Міністерство освіти і науки Російської Федерації
Федеральне агентство з утворення
Смоленський Державний Університет
РЕФЕРАТ
з історії російської літератури:
"Міфологічні образи в В«Слові о полку ІгоревімВ» "
Смоленськ 2007
Зміст
Введення
1. Язичницькі божества в В«Слові ...В»
2. Міфологічне значення плачу Ярославни
3. Двовір'я автора
4. Міфологічні образи
5. Християнські образи
Висновок
Список використаної літератури
Введення
До нас дійшло унікальний твір давньої Русі, в якому поєдналися язичницькі і християнські символи. Твір це - В«Слово о полку ІгоревімВ». Створене через два століття з моменту прийняття християнства на Русі, воно відображає два типи мислення: міфологічне і не міфологічне. Це наштовхує на думку, що автор В«СловаВ» був двоеверцем, тобто виконував язичницькі і християнські обряди, при цьому треба відзначити, що в В«СловіВ» язичницьке переважає над християнським. Темою мого реферату є аналіз міфологічних образів у В«Слові о полку Ігоревім В». Проблема міфології В«СловаВ» є однією з найбільш полемічних, спірних, вчені не можуть прийти до спільної думки в цьому питанні.
Ця проблема, без жодного сумніву, буде недостатня, досліджена, якщо її розглядати окремо від християнських мотивів В«СловаВ». Треба відзначити, що твір створювалася в такий час, коли християнство сильно утвердилося в народі, тому в своїй роботі я також досліджую християнські мотиви, в порівнянні з міфологічними. Розуміючи всю складність роботи з виявлення язичницьких і християнських засад у системі образів В«СловаВ», я спробував, за допомогою досліджень різних авторів ХІХ-ХХ століть, які вивчали проблему міфології В«СловаВ», зіставити їх версією, осмислити хід полеміки, систематизувати матеріал, розглянути характер співвідношення язичницьких і християнських начал.
Що ж таке міфологічне мислення? Міфологічне мислення - це особливий тип людської мислення, заснований на вірі в містичні властивості предметів і істот, язичницьких божеств, якісну неоднорідність в просторі і часі. Основна ознака міфологічного мислення - протиставлення В«свогоВ» і В«ЧужогоВ»: всі В«своєВ» сприймається благим, все В«чужеВ» - загадковим і небезпечним (Без різниці, краще воно чи гірше, ніж В«своєВ»).
Гостра полеміка розгорілася з проблеми міфології В«СловаВ» в 30-40-ті роки XIX століття. Вперше питання про міфології В«СловаВ» був поставлений у праці П.М. Строєва В«Короткий огляд міфології слов'ян російських В», де їм давалося тлумачення божеств - Стрибога, Даждьбога і Велеса. За зауваженням Ф.М. Головенченко, автор не дав суворого наукового пояснення міфології, але пов'язував дану проблему з історією, з язичницьким світоглядом. У 1823 році з'являється робота Н.Ф. Грамматін В«Слово о полку ІгоревімВ», в якій вчений заперечував міфологію В«СловаВ», називаючи імена язичницьких богів простою риторичною фігурою. Йому здавалося, що автор В«СловаВ» В«почитав чудеса християнської релігії занадто святимиВ» і тому не міг змусити діяти Даждьбога, Стрибога та Велеса. Практично з цих робіт і починається полеміка навколо проблеми. Особливе місце в ряду досліджень займають праці Ф.І. Буслаєва, який говорив про живучість міфічних основ російської поезії і стверджував, що народна міфологія у В«СловіВ» є В«не риторичним прикрасою, а дійсним віруванням; язичництво довго залишалося в народі, довго християни були двоеверно; стихія язичницька втрималася в життя народної навіть досі В»[1].
У Смоленській обласній бібліотеці імені Олександра Трифонович Твардовський, в В«рідкісному фондіВ» знаходяться близько десятка книг з дослідженнями різних авторів по В«Слову о полку Ігоревім В». Зокрема робота П. Вяземського В«Зауваження на слово о полку Ігоревім В», велике дослідження Барсова, Міллера і багато інших. Крім того, в Останнім часом стало більше з'являтися публікацій в журналах, газетах, Інтернеті.
Література по В«Слову о полку ІгоревімВ» дуже величезна, її перший огляд зробив А. Смирнов, це перше бібліографічне дослідження В«Література Слова з часу відкриття його до 1876 року В»Воронеж 1877 рік, іВ« Література Слова о полку Ігоревім В»- бібліографічний збірник І.М. Жданова т. 1 СПб. 1900. Міфологічне напрям В«СловаВ» вивчали Ф.І. Буслаєв (Російська поезія ХI - початок ХIIвека) і О.Ф. Міллер (Досвід історичного огляду російської словесності. Т.1 СПб 1865) з боку полягають в ньому міфологічних елементів, вважаючи в останніх головне значення В«СловаВ».
1. Язичницькі божества в В«СловіВ»
У В«Слові ...В» неодноразово згадуються язичницькі боги, різні міфологічні істоти, образи. Яку ж роль відіграють ці образи у творі? Для цього треба коротко розповісти про них, необхідно зрозуміти, для якої мети автор В«Слова ...В» у самий розпал християнської віри вживав язичницькі божества. За словами Д.С. Лихачова: В«Язичницькі боги - художні образи, поетичні поняття. Автор В«СловаВ» називає вітри В«Стрибожі внукиВ», говорить про російською народ як про В«Дажбожого онука В». В«Велесова онукомВ» він називає Бояна, Перед нами поетичні парафрази. Язичницькі образи придбали для автора В«СловаВ» художнє значення. Він користується цими язичницькими поняттями поряд з одушевленням природи - річок, дерев, вітру, сонця. Вірніше, язичницькі боги для автора В«СловаВ» - це частина одушевленої природи. Це одухотворення чисто художнє і аж ніяк не культове В». Крім думки Д.С. Ліхачова існують і інші. Навряд чи автору ці божества уявлялися, як художні образи.
Перейдемо безпосередньо до розповіді про язичницьких богів давніх слов'ян. Слов'янську міфологію називають язичницькою. Що ж таке язичництво? Академік Б.А. Рибаков, який написав безліч праць по цій темі, у тому числі книги В«Язичництво древніх слов'янВ» і В«Язичництво Давньої РусіВ», вважає язичництвом той пласт культурного розвитку, який накопичений людством за багато тисячоліть його існування, т . тобто В«Язичництво - це не тільки проста сукупність міфів, переказів тощо, але й життя їх в історії слов'ян і всього людства. Головна ідея язичництва виросла з самого життя, а тому воно охоплювало світогляд і В«жізневоззреніеВ» людей стародавнього світу. Крім того, слово В«моваВ» для древніх слов'ян означало те саме, що В«народВ», В«етносВ». Це добре відображає саме істота вірувань: вони були етнічними (народними) в протилежність над етнічним (світовим) релігій В». [2] Язичництво - магічна система формування особистості.
Велес - божество в слов'янської язичницької міфології. У В«СловіВ» вжито прикметник від Велес В«Чі Чи в'спті було, вщей Бояне, Велесова внуче ...В»
В давньоруських писемних пам'ятках поряд з спільнослов'янської формою Велес' (Veles) зустрічається також ім'я В«Волос'В». В даний час переважає точка зору, згідно з якою Велес - загальнослов'янський бог, на Русі називався також Волос. Думка Всеволода Міллера, який вважав форму Велес південнослов'янської, а Волос - Східнослов'янської, переконливо спростували Є.В. Барсов, що призвів численні російські топонімічні назви від Велес, і А.А. Потебня, який нагадав, слідом за М. Касторський, про існування паралельних форм типу Волинь - Велинь, волиняни - велиняне, Волотів - велетень і ін Неспроможно і думка, згідно з яким Волос - північноруських форма, а Велес - Южнорусская. У дійсності ж обидва імені споживані на Русі повсюдно. Д.О. Шеппінг припускав, що Волос і Велес - два різних божества язичницького пантеону, так як в джерелах ім'я Волос супроводжується визначенням В«скотий богВ», а при імені Велес воно відсутнє. З цим визначенням ім'я Волос вжито в ПВЛ під 907 і 971 при повідомленні про договорах руських з греками, в Житії князя Володимира і в В«Слові якогось христолюбца В». 186 Велес був також боже...
