В«СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМВ»
В«Слово о полку ІгоревімВ» (Повна назва В«Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святославова, онука Ольгова В», ін - рус. Слово про пл'ку ІгоревСЈ, Ігоря сина Свят'славля, внука Ольгова) - Найвідоміший пам'ятник давньоруської літератури. В основі сюжету - невдалий похід 1185 руських князів на половців, розпочатий новгород-сіверського князем Ігорем Святославичем. Більшість дослідників датують В«СловоВ» кінцем XII століття, невдовзі після описуваної події (часто тим же 1185 роком, рідше одним-двома роками пізніше).
Пройняте мотивами слов'янської народної поезії і язичницької міфології, за своїм художнім мові В«СловоВ» різко виділяється на тлі давньоруської літератури і стоїть у ряду найбільших досягнень європейського середньовічного епосу. В історії вивчення пам'ятника великий резонанс викликала версія про В«СловоВ» як фальсифікації кінця XVIII століття (скептична точка зору), в даний час в цілому знехтувана науковим співтовариством.
Історія знахідки
Рукопис В«СловаВ» (Що входила до складу збірника з декількох літературних текстів) була виявлена ​​в Спасо-Преображенському монастирі в Ярославлі одним з найбільш відомих і щасливих колекціонерів пам'яток російської старовини - графом Олексієм Мусіним-Пушкіним. Єдиний відомий науці середньовічний список В«СловаВ» загинув у вогні московського пожежі 1812 року, причому відомості про це носять суперечливий і плутаних характер, що дало привід сумніватися в достовірності твору.
"Слово о полку Ігоревім "було відкрито на початку 90-х років XVIII ст. в одній древній рукописи знавцем старовинної книги, істориком і археологом графом А.І. Мусіним-Пушкіним. Високу оцінку поетичних достоїнств древнього твори відразу ж дали М.М. Херасков, Н.М. Карамзін. Перше друковане повідомлення про відкриття В«СловаВ» з'явилося за кордоном, в гамбурзькому журналі В«Spectateur du NordВ» 1797 р. (жовтень). А в 1800 р. "Слово ..." було видано під заголовком "Ироическая пісня поході удільного князя Новагорода - Сіверського Ігоря Святославича. писана старовинним російською мовою в кінці XII століття з перекладенням на вживане нині наріччя ". Найближчими помічниками А.І. Мусіна-Пушкіна в здійсненні цього видання були А.Ф. Малиновський і М.М. Бантиш-Каменський. Вони ж були першими дослідниками "Слова ...", відкриття якого було великим подією в культурному і літературному житті Росії, воно змусило переглянути ставлення до нашої давньої літератури та історії Древньої Русі.
В склад Мусін-Пушкінського збірника, крім В«СловаВ», входив також ряд літописних текстів і літературних повістей, в тому числі одна з редакцій давньоруського перекладу візантійського роману В«Дігеніс АкрітВ» (В«Девгеніево діянняВ»). Склад цих текстів і збереглися цитати з них (переважно в В«Історії держави Российского В»Карамзіна) дозволяють датувати створення рукопису XVI століттям, причому переписувач включив до неї, як це було зазвичай в таких збірниках, і ряд більш стародавніх творів, у тому числі і В«СловоВ». Збіг ряду орфографічних і мовних ознак у В«СловіВ» і в виписках з В«Девгеніево діянняВ» говорить про те, що над різними текстами працював один і той же писар.
Джерела тексту
Збереглося два повних відтворення тексту В«СловаВ» по Мусін-пушкінської рукописи:
- перше видання 1800 року, підготовлене Мусіним-Пушкіним, під заголовком: В«Ироическая пісня похід на половців удільного князя Новогород-Сіверського Ігоря Святославича В» (М., 1800). В кінці книги прикладені В«ПохибкиВ» і В«Поколінний розпис російських великих і удільних князів в сей пісні згадуються В». Відкривши пам'ятник, гр. Мусін-Пушкін повідомив про нього знавцям палеографії - Малиновському, Бантиш-Каменському та іншим - і, розібравши його, склав свій власний список, в який ввів поділ слів, речень, великі літери та ін Цей список і лежав в основі видання.
- знята для Катерини II в 1795 копія В«СловаВ» (В«Катерининська копіяВ»). Копія ця видана академіком Пекарським в 1864 р. і Сімоні, більш справно, в 1889 р., в В«Древностях і Працях Московського археологічного товариства В», XIII т.
Крім цього, збереглися також виписки з загиблої рукописи, зроблені А. Ф. Малиновським та М. М. Карамзіним, із зауваженнями про деяких інших читаннях оригіналу порівняно з текстом, приготованим для видання 1800 р. (так звані паперу Малиновського, почасти описані Є. В. Барсова в його праці про Слово про Полку Ігоревім; інший переклад, з нотатками по рукописи Імпер. публичн. бібл., описаний у В«Звіті Імпер. Публ. Бібл., За 1889 р. В», СПб., 1893 р., стор 143-144). Р. О. Якобсон вказував на те, що виписки Малиновського і Карамзіна мають лише невелике значення для реконструкції Мусін-пушкінської рукописи. Значення має також виконаний для Катерини ранній переклад В«СловаВ», так як він робився не з вищезгаданої копії.
Особливості втраченої рукописи
Після втрати оригіналу В«Слова о полку ІгоревімВ» з'явилися повідомлення про його особливості зі слів власника та інших очевидців. Свідоцтва ці суперечливі, так як ніхто не подбав скопіювати зразок письма рукописи, описати її особливості. Вважається цілком надійно встановленим, що рукопис В«СловаВ» ставилася до XVI століттю (орфографія відображає другого південнослов'янського впливу), писана була скорописом без поділу слів, з наголосами буквами, швидше за все, взагалі без букви i, без відмінності і і ї (привнесеного видавцями) та не вільна була від описок, помилок, а може бути, і від пропусків або від зміни первинних виразів: така доля всіх пізніших списків давньоруських пам'яток літератури. Крім того, додаткові дрібні спотворення в текст, безсумнівно, мимоволі внесли і перші видавці, як показує весь досвід видання в XVIII-початку XIX вв. збережених давньоруських рукописів. Звідси з самих перший пір вивчення В«Слова о полку ІгоревімВ» тягнуться в науковій літературі досліди більш-менш вдалих виправлень тексту В«СловаВ». У XIX столітті кращі з них зроблені Дубенським в 1844 р., Тихонравова в 1866-1888 рр.., Огоновським в 1876 м., Потебнею в 1878 р., Барсова в 1887-1890 рр.., Козловським в 1890 р. У XX столітті найбільш докладні критичні тексти В«СловаВ» пропонували Р.О. Якобсон, Н.К. Гудзій, Н.А. Мещерський, видавці В«Словника-довідника" Слова о полку Ігоревім "В» і В«Енциклопедії" Слова о полку Ігоревім "В», зведений текст в 2004 р. запропонований (втім, без докладного коментаря) і А.А. Залізняком.
Мова В«СловаВ»
Книжкові елементи відображаються і в мові В«СловаВ» поряд з народними рисами давньоруської мови. Внаслідок частої листування В«СловаВ» в що дійшов до нас списку втратило свої початкові риси, забарвилося особливостями новгородсько-псковського говірки (Шізим, вечи, промені, русіці, дивицею і пр.); але й тепер воно ще відображає архаїчні риси давньоруської літературної мови XII в. Загалом це мова літописів, повчання Володимира Мономаха. У В«СловіВ» чимало скрутних (В«ТемнихВ») місць, що виникли внаслідок псування тексту або наявності рідкісних слів (Гапакс). Майже кожне таке місце не раз піддавалося тлумаченню. Одним з поширених способів при тлумаченні цих темних місць "Слова" є Палеографічний кон'єктури, наприклад за допомогою гаплографіі (пояснення І. І. Козловського (1866-1889), посмертно опубліковані в 1890 р. [1]).
Питання територіального походження і авторства В«СловаВ»
В«Слово о полку ІгоревімВ» має імовірно южнорусское походження, можливо навіть київське. Подібні припущення випливають з укладення В«СловаВ», з захопленого ставлення автора до великому князю київському Святославу, з любові до Києва, до його горам. Поетичні описи природи степів у Дона і Дінця створюють враження про близькому знайомстві автора з цими місцями. Текст В«СловаВ» говорить також про те, що він добре знайомий не тільки з рідним Києвом, але й з іншими руськими землями - Князівствами.
