МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ Іммануїл Кант
ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОЛОГІЇ І ЖУРНАЛІСТИКИ
КАФЕДРА ЗАРУБІЖНОЇ ФІЛОЛОГІЇ
«ѳмпліціссімусВ» Г. ​​Гріммельсгаузен як роман виховання
ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
Калінінград 2010
Зміст
Введення
Глава 1. Роман виховання як теоретична проблема
1.1 Німецьке бароко XVII століття
1.2 Гріммельсгаузен у контексті бароко
Глава 2. Сімпліціссімус: проблеми і характери
2.1 Літературно-фольклорні джерела роману "Сімпліціссімус"
2.2 Образ Сімпліціссімуса в романі
Висновок
Список використаної літератури
Введення
«ѳмпліціссімусВ» - це яскравий зразок німецького роману XVII століття, роман автобіографічний, тому є всі підстави для того, щоб згадати деякі моменти з життя автора цього твори.
Ганс Гріммельсгаузен народився в 1622 році (за деякими даними в 1621) в містечку Гельнхаузен, в сім'ї селянина. У віці десяти років був викрадений проходили Гессенського солдатами, брав участь у Тридцятилітній війні; служив денщиком, потім мушкетером в протестантських військах; по закінченні війни з 1648 року мандрував по Європі, поступив на службу до єпископа Страсбурзької Францу Егону фон Фюрстенберг.
У 1667 році Гріммельсгаузен був призначений сільським старостою в селі Ренхен в Баденська князівстві. Опинившись на цій посаді, зайнявся літературною працею, прагнучи викласти свій бродяжніческій і військовий досвід.
Саме в результаті цього в 1668 році світ побачив автобіографічний роман про Сімпліціссімус, створений за зразком іспанського шахрайського роману. Роман описує пригоди Сімпліціссімуса в умовах спустошливої вЂ‹вЂ‹Тридцятирічної війни.
Проблемі роману виховання присвячена велика література, в якій розглядаються питання генезису цього жанру, його специфіки як роману різних літературних епох (Епоха Просвітництва, Романтизму, реалізму XIX століття, література XX століття).
В якості теоретичного матеріалу нами були використані роботи німецьких дослідників роману виховання Рольфа Зельбманна, Карла Моргенштерна, Вільгельма Дільтея й інші, в яких досліджується теорія жанру роману і розглядається сам термін В«роман виховання В». Були використані також роботи вітчизняних вчених: М. Бахтіна, А. Морозова, Б. Пурішева, А. Діалектовой та ін
Творчість Гріммельсгаузен являє собою художній синтез усього попереднього розвитку німецької оповідальної прози й різноманітних іншомовних літературних впливів, насамперед іспанського шахрайського роману. Романи Гріммельсгаузен - яскравий приклад своєрідності німецького бароко.
Книги Гріммельсгаузен, переживши короткий період успіху у своїх сучасників, в епоху Просвітництва були майже повністю забуті, хоча великий Лессинг виділяв їх як живу частину спадщини німецької літератури XVII сторіччя. Справжнє відродження інтересу до творчості Гріммельсгаузена відбулося в епоху романтизму. Л. Тик, А. Арнім, К. Брентано, І. Ейхендорф, брати Грімм були захопленими шанувальниками тоді ще анонімного автора «ѳмпліціссімусаВ». Вони запозичили в нього теми, мотиви, образи й розвивали їх у своїх творах. Німецькі романтики викликали до життя численні дослідження про творчість Гріммельсгаузен.
Своєрідним пам'ятником Гріммельсгаузеном стало заснування в 1896 р. в Мюнхені сатиричного журналу «ѳмпліціссімусВ», в якому співпрацювали Т. Манн, Я. Вассерман, К. Гамсун. Видатні представники німецької літератури XX в. (Т. Манн, Б. Брехт, І. Бехер, Г. Гессе) бачили в Гріммельсгаузеном великого народного німецького письменника і визнавали величезну силу впливу роману «ѳмпліціссімусВ» на сучасного читача. Всесвітньо відомою стала антифашистська і антивоєнна драма Бертольда Брехта В«Матінка Кураж та її діти В»(1941), прообразом головної героїні, якої послужив персонаж роману Гріммельсгаузен. Багато представників нового покоління прогресивних письменників НДР і ФРН, що прийшли в літературу після другої світової війни, вважають Гріммельсгаузен своїм літературним учителем (Г. Кант, М.-В. Шульц, Г. Грасс). Роман Гріммельсгаузен «ѳмпліціссімусВ» по праву займає місце в одному ряду з видатними шедеврами світової літератури.
Романи Гріммельсгаузен знайшли в кінці XVII в. не тільки захоплених шанувальників, але й наслідувачів. З'являються цікаві романи - В«сімпліціадиВ», автори яких беруть за зразок роман «ѳмпліціссімусВ»: В«Всесветскій сімпліціанскій роззява, або Вигадливий Ян Ребху В»(1677-1679) Йогана Беера,В« Угорський або дакійського Сімпліціссімус В»(1682) Даніеля Шпеєра та інші.
Метою кваліфікаційної роботи є дослідження роману Г. Гріммельсгаузен "Сімпліціссімус" як роману виховання.
Завдання: 1) Простежити становлення і формування роману виховання; 2) Розглянути передумови народження роману виховання в Німеччини; 3) Вивчити особливості німецького роману виховання.
Структура: кваліфікаційна робота складається з запровадження, двох глав, висновку та бібліографії. Перша глава "Роман виховання як теоретична проблема "присвячена вивченню роману виховання як теоретичної проблеми, історичних, літературних і філософських передумов зародження роману виховання. У другому розділі "Сімпліціссімус: проблеми і характери "досліджується специфіка німецького роману виховання на прикладі роману "Сімпліціссімус", розглядається історія створення роману "Сімпліціссімус", досліджуються форма роману і її сенс.
Глава 1. Роман виховання як теоретична проблема
Одним з грунтовних документів дослідження роману виховання є книга, складена західнонімецьким вченим Рольфом Зельбманном В«До історії німецького роману вихованняВ». В ній ставляться питання генезису поняття Bildungsroman (роман виховання), Entwicklungsroman (роман розвитку), Erziehungsroman (виховний) роман. Сам Зельбманн простежує історію цих понять від Бланкенбург до Гегеля, розглядає літературознавчі дискусії [1].
Р. Зельбманн нагадує, що вперше термін Bildungsroman став вживати в своїх роботах дерптський професор естетики Карл Моргенштерн в 20-ті роки XIX століття [2]. Вчений написав три роботи про сутність, історії та походження німецького роману виховання. За думки Моргенштерна, В«романом виховання можна називати цю різновид, по-перше, внаслідок конкретної організації її матеріалу, бо цей роман зображує формування героя від початку життя до певної ступені зрілості; по-друге, завдяки тому, що це формування сприяє вихованню читача В»[3]. Отже, романом виховання може називатися тільки той роман, який, по-перше, зображує індивідуальний ріст і становлення героя з початку і до певного рівня досконалості, а по-друге, він сприяє моральному утворенню читачів.
Роман Гете В«Роки навчання Вільгельма Мейстера В»розглядається ним якВ« парадигма жанру, як кращу його вид, народжений з нашого часу і для часу В»[4]. Початок поглибленого дослідження роману виховання, на думку Зельбманна, пов'язане з роботами відомого німецького історика культури і філософа Вільгельма Дільтея (1833-1911). Романами виховання він називає твори В«школи Вільгельма Мейстера В», які показуютьВ« людське формування на різних ступенях, образах, епохах життя В»[5].
В. Дільтей виділяє три виду роману виховання: романи В«школи Вільгельма МейстераВ», романи романтичної групи (Фр. Шлегель, Тік, Вакенродер, Новаліс) і романи про художника. В основі концепції роману виховання В. Дільтея лежать аналогії з теорією природної еволюції. Слідом за Шлегелем, Моргенштерном і Гегелем, В. Дільтей порівнює етапи розвитку органічного світу і ступені В«дозріванняВ» героя. Крім того, вчений приділяє особливу увагу р...
