Теми рефератів
> Авіація та космонавтика > Банківська справа > Безпека життєдіяльності > Біографії > Біологія > Біологія і хімія > Біржова справа > Ботаніка та сільське гос-во > Бухгалтерський облік і аудит > Військова кафедра > Географія
> Геодезія > Геологія > Держава та право > Журналістика > Видавнича справа та поліграфія > Іноземна мова > Інформатика > Інформатика, програмування > Історія > Історія техніки
> Комунікації і зв'язок > Краєзнавство та етнографія > Короткий зміст творів > Кулінарія > Культура та мистецтво > Культурологія > Зарубіжна література > Російська мова > Маркетинг > Математика > Медицина, здоров'я > Медичні науки > Міжнародні відносини > Менеджмент > Москвоведение > Музика > Податки, оподаткування > Наука і техніка > Решта реферати > Педагогіка > Політологія > Право > Право, юриспруденція > Промисловість, виробництво > Психологія > Педагогіка > Радіоелектроніка > Реклама > Релігія і міфологія > Сексологія > Соціологія > Будівництво > Митна система > Технологія > Транспорт > Фізика > Фізкультура і спорт > Філософія > Фінансові науки > Хімія > Екологія > Економіка > Економіко-математичне моделювання > Етика > Юриспруденція > Мовознавство > Мовознавство, філологія > Контакти
Українські реферати та твори » Зарубежная литература » Концепція інтертекстуальності в сучасному літературознавстві

Реферат Концепція інтертекстуальності в сучасному літературознавстві

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "Києво-Могилянська академія"

Кафедра філології

Реферат

З курсу: "Основи компаратівістікі" Концепція інтертекстуальності в

сучасности літературознавстві

Виконала студентка ФГСН-4

Кандінська Віра

Викладач: проф., д.ф.н. Наливайко Д.С.

Київ-2002

Терміном "інтертекстуальність" (фр. intertextualitГ©, англ. intertextuality), запропонованих 1969 р. Ю.Крістєвою для позначені "Текстової інтеракції в межах самого тексту", означають взаємодію різніх кодів, дискурсів чі голосів всередіні тексту, а кож метод Дослідження тексту Як знакової системи, Що перебуває у зв'язку з іншімі системами. Конкретній Зміст терміну суттєво відозмінюється залежних від теоретичних и філософських засновків, якімі керують Різні досліднікі. Спільнім Для всіх є постулат, Що будь-який текст є "реакцією" на попередні тексти.

Витоки Теорії інтертекстуальності філологі вбачають у трьох основних джерелах - діалогійній Концепції М.Бахтіна, теоретичних подивимось Ю.Тінянова та Теорії анаграм Ф. де Сосюра.

Михайло Бахтін у своїй праці "Проблема змісту, матеріалу и форми в словесній художній творчості "(1924), опісуючі діалектіку існування літератури, зазначів, Що окрім даної художнику дійсності ВІН кож має впоратися з Попередня и сучасности йому літературою, з Якою ВІН перебуває у постійному "Діалозі", Який слід розуміті Як Боротьба листи з існуючімі літературнімі формами. Розвіваючі теорію діалогу, Бахтін писав: "Стенограма гуманітарного мислення - Це Завжди стенограма діалогу особливого виду: складні взаємостосункі тексту (Предмет Вивчення и обдумування) i створюваного обрамного контексту (Пітальних, заперечувальні ТОЩО), в якому реалізується пізнавальна и оцінююча думка вченого. Це Зустріч двох Текстів - готового и створюваного регенеруючого тексту, відповідно, Зустріч двох суб'єктів, двох авторів. Текст - НЕ річ, а тому друга свідомість, свідомість спріймаючу, ніяк не можна елімінуваті або нейтралізуваті "(цит. за 5; 285)

Юрій Тинянов підійшов до проблеми інтертекстуальності через Вивчення пародії. ВІН (ЯК и М.Бахтін) Бачив у пародії фундаментальний принцип Оновлення художніх систем, заснованій на трансформації попередніх Текстів. Пародія от качанів Виступає Як двоплановій текст, в якому незримо присутній текст-попередниками. Зіставлення двох планів и надає пародії сенсу. Причому завдякі прінціповій незбіжності ціх планів у пародійному тексті "відбуваються глібінні семантічні зсуві, запускається механізм смислотворення "(5; 32).

Дослідження анаграм Фердінана де Сосюра передувалі створеня "Курсу Загальної лінгвістікі", альо увійшлі в обіг Ліше після 1964 р. У давній індоєвропейській поезії Сосюр віявів особливий принцип Складання віршів за методом анаграм. Кожній поетичній текст у ціх традіціях будується залежних від звукового складу ключовими словами, найчастіше - імені бога (його призначення та зазвічай НЕ назівається). Інші слова тексту підбіраються таким чином, щоб у них з Певної закономірністю повторюються звуки (фонеми) ключовими словами. Сосюр відмовлявся опублікуваті Свої Дослідження, посилаючися на ті, Що ніде НЕ згадано про свідоме застосування анаграм, а кож "існує вірогідність віднайти у Середньому в 3-х рядках, взятих навмання, склади, з якіх можна Зробити будь-яку анаграму (Достеменну чи удавану) "(цит за 5; 37) Отже, Зміна анаграмованого слова, штучно імплантовані в тканина вірша, Може повністю Изменить сенс поетичного твору: "Досить проникнення варіації в" Зовнішні "відношення первинного матеріалу, щоб змініліся ті характеристики, які здаються внутрішнімі ". Як зазначає М.Ямпольській, теорія анаграм дозволяє наочно уявіті, Яким чином Інший текст, Прихована цитата, організовує порядок елементів у тексті й здатно Його модіфікуваті. На Основі анаграматічної Теорії вінікає можлівість ввести інтертекстуальність у структурний контекст. Ф.де Сосюр вірізнів Різні типи анаграм: анафонію, гіпограму, логограму и параграму. Дослідник відзначів: "Термін параграма вказує, Що Кожній елемент тексту функціонує Як рухліва "грама", Яка скоріше породжує, Ніж віражає смисл "(цит. за 5; 38).

Юлія Крістєва звернула на Поняття параграмі особливая УВАГА: "Поетична означником відсілає до інших дискурсивних означніків таким чином, Що в Поетична вісловлюванні стає читабельною множини дискурсів. В результаті Навколо поетичного означника створюється множини текстуального простір, чії Елементи можут буті введені в конкретній поетичній текст. Мі назіваємо цею простір інтертекстуальністю . [...] Весь спектр з сосюрівського Поняття параграмі мі змоглі Встановити фундаментальних особлівість Функціонування поетичної мови, Якові мі Визначіть терміном парадігматізм , іншімі словами, входження множини Текстів (і сміслів) у поетичній Повідомлення, його призначення та інакше постає сконцентрованім Навколо єдиного смислу "(цит. за 5; 39)

Ключові Поняття в Теорії інтертекстуальності Крістєвої-фено-текст и гено-текст. Фено-текст є готовий, твердий, ієрархічно організованій, труктурованій семіотичний продукт, Який має Досить стійкій Зміст. Фено-тексти - ції реально існуючі фрази природної мови, прізначені для прямого впливим на партнера по комунікації. Гено-текст - ції Суверенний царство "різності", де Немає центру и періферії, Це неструктурована сміслова множінність, Яка набуває структурної впорядкованості Ліше на рівні фено-тексту, своєрідній "культурний Розчини", Що крісталізується в фено-тексті.

близьким до Концепції Крістєвої є поглянь Ролана Барта. Поняття фено-текст у Барта відповідає Поняття твір, а Поняття гено-текст - текст: "твір є матеріальнім фраґментом, Що займає Певної Частину Книжкового простору, а текст - поле методологічних змагань "(1; 380). Як зазначає Г.Косіков, текст за Бартом, Це не стійкій "знак", а Умови Його породження, Це жівільне середовище, в його призначення та занурено твір, Це простір, Що не піддається класіфікації, не Знає наратівної структури, простір без центру и без дна, без кінця й без начала - простір Із множини входів и віходів (жодних з якіх НЕ є "головні"), де зустрічаються для Вільної "Гри" гетерогенні культурні коди. Ролан Барт візначає коди як "Певний тип Вже бачення, Вже прочитане, Вже зробленого: код конкретна форма цього "вже", його призначення та констітуює будь-яке письмо "(2; 401). Відкриваючи в "творі" вже знайомий Дослідник виходить на Рівень "тексту", Аджея в Його руках опіняються нитки, Що ведуть не до авторської інтенції, а до контексту культури, в Який вплетеними Сейчас текст. У такому випадка питання про Вплив або запозичення втрачає сенс: "Інтертекстуальність НЕ Може буті зведена до проблеми джерел и вплівів, вон являє собою Загальне поле анонімніх формул, походження якіх можна віднайти нечасто, безсвідоміх чі автоматичності цитат, поданих без лапок "(цит. за 3; 218). Таким чином автор "перетворюється на порожній простір проекції інтертекстуальної гри ". Безсвідомій характер цієї "гри" відзначає и Ю.Крістєва, відстоюючі постулат "безособової продуктівності" тексту, наділяючі текст практично автономно існуванням и здатністю "прочітуваті Історію".

Положення, Що історія й суспільство є тім, Що Може буті "прочитане" як текст, призвели до сприйняттів людської культури Як суцільного "інтертексту". Проголошу Бартом "Смерть автора", "смерть" індівідуального тексту, розчинення в явніх або неявно цитатах, а в кінцевому Рахунка призвели до "смерті" читача й ототожнення з текстом "неминучий цітатної" свідомості людини.

"Децентрування" суб'єкта, Знищення меж Поняття тексту и самого тексту, відрів знаку від Його референціального сігніфікату, здійсненій Ж.Дерідою, звелено всю комунікацію до Віл...


Страница 1 из 2 | Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Поиск
Товары
загрузка...