони не є принципово новими, вони використовуються по-новому. Провідним стає використання поєднання різних філософських теорій в контексті ігри, серйозні мотиви покриті несерйозними ремарками персонажів, заховані в лабіринтах мовних ігор.
Поступово оформляються жанри інтелектуального роману, драми. І саме інтелектуалізм, який розвинувся в рамках філософського жанру літератури, стає родоначальником постмодернізму, якому залишається притаманна підпорядкованість художньої структури авторської філософської концепції, однак авторське судження стає В«ПрихованимВ», очолює філософський спір, диспут, основоположним принципом стає принцип гри.
Незважаючи на те, що постмодерністська література привертає все більшу увагу літературознавців, вивчення англомовної постмодерністської драми з її якісно новим інтелектуалізмом, присвячено вкрай мало дослідних робіт. Цілісним дослідженням специфіки жанру інтелектуального роману представляються праці С.Д. Павличко, в яких розглядається творчість У.Голдінга, А.Мердок, Дж.Фаулза.
Інтелектуальна драма на сучасному етапі її розвитку у вітчизняному літературознавстві практично не досліджена. Рівним чином мало вивчено і творчість Т.Стоппарда, одного з провідних англійських і світових драматургів, ряд п'єс якого підпадає під жанрове визначення інтелектуальної драми. У сучасному вітчизняному літературознавстві на сьогоднішній день немає досліджень, присвячених детальному поетологіческому аналізу якої б то не було п'єси Т.Стоппарда. Цим і визначається актуальність теми даного дослідження, де також розглядаються аспекти постмодерністської поетики, що представляють важливість для розуміння творчості Т.Стоппарда.
Мета роботи полягає у виявленні поетичного своєрідності постмодерністської інтелектуальної драми на матеріалі драми Т.Стоппарда В«Розенкранц і Гільденстерн мертвіВ».
Завдання дослідження :
1.Аналіз розвитку інтелектуалізму від ХVIII століття до постмодерністських жанрових різновидів другої половини ХХ століття;
2.Аналіз поетики постмодерністської інтелектуальної драми Т.Стоппарда В«Розенкранц і Гільденстерн мертві В»
3.рассмотреніе специфічних для Т.Стоппарда художніх прийомів, як то: алюзія, пастіш, каламбур, та ін
4.ісследованіе інтертекстуальності, принципу гри і системи символів в постмодерністської інтелектуальної драмі Т.Стоппарда:
5. аналіз перекладу драми Т.Стоппарда на російську мову
6. аналіз різних видів мовних ігор, їх ролі та місця у творі.
Об'єктом дослідження є постмодерністська інтелектуальна драма Т. Стоппарда В«Розенкранц і Гільденстерн мертвіВ». Предмет дослідження - поетика постмодерністської інтелектуальної драми Т.Стоппарда, в ракурсі проблеми адекватності перекладу та сприйняття.
Методологічною основою дослідження служить комбінація літературознавчих підходів до вивчення літературних проблем. Постмодерністський і компаративний аспекти дослідження поєднуються з порівняльно-історичним і типологічним методами. Техніка В«close reading" ("пильної читанняВ»), постмодерністський і герменевтичний підходи дають можливість глибокого вивчення тексту і інтертекст, що утворює семантичну багатогранність художнього твору. За допомогою компаративного методу була виявлена ступінь збереження в тексті перекладу Й.Бродського авторських інтенцій, закладених в оригіналі п'єси В«Розенкранц і Гільденстерн мертвіВ». Порівняльно-історичний метод дав можливість простежити еволюцію інтелектуалізму в літературі від XVIII століття до другої половини ХХ століття, причому не тільки в філософських жанрах. Типологічний метод дозволив систематизувати основні компоненти поетики інтелектуальної драми на прикладі художньої практики Т.Стоппарда.
Наукова новизна . У дипломній роботі дається характеристика поетологіческого своєрідності постмодерністської британської інтелектуальної драми, мало вивченою у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві. Творчість Т.Стоппарда, що послужило матеріалом дослідження, в такому аспекті поки що не розглядалося у вітчизняному літературознавстві. У роботі показується специфіка драми Стоппарда, що базується на таких філософсько-естетичних концепціях, як екзистенціалізм, неоплатонізм, постструктуралізм і постмодернізм.
Науково-практична цінність дослідження. Представлений у роботі матеріал може бути використаний як для подальшого вивчення поетики творчості Т.Стоппарда, так і з метою більш повного теоретичного осмислення розвитку британської літератури у другій половині ХХ століття в цілому та інтелектуалізму постмодерністської літератури в зокрема.
Обсяг і структура роботи. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, включає 76 позицій. Дипломна робота викладена на 88 сторінках друкованого тексту.
1. СТАНОВЛЕННЯ ПОЕТИКИ ЯК НАУКИ
В нашому дослідженні ми спробуємо проаналізувати і охарактеризувати філософську драму Томаса Стоппарда В«Розенкранц і Гільденстерн мертвіВ» в контексті поетики, що і визначено заголовком роботи. У ході дослідження нами будуть детально розглянуті особливості перебігу постмодернізму, до якого, власне, і належить творчість видатного драматурга. Перш за все, необхідно встановити, з чого почався постмодернізм як явище мистецтва, якими є передумови і смислове навантаження течії, і яких авторів можна вважати попередниками і В«наставникамиВ» Стоппарда. Це необхідно, в першу чергу, для того, щоб повніше зрозуміти саму п'єсу, кожен її пласт, з'ясувати, якими саме засобами користувався драматург, створюючи твір, і чому саме ними. Для цього слід розглянути саме поняття В«поетикаВ», що включає в себе цей термін, як і історія еволюції поетики як науки.
Літературний термін В«поетикаВ» походить від грецького слова В«poietikeВ», що в дослівному перекладі означає поетичне мистецтво. За визначенням великий енциклопедії літературознавчих термінів даний термін має два основних значення, згідно з якими він може представляти сукупність художньо-естетичних і стилістичних якостей, що визначають своєрідність того чи іншого явища літератури, кіно, театру, будь-якого виду мистецтва і характеризувати його внутрішнє будову, специфічну систему його компонентів і їх взаємозв'язку. У цьому випадку ми говоримо про поетику кіно, драми, роману, як специфічних жанрів, або про поетиці цілого течії в літературі, наприклад - про поетику екзистенціалізму. Також ми поділяємо поетику конкретного автора, або, іншими словами, особливості індивідуального авторського стилю, і, ще вже - про поетику окремого твори автора. Це і узгоджується з метою нашого дослідження - виявити особливі риси, властиві поетиці драми Стоппарда В«Розенкранц і Гільденстерн мертві В».
Щодо іншого визначення термін поетика трактується як одна з дисциплін літературознавства, включає: вивчення загальних стійких елементів, з взаємозв'язку яких складається художня література, літературні роди та жанри, окреме твір словесного мистецтва; визначення законів зчеплення і еволюції цих елементів, загальних струк...
