МОСКОВСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДЕРЖАВНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Дипломна робота
по кафедрі Всесвітньої літератури
на тему:
В«Метафора сну в романі Цао СюеціняВ« Сон в червоному теремі В»
студентки IV курсу
Куан Цзіньмяо
Науковий керівник:
к.ф.н., доцент Дудов Л.В.
Рецензент:
д.ф.н., проф. Нікола М.І.
Москва
2004
Зміст:
I. Введення
II. Епоха створення роману В«Сон в червоному тереміВ»
II.1. Автор роману В«Сон в червоному тереміВ» Цао Сюецінь
II.2. Роман В«Сон у червоному тереміВ»
а) жанр роману В«Сон в червоному тереміВ»
б) назви роману В«Сон в червоному теремі В»
в) сюжет роману В«Сон в червоному теремі В»
г) композиція роману В«Сон в червоному теремі В»
д) герої роману В«Сон в червоному тереміВ»
е) метафоричність роману В«Сон в червоному тереміВ»
II.3. Алегоричність в романі В«Сон в червоному тереміВ»
а) алегоричний пролог
б) образ Каменя
в) імена
II.4. Вивчення роману В«Сон в червоному тереміВ» традиційної філологією і сучасної філологічної наукою
II.5. Метафора; її визначення
III. Метафора сну в романі В«Сон в червоному тереміВ»
III.1. Область Небесних Мрій у романі В«Сон в червоному тереміВ»
III.2. Образ дзеркала в романі В«Сон в червоному тереміВ» (Сон-дзеркало)
III.3. Смерть у романі В«Сон в червоному тереміВ» (сон-смерть)
III.4. Пробудження в романі В«Сон в червоному тереміВ»
IV. Висновок
V. Бібліографія
I. ВСТУП
Роман В«Сон у червоному тереміВ» в китайській літературі - явище унікальне: епічна маштабні і широке охоплення зображення поєднуються в романі з глибиною поставлених автором проблем (Філософсько-релігійних, етичних, соціальних), художня образність - з психологічною точністю і тонкістю розкриття людських характерів. Естетичне багатство роману і його виняткова складність приковує до себе неослабний інтерес з боку літературознавців протягом століть. Але хоча роман Цао Сюеціня був у центрі уваги літературної думки з моменту своєї появи, а сама наука про роман - В«хун СюеВ» - хунлоуменоведеніе перетворилася в особливий напрямок світової філологічної науки, все ще залишається значна кількість проблем, які чекають свого дослідження.
Метафора сну в романі Цао Сюеціня В«Сон в червоному тереміВ» підкреслює ілюзорність буття і світу, і одночасно дозволяє реалізувати іншу основну ідею автора - ідею приречення і пророцтва. Тема метафори сну є ключовою темою в романі, хоча сучасні дослідники роману не надають їй достатньої значення. В даний час ця цікава проблема ще не достатньо висвітлена в науковій літературі і вимагає до себе пильної уваги з боку дослідників.
Актуальність цієї роботи полягає в тому, що в російській філології метафора сну в романі В«Сон в червоному тереміВ» все ще не була досліджена, а прийняті в російській синології інтерпретації роману навряд чи можна вважати вичерпними.
Предметом дослідження є метафора сну в романі В«Сон в червоному тереміВ», яка розглядається як світоглядний принцип і елемент художньої системи роману.
Мета даної роботи - дослідити значення метафори сну в романі Цао Сюеціня В«Сон в червоному тереміВ».
II . ЕПОХА СТВОРЕННЯ РОМАНУ В«Сон в червоному тереміВ»
Вісімнадцяте століття в Китаї в офіційній китайській історіографії іноді називали В«золотим вікомВ» маньчжурської імперії Цін. Дійсно, це був апогей в її розвитку, після якого почався поступовий, а потім різкий спад. Маньчжури встановили своє панування в Китаї в 1644 році після повалення китайської династії Мін, крах якої був вирішений наперед не тільки в силу внутрішніх негараздів (селянські війни, бунти городян, релігійні чвари, придворні інтриги і чвари), але і через безперервних воєн з сусідами - маньчжурамі, японцями. Маньчжури заснували нову династію не без допомоги китайської знаті. Утвердившись в Китаї, вони відразу ж почали енергійно зміцнювати підпори своєї влади, використовуючи традиційні китайські інститути правління і створюючи нові. Перші маньчжурські правителі, починаючи з Шуньчжі і в особливості Кансі, проявили себе достатньо проникливими і далекоглядними політиками. Розуміючи хиткість свого становища (китайським населенням вони сприймалися як інородці-загарбники і варвари), вони вміло вдавалися до політиці "батога і пряникаВ»: з одного боку, виявляли себе приймачами китайських традицій і минулих китайських династій, а з іншого - вдавалися до репресіям і відкритого терору. Ось чому друга половина XVII і майже весь XVIII століття - це епоха вкрай суперечлива і, відзначена як досягненнями культури, так і духовним падінням.
Маньжурскіе влади зміцнювали державність, розвивали торгівлю, ремесла, сільське господарство; заохочували гуманітарні науки, філософію, удосконалювали систему державних іспитів, книгодрукування; способствоалі виникненню торговельних і культурних зв'язків, Китаю з Японією і, Південно-Східною Азією, з країнами Заходу. Через місіонерів, які жили при маньчжурської дворі, країна дізнавалася про релігії, науці та мистецтві інших народів. Захід, у свою чергу, одержував відомості про загадкове Китаї. Чи не випадково про китайської філософії, освіті, моральності в цей час або дещо пізніше писали Вольтер, Монтеск'є, Гольдсміт, Гете. Мода на В«китайщиниВ» захопила багато європейських країн, у тому числі і Росію. Порівняно регулярні контакти Китаю з Росією встановилися з відкриттям в Пекіні в 1711 році російської духовної місії. У 1725 році при китайської Державної канцелярії була відкрита Школа російської мови. Деякі позитивні сторони розвитку країни не могли не позначитися на загальному стані матераальной і духовного життя Китаю.
Але відбувалося й інше. Маньчжури прийшли в Китай як загарбники, чужинці. Тому з самого початку вони зустріли опір з боку корінного населення, особливо на півдні країни. Щоб утриматися, зломити відкриті і приховані форми непокори, правителі ходили проти бунтівників каральними походами, вводили суворі законопорядку, принизливі правила. Для чоловіків обов'язковим стало носити косу і одяг маньчжурського покрою. І «³дкритістьВ» країни для чужорідних віянь виявилася досить короткою: маньчжурські влади поступово згорнули зовнішні зв'язки, і Китай надовго опинився закритим для зовнішнього світу. Життя письменника припала на ту пору, коли заради зміцнення політичного режиму, уряд організував кампанію гонінь на літераторів і на твори літератури, що супроводжувалося декретами, заборонними видання книг, в яких були В«низькі мови і блудливі фразиВ» (Укази від 1653, 1664, 1710, 1728, 1739 рр..). Заборонялися насамперед п'єси і романи: В«Західний флігельВ» Ван Шифу, В«Записки про нефритовой шпильціВ», В«Піонова альтанка В»Тан Сяньцзу,В« Річкові затони В»Ши Найаня,В« Цзінь, Пін, Мей В»та ін Причина заборони книг була насамперед політичної: ці твори розглядалися як твори, спрямовані проти царського дому і збуджуючі в народі проханьскіе настрою. Заохочувалися лише благонадійні області знань: ортодоксальне конфуціанство, тлумачення давніх текстів. В літературі набули чільну роль твори, що вирізнялися формальними вишукуваннями, витонченістю стилю.
Подібна атмосфера змушувала письменників винаходити прийоми, які б переконали цензорів, що зазначених вище В«крамольних промовВ» у творі немає. Езоповою манера письма - одна з характерних рис літератури того часу. Прикладом може служити творчість Цао Сюеціня та інших літераторів.
II .1. АВТОР РОМАНУ В«Сон в червоному тереміВ» Цао СЮЕЦІНЬ
Прийнято вважати, що автором В«СнуВ» ...
