План
Введення
1. Літературні пам'ятники: від міфології - до духовного життя громадянина
2. Крилаті вирази міфів
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Міфологія (Грец. mathos - оповідання, сказання і logos - вчення, слово) - 1. - Фантастичне відображення дійсності в первісній свідомості, втілене в характерному для давнини усній народній творчості. Міф - виникає на ранніх етапах історії оповідання, фантастичні образи якого (боги, легендарні герої, події і т.п.) були спробою узагальнити і пояснити різні явища природи і суспільства. Міфологія - це своєрідна форма прояву світогляду древнього суспільства стародавнього суспільства. Оскільки в ній є уявлення про надприродне, вона містить елементи релігії. У міфології позначилися також і моральні погляди, і естетичне відношення людини до дійсності. Образи міфології в різному осмисленні часто використовуються мистецтвом. 2. Міфологія - наука, що вивчає міфи, їх походження та відображення в них дійсності. [1]
З початку 19 в. склалася міфологічна школа, прихильники якої (бр. Грімм, Кун, А.Н. Афанасьєв та ін) розглядали міфологію як поетичне уособлення і пояснення незрозумілих небесних явищ - рух сонця, зірок, фази місяця, гроза, вітер і пр.; вони схильні були навіть у народних казках, в обрядах бачити міф. [2]
Виявилося, що міфологія є або була у всіх народів земної кулі. Мабуть, найбільш відомі міфи Стародавньої Греції та Риму. Багато міфів використані в літературі, чимало виразів з них сьогодні стали крилатими. Вивченню цього питання і присвячена ця робота.
1. Літературні пам'ятники: від міфології - до духовного життя громадянина
Найбільшим пам'ятником є твори Гомера. Йому з часів античності приписується авторство В«ІліадиВ» і В«ОдіссеїВ» і інших творів. Легенди малюють Гомера сліпим, мандрівним співаком, одним з аїдів, складав і виконував епічні пісні під акомпанемент музичного інструменту.
За честь називатися батьківщиною Гомера сперечалися, за переказами, сім міст. Напівфантастичний образ Гомера породив у науці так званий гомерівський питання, з проблеми авторства (досі дискусійною) виріс до сукупності проблем, що стосуються походження і розвитку давньогрецького епосу. У тому числі співвідношення в ньому фольклору і власне літературної творчості.
В«ІліадаВ» (поема про Іліон, тобто Троє) виникла на основі переказів про Троянської війни. Написана особливим віршованим розміром, гекзаметром. В В«ІліадіВ» близько 15700 віршів. Одне з найбільш знаменитих місць в В«ІліадіВ» слова троянського героя Сарпедона, звернені до одного перед битвою. Приклад:
Друг благородний! Коли б тепер відмовившись від лайки,
Були з тобою назавжди нестаріючий ми і безсмертні,
Я б і сам не летів попереду перед воїнством битися,
Я і тебе б не спричиняв на небезпеку славного бою.
Але й тепер, як завжди десятитисячки випадки смерті
Нас оточують, і смертному їх не минути, не уникнути.
Разом вперед! Іль на славу кому, иль за славою самі [3]
Головний герой - Ахілл. Його гнів після образи верховним вождем Агамемноном, - один з основних мотивів, організуючих сюжетне єдність поеми.
Картини героїчних двобоїв чергуються з картинами мирного життя в обложеної Трої і зі сценами суперечки богів на Олімпі, не позбавленого В«сніжающегоВ» гумору. Класичним вважається переклад на російську мову, зроблений Н.І. Гнедичем.
Кілька слів про В«ОдіссеїВ». Ця поема також написана гекзаметром і містить близько 12100 віршів. В її основі всесвітньо відомий фольклорний сюжет: чоловік після довгих поневірянь повертається невпізнанним до своєї вірної дружини Пенелопи.
В образі Одіссея героїчні риси відступають на задній план перед розумом, розважливістю, хитрою винахідливістю. У В«ОдіссеїВ» велика кількість побутових картин і казкового матеріалу. Класичний російський переклад цього твору зроблений В.А. Жуковським. У цьому творі також використані міфологічні сюжети.
В архаїчний період розвивається поезія. Ось лише найбільш яскраві її автори. Гесіод (VIII-VII ст. До н.е.) - перший відомий по імені давньогрецький поет. У дидактико-епічній поемі В«Труди і дні В»славить селянську працю, загрожує гнобителям селян гнівом богів. Інша його поема В«ТеогоніяВ» (що в перекладі на російську мову означає В«родовід богів В») раціоналістично систематизує грецькі міфи. Гесіод протиставляє свою поезію героїчному епосу як тверезу В«правдуВ» красивій В«БрехніВ».
Народження грецької драми і театру пов'язано з обрядовими іграми, що присвячувалися богам - Покровителям землеробства: Деметрі, її дочці Корі, Діонісу. Грецька трагедія, як правило, брала сюжети з міфології, котра добре була відома кожному греку. Інтерес глядачів зосереджувався не на фабулі, а на трактуванні міфу автором, на тій суспільній і моральної проблематики, яка розгорталася навколо всім відомих епізодів міфу.
Есхіл (ок.525-456 до н.е.), поет-драматург, В«батько трагедіїВ». Був свідком підйому афінської демократії, з чим пов'язане притаманне його творчості настрій суворої бадьорості і довіри до справедливого устрою світу, але також і страху перед можливим порушенням людиною світової В«заходиВ». Перетворив трагедію з обрядового дійства у власне драматичний жанр, вперше ввівши другого актора і тим створивши передумову для діалогічного конфлікту. Форма трагедій Есхіла зберігає архаїчну монументальність, композиційну симетрію і статичність. Хор утримує провідну роль, характеристика дійових осіб відрізняється суворої цілісністю, виключає суперечності і нюанси. Трилогія В«ОрестеяВ»; В«Семеро проти ФівВ». Серед образів Есхіла особливе місце займає Прометей (В«Прикутий ПрометейВ»), наділений рисами борця, свідомо приймає на себе страждання заради кращого спадку людського роду.
Прометей - в міфології титан, викрав у богів з Олімпу вогонь і передав його людям. За це за наказом Зевса був прикутий до скелі і приречений на постійні муки: прилітають кожен день орел расклевивает його печінка, відростати знову за ніч. Звільнив Прометея і вбив орла Геракл. Образ Прометея отримав відображення в літературі (Есхіл, Шеллі і ін), образотворчому мистецтві та музиці (Бетховен, Скрябін та ін.)
Софокл (бл. 496-406 до н.е.) - поет і драматург, один із трьох великих представників античної трагедії, що посідає за часу, життя і характером творчості місце між Есхілом та Еврипидом. Світогляд і майстерність Софокла відзначено прагненням до рівноваги нового і старого: славлячи міць вільної людини, застерігав проти порушення В«Божому законівВ», тобто традиційної релігії і цивільних норм життя; ускладнюючи психологію характеристики, зберігав загальну монументальність образів і композиції. Трагедії Софокла В«Едіп-царВ», В«АнтігонаВ», В«ЕлектраВ» тощо) - класичний зразок жанру.
Едіп - у грецькій міфології син царя Фів Лая. Едіп, за наказом батька, якому була передбачена загибель від руки сина, був кинутий немовлям в горах. Врятований пастухом, він, сам того не підозрюючи, убив батька і одружився на своїй матері, ставши царем Фів. Дізнавшись, що збулося пророкування оракула, отримане ним в юності, Едіп осліпив себе. Міф про Едіпа розроблявся в світовій літературі.
2. Крилаті вирази міфів
Розглянемо конкретні приклади з античної міфології, які і сьогодні часто використовуються як крилаті слова і фразеологічні вирази.
Авгієві стайні
В грецькій міфології Авгієві стайні - великі стайні Авгія, царя Еліди, які протягом багатьох років не прибиралися. Очищені вони були в один день героєм Гераклом (Геркулесом): він направив через стайні річку, води якої і забрали весь гній. Міф цей вперше повідомлено грецьким істориком Діодор Сіцілійський (I в. До н....
