Санкт-Петербурзький державний університет
факультет журналістики
Реферат по теорії літератури на тему: В«Масова література як проблема літературознавстваВ»
Виконала: студентка 1 курсу,
Вечірнього відділення, 4 групи,
Якушенкова Катерина Віталіївна
Перевірила: Мовніна Наталія Савеліївна
р. Санкт-Петербург
2007
Зміст
Вступ 3
Про поняття В«Масова культураВ» _ 4
Походження масової культури_ 8
Феномен В«Глянсового письменникаВ» _ 13
Жанри масової літератури_ 17
Висновок 20
Бібліографія 21
Введення
Книг у нас більше купують, ніж читають, і більше читають, ніж розуміють. Тому що немає у нас, немає ста тисяч читачів Пруста! Зате є п'ять мільйонів, які за треху охоче поставлять його на полицю, а себе - на ступенечку вище в табелі про ранги: освіченість у нас все ж престижна. Так просто: серйозні книги адже серйозні не абсолютно, самі по собі, а щодо більшості інших, менш серйозних, і сприймаються невеликою частиною читачів, більш схильних і здатних до цього, ніж більшість. Це елементарно, так, Ватсон?
М.Веллер
Сьогодні люди багато читають. Вони читають в метро, ​​в електричці, на роботі, і, підозрюю, будинки. В метро вони читають підручники і маленькі книжки в м'яких обкладинках. Найчастіше це детективи, дамські романи, фантастика. Ці книги відтворюють образи світу, організованого за різними законами, яких об'єднує загальна ознака - масовість.
Інтерес суспільства до масовій літературі, видаваної мільйонними тиражами і стала невід'ємною частиною його мовного існування, мабуть, вже не можна заперечувати. За даними соціологів, масова література сьогодні становить 97% літературного потоку. [4, 43]
Працюючи над даним рефератом, я ставила перед собою завдання осягнути особливості масової літератури, її своєрідність жанрів та поетики - це значить не тільки визначити сутність цього феномена, виявити складні взаємини "великий" і "Другорозрядною" літератури, але й проникнути у внутрішній світ нашого сучасника, його мовна свідомість.
Про поняття В«масова культураВ»
Метри пишуть кілометри. Солодка неволя, мила несвобода. Колосальні обсяги написаного як головна умова величі. Відтепер і навіки століть метрів масової літератури іменувати кілометрамі.
А Т. Морозова
При вивченні масової літератури проблеми починаються вже під час аналізу самого терміна В«масова літератураВ». Що саме вважати В«масовимВ», а що В«НемасовіВ» в сучасну епоху, яку іноді називають епохою масового суспільства, адже в сучасному суспільстві масовим стає все: культура, виробництво, видовища? Що заважає, наприклад, визначити всю В«сучасну літературу В»якВ« масову В»?
Масової літературою зазвичай вважають навіть не літературу, а низькопробне чтиво, орієнтоване виключно на комерційний ринок. Стверджують також, що вона була такою з самого зародження і настільки відрізнялася від справжньої літератури, що поважаючі себе критики вважали нижче своєї гідності навіть помічати її. І справді, статті про масову літературу немає ні в однотомний В«Словник літературознавчих термінів В», виданому в 1974 р., ні в багатотомнійВ« Короткої літературної енциклопедії В». Лише в додатковому 9-му томі КЛЕ (1978) з'являється стаття, але цілком негативна, що ставить масову літературу поза літературного ряду:
В«Масова література (Паралітература, сублітературе) - крупнотіражная розважальна й дидактична белетристика 19-20 ст.; є складовою частиною В«індустрії культури В».
В«Прямого відношення до історії літератури як мистецтва слова масова література не має: її розвиток здійснюється як диктуються ринковою кон'юнктурою відбір найбільш В«ХодкиВ» літературного товару та серійне виготовлення продукції за його зразком В». [8]
Масова література, по думку більшості вчених, являє собою В«категорію літературних творів, що відносяться до маргінальної сфері загальновизнаною літератури і відкидала як псевдолітература В»[9]. Часто її ще називають тривіальною, розважальної, ескапістський, ринкової, "дешевої". Іншими словами, масова література в цьому випадку не стільки жанрове, скільки оцінне або, як писав Ю. М. Лотман, В«соціологічне (в термінах семіотики - Прагматичне) В»[7, 384] визначення. Виходячи з цього визначення, багато намагалися знайти причини або, скажімо так, методики віднесення того або іншого твори до ескапістський. Наприклад, Є.М. Пульхрітудова [10, 10-29] вважала характеризують рисами паралітератури втілення консервативних політичних і моральних уявлень, що породжують безконфліктність; відсутність характерів і психологічної індивідуальності героїв. У цьому випадку цілком резонно задати цілий ряд питань, які, на превеликий жаль Е.М. Пульхрітудовой, навряд чи знайдуть свої відповіді. Чи можна, наприклад, вважати безконфліктними твори Д. Донцової? Як, наприклад, відображаються консервативні політичні і моральні представлення в романах А. Мариніної?
На фабульно-сюжетному рівні багато відзначають як відмінна ознака таких творів динамічно розвивається дію з достатком неймовірних пригод; "Лжедокументалізм", тобто спробу переконати читача в достовірності найнеймовірніших подій. В. Халізев [12. 397] додає до цього "Конвеєрного" виробництва, а також наявність кліше і певних схем щодо сюжету, мови, стилю і навіть обсягу твору (250-270 сторінок). Простіше кажучи, коли говорять про масову літературу, йдеться В«про літературі "середнього" якості, призначеної для "Масового" читання функції, якої полягають, насамперед, у розважальності В»[11, 204]. Залишається тільки визначити те, що невизначено - що ж таке ця сама розважальність, як вона формується, і що з себе представляє. А заодно відповісти і на запитання, чому так привабливі для масового читача, наприклад, В«Майстер і МаргаритаВ» і В«Собаче серцеВ» М. Булгакова, В«ЛолітаВ» В. Набокова, В«ЗонаВ» С. Довлатова, вірші С. Єсеніна і т.д. А може, і повинна література бути якщо не розважальною, то захоплюючій? Може, захопливості і адекватна розважальність? Може, мав рацію Ф. Булгарін, коли стверджував, що літератору необхідно бути професіоналом, що заробляють на життя письменницькою працею. Для того щоб це було можливо, письменник повинен враховувати смаки публіки. І якщо публіці подобаються, наприклад, новини, а вони відсутні, то щось нове треба придумати, "одним махом пера вбити наповал кілька десятків тисяч турків "[2, 153]. Отже, письменник, як і журналіст, повинен вигадувати різні пригоди і пригоди, співвідносячи їх "зі смаком і чином думок "публіки, яка любить" якомога більше незвичайного, дивного, надприродного, страшного, смішного і нісенітного "[2, 153]. На це свого часу вказував і Ф.М. Достоєвський: В«Так як хороша книга надзвичайно розвиває охоту до читання, то треба клопотати про доставлених народу як можна більш приємного і цікавого читання В». [5, 44]
Підводячи певний підсумок розмови про В«понятті масової літературиВ» можна відзначити її основні риси:
В® Вона популярна, тобто має комерційний попит; поширюється в широких верствах суспільства, робить істотний вплив на світовідчуття читачів;
В® Вона демонстративно тривіальна, тобто змістовно заснована на розповсюдженні якихось В«Загальних місцьВ», стереотипів, важливих в системі ціннісних переваг суспільства в певної конкретно-історичний період;
В® Вона жорстко структурована, тобто організована відповідно до канонів, заснованими на найбільш успішних зразках-попередниках.
Походження масової культури
Але для того щоб дати більш-менш чітке визначення В«масової літературиВ», виявивши при цьому її естетичну сутність, необхідно вийти за рамки негативної оцінки і розглянути дане явище з історико-літературного погляду, представивши його як соціокультурний феномен, характерний для певної епохи.
Питан...
