Літературні екскурсії
Серед різноманітних форм функціонування літературного твору існує одна вкрай цікава, але обійдена увагою сучасного літературознавства: літературна екскурсія. Великий досвід теорії екскурсійної справи, накопичений в 1920-і роки поки не затребуваний. Такий соціально і просветительски значимий і багатий можливостями феномен побутування літератури як літературна екскурсія відійшов, здається, виключно в область прикладних інтересів туристичного бізнесу. Відповідно проектування екскурсій теоретично не осмислено й не має скільки-небудь продуманої концептуальної основи.
Всім відомо, як вони пожвавлюють викладання. Ми не будемо перераховувати типи і теми екскурсійної роботи, пов'язаної з уроками літератури, так як це досить відоме і тісно пов'язане з місцевими умовами: у великих містах до послуг шкіл екскурсійні бюро, пропонують і тематику і організаційний устрій екскурсій; в сільських місцевостях вибір екскурсій не так багатий і вся ініціатива і організація лягає на вчителя.
Проте не слід думати, що тільки в містах і районних центрах можна знайти такі місця або пам'ятники, які потрібно показати учням. Найцікавіші об'єкти для активного і повчального сприйняття нерідко виявляються в місцях, здавалося б, нічим не прославлених і далеких від цін-трів. Так в Адигеї багато місць, які були посещами письменникам. Так, наприклад, Е Шварцем, М. Горьким і т.д.
Той, кому доводилося проводити екскурсії всім класом в музеї або місця, пов'язані з життям письменника, знає, що це нелегке захід, що вимагає чималої витримки від учнів. Продуктивність екскурсії не завжди буває рівною, так як частина класу через пасивності або недостатності часу для вдумливого огляду (кімнати тісні, вітрини невеликі) так чи інакше випадає з активу екскурсантів. Зазвичай і керівники музейних екскурсій воліють вести огляд з невеликими групами учнів. Та й взагалі пасивно слухати керівника екскурсії здатні далеко не всі учні: це закономірно і зовсім не пов'язано з недисциплінованістю учнів. Вони хочуть самі оглянути, самі дізнатися, самі вибрати те, що їх цікавить. Тому вельми доцільно (особливо для старших класів) внести самостійність і самодіяльність в екскурсію. У нашій особистій практи-ке викладання ми нерідко перетворювали екскурсії в так звані В«експедиціїВ» (Умовна назва), при яких давали повну самостійність учням у спостереженнях і огляді експонатів. Так, ми ставили перед учнями завдання, загальну для всього класу: В«Кому і за що поставлені пам'ятники в нашому районі?В» Клас розділиться на маленькі групки, які взялися досліджувати окремі пам'ятники (Деякі учні фотографували-або замальовували, дізнавалися (подробиці) про діяча, якому споруджено пам'ятник, дізнавалися ім'я скульптора, обставини, за яких було відкрито пам'ятник і пр.). Ця повністю самостійна робота носила дослідницький характер і захоплювала учнів. На уроці, заключающем експедицію, школярі повідомляли результат своєї експедиції і робили свій внесок у загальний альбом з зазначеної теми.
Рідко вдається екскурсія усім класом на тему В«За пам'ятних місцяхВ». Не вдається тому, що вдома, місця проглядаються мало не з вікна автобуса, і великого враження в учнів не залишають. Доручіть окремі групки учнів у два-три людини обстежити і описати, сфотографувати, замалювати пам'ятні місця, і вони це зроблять з такими деталями, яких не зустрінете і в екскурсійних друкованих описах, Оглядати усім класом за один раз всю Третьяковську галерею, весь Горьковський музей-заняття виснажливе і малопродуктивне. Значно ефективніше дати завдання на самостійний перегляд учнями декількох картин одного-двох художників, з попереднім знайомством зі статтею (в історії живопису) про цього художника і наступному повідомленні в класі про свою В«ЕкспедиціїВ». Так само і в музеї краще побувати двічі, але, виконуючи самостійне завдання, глибше ознайомитися з одним-двома розділами грандіозного зборів.
Все сказане нами про екскурсійну роботі не заперечуємо користі і масових екскурсій; ми висуваємо лише іншу форму екскурсірованія, при якій учні (особливо старших класів) розвивають навички дослідження і знаходять вихід своїм індивідуальним нахилам.
Евристичні і дидактичні можливості літературної екскурсії поки мало затребувані і в шкільному викладанні літератури, хоча навіть не настільки багата літературна історія дає великий матеріал до моделювання літературних маршрутів. Проектуючи текст твори в реальний ландшафт, розгортаючи його як тут і тепер триває подія, літературна екскурсія створює нічим не замінний ефект сопричастя художнього світу. Дійсно, ефект взаємодії літературного тексту і ландшафту виявляється багатовимірним. По-перше, змінюється сприйняття самого художнього тексту. Рядки знайомого твору, локалізовані в маршруті, набувають граничну конкретність. Екскурсант, зіставляючи об'єкт і породжувані їм авторські асоціації, сам входить у процес творчого преображення місцевості. По-друге, змінюється семантика повсякденного простору: знайомі вулиці міста, безликі, мовчазні будинки набувають вигляд, голос, говорять мовою літературних переказів. У свідомості сприймаючого спрацьовують механізми, що перетворюють профанне простір в насичений смислами культурний ландшафт. І, нарешті, активізуються процеси ідентифікації території та самоідентифікації людини, яка проживає на ній, поглиблюється природна потреба знати і любити свій край.
Але кожним роком літературне екскурсії займає все більше місце в роботі вчителя-словесника.
Вже не вимагає особливих доказів те, що на різних етапах навчального процесу використання екскурсійного матеріалу відіграє важливу роль як у пізнавальному, так і у виховному відношенні. Найбільш ефективними є ті екскурсії та походи, які пов'язані з біографією письменника, так як вони дають новий матеріал, стимулюють інтерес до життю і творчості того чи іншого автора.
Але, як відомо, цей матеріал з успіхом може бути використаний і при ознайомленні з певної історичної епохою, і при заключних заняттях по конкретній темі, де роль літературної екскурсії буде зводитися до закріплення матеріалу.
На одному з найважливіших етапів навчального процесу, в роботі над художнім текстом, літературні екскурсії займають, на перший погляд, не настільки значне місце. Дійсно, якщо маються екскурсії, в яких цілком або частково може укластися матеріал біографії письменника або характеристики епохи, то жодна екскурсія не замінить безпосереднього аналізу тексту.
Яка ж роль літературної екскурсії на цьому етапі роботи, та й чи потрібно вона взагалі тут? Численні спостереження дозволяють відповісти на це питання: так, потрібно, і допомогу може надати чималу.
Найпростіше, що може зробити літературна екскурсія при роботі над текстом художнього твору-це бути ілюстрацією або коментарем, а іноді і сприяти образному сприйняття твору. Такі, наприклад, екскурсії, які проводив відомий теоретик і практик літературно-краєзнавчої роботи Н. Н. Анциферов в 20-ті роки по В«Петербургу ДостоєвськогоВ», коли, йдучи по шляху Раскольникова або Свидригайлова, він разом зі своїми слухачами ставав як би свідком і навіть учасником описуваних подій. Така екскурсія по В«Петербургу Пушкіна В», але тільки по тих місцях, які описані в його творах (а їх багато), екскурсія В«по місцях ПечорінаВ» на Кавказьких Мінеральних водах, на Бородінський полі, по місцях Орловської області, описаним в В«Записках мисливцяВ» і т. п.
Ілюстрацією або коментарем до художньому твору може бути і екскурсія по старих цехах великої підприємства (Кіровський завод у Ленінграді). Ці екскурсії, які відтворюють перед учнями картини минулого, життя людей.Но літературне краєзнавство може не тільки ілюструвати і коментувати художній твір, в процесі цієї роботи нерідко учні отримують додаткові знання, краще засвоюють і більш глибоко розуміють художній образ. Літературна краєзнавча екскурсія, проведена в процес...
