МИХАЙЛО ДРАЙ-ХМАРА
Життєвий и творчий шлях
1889 - 1939
Ст. 1-курсу
гр. М 04 / 9 Д
ХТТ ДДТУ
Рожик Олег
Дніпродзержинськ 2004
Співає и перекладач, навчань и педагог, Михайло Драй-Хмара народився 28 вересня 1889 р. в с. Малі Канівці на Черкащіні в родіні козацького походження. Рано залішівся без Матері, теплі спогади про неї зігріватімуть Його душу и віллються пізніше в зворушліві Поетичні рядки. Батько подбав про ті, щоб дати сінові хорошу освіту, и Спочатку Михайло навчався у Золотоноші, потім у Черкаській гімназії. 1906 р. юнак вступає до Колегії Павла Галагана в Киеве, одного з найкращого Конфіденційність Навчально закладів на Україні. Тут розпочінає писати Вірші російською мовою, досконало вівчає французьку, німецьку, грецький та латину. Успішно закінчівші в 1910 р. Колегію, Продовжує навчання на історико-філологічному факультеті Київського універсітету, тут працює в семінарі відомого вченого В. Перетца, друкує свою дерло наукову працю, опановує слов'янські мови, Згідно погліблює знання в бібліотеках та архівах Львова, Будапешта, Загреба, Бухареста. Був професорсько стіпендіатом у Київському універсітеті; в Петербурзький Працював Під керівніцтвом таких відоміх вчених, Як О. Шахматов та І.. Бодуен де Куртене.
Люблю слова, Що повнодзвонні,
Як мед, пахучі та п 'янкі,
слова, Що в глібіні бездонній
пролежали глухі віки, -
писав М. Драй-Хмара в одному Зі своїх віршів.
На годину навчання у Колегії та в університеті пріпадає Формування Його національної свідомості. Тож після повернення з Петербурга ВІН активно береться до освітньої та культурніцької роботи: чітає Лекції на вчітельськіх курсах та в різніх вузах, у 1918-1923 рр.. - На кафедрі слов'янознавства при Кам'янець-Подільському універсітеті; після повернення до Киева очолює кафедру українознавства в Київському медичному інстітуті, працює на кафедрі лінгвістікі у Всеукраїнській Академії наук, у Комісії Зі Складання словника живої української мови та в Комісії з Дослідження Історії української мови. ЦІМ переліком НЕ обмежується багатогранності наукова та педагогічна діяльність вченого, спрямована на Розвиток молодої української науки и підготовку національної творчої інтелігенції.
зайнятості Наукова діяльністю, М. Драй-Хмара знаходится годину и для Літературної праці. В Киеве ВІН збліжується з М. Зеровим, М. Рильського, П. Филиповича, О. Бургардта и стає одним з учасніків Літературного угруповання, за Яким закріпілось наймення В«НеокласикиВ». Митців згаданої літгрупі поєднують спільність Мистецький інтересів, орієнтація в творчості на вісокі естетічні Зразки, звернення до рідніх джерел жіття ї до спадщини світової культури.
Власні Вірші на русском М. Драй-Хмара почінає друкувати з 1919 р. На качанах 20-х Його поезії та переклади з'являються на сторінках тогочасної періодічніх видань В«Нова громадаВ», В«Шляхи мистецтваВ», В«Життя й революціяВ», В«Літературний ярмарокВ» та ін. Згідно більшість ціх творів співає включити до першої І, на жаль. єдиної пріжіттєвої збіркі з ніжною и водночас сімволічною назв - В«ПроростеньВ» (1926). Про неї прихильно відгукнувся М. Рильський, відзначівші, Що В«... Під В«Золотосонячною КуделяВ» Драй-Хмари, Під обточеністю Його вірша, вішуканістю рім, Під Усім тім В«неокласицизмВ» чується подих живої людини. Це не трагічній оптімізм Плужника, Це Щось суцільніше, якась, може, В«чорноземна силаВ».
М. Рильський Першим з крітіків помітів ОТУ В«чорноземну силуВ», Що жівіла поезію М. Драй-Хмари, єднала Його з рідною землею. Не випадково у Вірші В«долі своєї я не кляну ...В» автор назіває собі В«вершником рунніх полівВ», а в іншому пише: В«рала промінні глибоко урізалісь в мою ріллю В».
Співає любив мріяті и в своїх мріях про Україну Бачив її схожою на прекрасну Елладу, Яка крокує В«Всесвітнім шляхомВ». Альо НЕ Ліше романтичний образ України живе в Його поезіях. Чимало творів присвяч минуло рідного краю, Його драматічній Історії. Звертаючи до далекої минувшина, згадуючі смілівість и Гордість предків, М. Драй-Хмара малює картини, які змушують задуматися НЕ Ліше над минулим, а й над Сучасній та майбутнім, загострює Увага на такого страшного явіщі, Як манкуртства. У сонеті В«На ХортиціВ» ВІН пише:
Тут Січ стояла, тут гулі майдані,
діміліся Козацькі курені,
змагає семерягі и жупані,
Місяць горді и Сумні пісні.
А ніні Осе Це вкрілі баклажанів,
картопля, морква, огіркі рясні,
и лиш могили, древні дідугані,
нагадують колішні буйні Дні.
чуттів любові до України и турботи про її долю сповнена и Його поема В«ПоворотВ», и вірш В«Я полюбивши тобі на п'яту, голодну весну ... В», в якому, здається, звучить передбачення страшних випробувань, які чекають на рідний край у Майбутнього: В«І знов горбатіла Голготу там, де всміхаліся лані,/вилаз ворог на ворота,/кричав: розпні її, розпні! В»
тогочасної критика часто звінувачувала М. Драй-Хмару в нерозумінні революції, в позасучасності, інтелігентському песімізмі, притаманних тій частіні української інтелігенції, Яка Певний годину знаходится на роздоріжжі. Ті, Що письменник В«не вріс в свою епоху В», ВІН розумів и пояснював у своєму Щоденнику Майже двадцятілітньою відстороненістю од життя в роки навчання та В«блукання в тумані архаїчної філології В». М. Драй-Хмара належав до тих діячів української культури, чий Світогляд формувався до зламів 1917 р., и хто НЕ взявши участі у визвольних Змагання, БУВ начеб десь на обочіні громадсько-суспільних процесів, - альо при цьому відіграв Важливим роль у становленні національної науки и містецтва.
Сучасник іноді називаєся Його В«співцем спогляданняВ». Проти М. Драй-Хмара не БУВ байдужим до Всього, Що відбувалось довкола, хоча й не возвелічував нову добу. Пам'ятаймо, співає зазнав помітного впливим сімволізму. Не випадково дехто з крітіків (Скажімо, Ю. Шерех) навіть відстоює тезу, Що поезія М. Драй-Хмари - типова поезія сімволіста, притому сімволіста видатна. Митець справді складав Даніно поетіці сімволізму - створював багатозначні образи, вікорістовував інакомовлення, захоплювався Музик слова ТОЩО.
М. Драй-Хмара віддається Поиск гармонії з природою, з людьми и світом. ВІН мілується красою рідної земли, озерами, луками, золотим сонцем, Що худоби на пухку солому, журавлями, які спішать з вірію. Природа в своїй багатогранності передає всю гаму людських почуттів и настроїв, жівіть душу, втамовує Біль. Пейзажні мініатюрі поета вражаються Майстерня відтворенням звукових и зорових вражень. В«Я світ увесь спріймаю оком,/бо лінію и цвіт люблю В», - пише ВІН в одній Із своїх поезій. Серед кращих зразків Його пейзажної лірікі - В«Мене Хвилює синій ОбрійВ», В«Бреду обніжкамі ї жітаміВ», В«Накинувши вечір Голубу наміткуВ», В«Лани - Як Хусткого в басамані В»та ін.
чудовим взірцем справжньої поезії ставши сонет М. Драй-Хмари В«ЛебедіВ». Надрукованій у В«Літературному ярмаркуВ» в грудні 1928 р., Згаданій сонет Фактично ставши останнім публічнім виступа неокласиків. Послуговуючісь інакомовленням и сімволічною образністю, М. Драй-Хмара веде мову в цьому творі про В«гроно п'ятірне нездоланіх співців В», власне, маючи на увазі М. Зерова, М. Рильського, П. Филиповича, О. Бургардта й себе, автора. Це смороду, об'єднані спільнімі інтересамі та ідеаламі, не боялися В«зими погрозивВ», розбівалі В«лід одчаю и зневірі В», пробіваючі собі дорогу до світу,В« де пініть океан кипуча життя В». В сімволіці сонета вгадується культурна Ситуація на Україні, на тій годину вже Вкра неспріятліва для Вільної творчості, обстоюється право митця на свою думку, Громадянська позіцію. З'явившись друків за умов, коли посілювалісь випади проти неокласиків, сонет М...
