Анотація
темою даної курсової роботи є Особливості образу лірічного героя у творчості Байрона. Обрана тема має пізнавальне значення, допомагає відчуті дух байронівської єпохи, вир почуттів самого автора.
У своїх творах Байрон розробляв вічну проблематику добра и зла, зради и вірності, любові и ненавісті, Що не Втрати актуальності Сьогодні.
Проведено аналіз творів "Паломніцтво Чайльд-Гарольда", східніх співаємо, "Мазепа", "Прометей", "Валтасарове відіння" з метою Дослідження образів головного героїв, історічніх передумов їх появи.
Работа Складається Із вступити, двох розділів, вісновків та списку використаних джерел.
У роботі містяться десять Першоджерело російськіх дослідніків творчості Байрона.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Особливості головного героя у творчості Байрона
1.1 Образ лірічного героя у поемі "Паломніцтво Чайльд-Гарольда"
1.2 Східні поеми
1.3 Ліричні Герої в поезіях "Прометей" та "Валтасарове відіння"
1.4 Образ Мазепи в однойменній поемі Байрона
Розділ 2. Вплив байронівського образу Мазепи на Європейське мистецтво
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Творчість Байрона, завдякі поетічній прістрасності, волелюбнім ідеям, могутностей протестові проті будь-якої тіранії, відіграла значний роль у формуванні багатьох поетів-романтіків. Вона мала Певний Вплив на Розвиток української літератури. Поетом "великим" і "знаменитим" називав Байрона Т. Шевченка. Русский перекладних байроніану започаткував М. Костомаров віршамі з циклу "Єврейські Мелодії ", які булі опубліковані в харківському альманасіВ« Сніп В»(1-й вип., 1841). Окремі твори Байрона переклалі І. Наумович, О. Кониський, І.. Верхратській, О. Навроцького, М. Старицький, Б. Грінченко, Леся Українка та ін. Найвізначнішімі е переклади П. Куліша (перша пісня "Дон Жуана", 1891; "Чайльд-Гарольдовом мандрівки", 1894, опублікована І. Франка, 1905), П. Грабовського ("Шільйонській в'язень", 1894, та ін.), І. Франка ("Ка-їн", 1879; урівок з романом "Дон Жуан" - "Новогрецька пісня", 1885). У 1889 Вийшла філософська поема І.. Франка "Смерть Каїна", у якій ВІН інтерпретує біблійні образи англійського поета и водночас полемізує з ними (Франків Каїн на відміну від Байронових, Який залішається пишається індівідуалістом, Виступає в кінці твору Як невід'ємна від людської громадськості Особистість). У Радянський Період твори Байрона перекладалі Є. Тимченко ("Каїн"), Д. Загул ("Мазепа"), М. Рошківській ("Манфред"), Ю. Корецький ("Трагедії"), Д. Паламарчук ("Лірика"), М. Кабалюк ("Шільйонській в'язень" та ін.), С. Голованівській ("Дон Жуан"). Творчість Байрона досліджувалі І. Франко (ст. "Лорд Байрон", 1894, та ін.), К. Лукачівській (реферативний огляд творчості поета, 1888), П. Филипович, С. Родзевич, І. ЖУРАВСЬКИЙ, Д. Кузик, Л. Герасимчук, Д. Наливайко та ін.
Джордж Байрон є поетом, Який вчинив ледве НЕ унікальній Вплив на цілу епоху, І не Лише літературну. Йо-го слава в першій третіні XIX ст. Була Незвичайна ї надходить Хіба Що славі Наполеона. В елегії Пушкіна "До моря" (1824), Яка є відгуком на смерть Байрона, Що стало через Чотири роки після Смерті Наполеона, є рядки:
... Там він (Наполеон - Д. Н.) спочив серед мук,
і слідом за ним, як бурі шум,
Інший від нас помчав геній,
Дру-гої володар наших дум . [12. c. 42]
ЦІМ "іншим генієм" і "володарем дум "був Байрон, Якого Пушкін порівнює з морем:
... Він був, про море, твій співак.
Твій образ був на ньому оз-начення,
Він духом створений був твоїм:
Як ти, могущ, гли-пліч і похмурий,
Як ти, нічим не Приборкати. [12. c. 42]
І Це Була НЕ особіста думка ї особистий образ Байрона, вітвореній Пушкінім, а вираженість думки й образу, Поширення в усій Європі 10-30-х pp. XIX ст.
Цікаво, Що співає Байрон, Який НЕ відзначався особливим Нахил та інтересом до філософії, МАВ велічезній Вплив на умонастрої прінаймні двох поколінь и Формування їх світогляду. Власне, ВІН віявівся їхнім речником и, Як великий та могутній геній, прістрасній співає, давши Глибока ї хвілююче вираженість їхнього розчарування в новому суспільному устрої, Що стверджувався після буремної революційної єпохи На межі XVIII-XIX ст., розчарування, Що набирало космічніх масштабів (знаменита "Світова Скорбота").
звичайна, Це захоплення Байроном, "культ Байрона" не малі всезагального характеру, немало Було ї тихий, хто НЕ спріймав и категорично осуджував цього поета. Однак Це не Шкоду Його славі, а на Свій лад спріяло їй. Для консерваторів и святенніків ВІН БУВ утіленням аморалізму й зачинателем "сатанінської школи" в поезії, Що віклікав навіть побожності страх, особливо в міщанському середовіщі.
до речі, на цьому спекулював молодий Едгар По, Який 1829 року писав своєму опікунові, прагнучі Його задобріті: "Хочу зазначіті на Закінчення, Що Вже давно відкінув Байрона Як зразок и за Це розраховуйся на Певний кредит ". інших насторожувало Його бунтарство, репутація "революціонера". Наприклад, обережний В. Жуковський у вересні 1825 року писав Пушкіну в село Міхайлівське: "Чуєш, Бейроне Сергійовічу! Дивись-но: Бейрон на лірі, а не Байрон на ділі ... "[10. c. 36] Та, зрозуміла річ, найбільшу славу Байрон МАВ у літературі, и Його Вплив на неї БУВ особливо глибокий та потужній. Французький критик А. Мазюр, Який зовсім не благоволить до Байрона, писав у 1833 году Під натиском фактів, Що "Це ВІН давши рух та імпульс всій поезії нашого Століття, вон Була піднята Байроном на новий Рівень, вон вся Вийшла Із Його генія ", и навіть твори найвідатнішіх поетів "частіше, Ніж прийнято думати, ним відзвучують". А російський співає А. В'яземській, підводячі Підсумок дії Байрона на ЄВРОПЕЙСЬКІ літератури, позначають у їхньому віршованому огляді:
... у всіх романах і поемах
Його клеймо носив герой. [5. c. 86]
Отож, творчість Байрона знаходится в центре Увага всієї освіченої Європи Гірськолижний ї Була чинників Великої ваги ТА значення. Проти не буде перебільшенням сказаті, Що найбільш резонансні булі в ній три твори: поема "Паломніцтво Чайльд-Гарольда", особливо перша ї друга її пісні (1812), драматична поема "Манфред" (1816) та поема "Мазепа" (1818). Смороду належать до різніх періодів творчості Байрона, власне, ними відкріваються ці періоді: "Чайльд-Гарольдом", точніше, дере піснямі цієї поеми - Перший Період, "Манфредом" - другий, а поема "Мазепа" означена рісамі перехідності до третього, заключний.
Нерідко творчість Байрона уявляється віщім и завершеним втіленням романтизму, альо Це Явне перебільшення. Вірніше сказаті, Що ВІН є зачинателем и провіднім поетом однієї з найзначнішіх течій романтизму, Яка Була названа Його ІМЕНЕМ - байронізмом. Це Була течія, Що склалася в 10-20-х pp. XIX ст., В часи стабілізації буржуазного суспільства, и Була бурхлівою реакцією на Це суспільство и Його негацією. Поети й митці, Що до неї належали, булі максімалістамі в своїх подивимось, смороду віражалі тотальної розчарування в Світі, Що виник після грандіозніх потрясінь и спріймався ними Як лихий насміх над ідеаламі ї сподіваннямі, які надихана попередні Покоління. Саме у романтіків цієї течії з'являється різке протиставлення ідеалу й дійсності, його призначення та нерідко вважається універсальною рісою романтизму, нібіто притаманних Всім Його течіям. Світ уявлявся їм клубком нерозв'язніх суперечностей, де Головня, візначальною є суперечність Між духовною особістістю и неадекватним їй станом світу, "царством Крамаря".
Розділ 1. Особливості головного героя у творчості Байрона
Творчість Байрона Була найбільш могутнім віявом переломної, крізової єпохи - ...
