Літературний текст - ції вітвір містецтва у вузьких значенні ціх слів, тобто є однією з форм суспільної свідомості [1]. Як и Всяке мистецтво, художній твір є віразніком ідей автора, має емоційну та інтелектуальну наповненість. Це своєрідна реакція автора на ті, Що Його оточує та Хвилює, тому Важливим метою є не Тільки показати власні почуття, а й віклікаті відповідні емоції у читача. Літературний твір, Як и будь-який вітвір містецтва, є суб'єктивним відображенням об'єктивної дійсності [2]. Складаний характер відображення характеризує художнє мислення и орігінальне бачення письменника, творче перетворення певної внесок, Що постає у центре твору. Таким чином, художній твір являє собою нерозрівну Єдність суб'єктивного и об'єктивного первенів. Створення автором художній твір почінає жити власним життям, віконуючій Цілий ряд функцій. Розглянемо ці функції на прікладі твору, Який я аналізую - В«Кленові листкиВ» Василя Стефаника. Та Спочатку кілька слів про твір та Його автора.
Напевно, українська література не породила жодних письменника-новеліста, Який БУВ бі на стількі яскравим спалахом таланту, Як Стефаник. Його можна сміліво назваті Українським Едгара По, Аджея, Як и американець, Стефаник є легендарною постаттю медіума, пророка, завдякі якому до народу приходити слово про ВЛАСНА частку, про трагічну безвіхідь теперішнього и про славне минуле. В«Стефанікові слова не Ліше відображають, а й творять автентичний світ українського селянина На межі XIX и XX століть. А галі точніше - просто людини На межі власного життя и вічності. Вібіраючі найтрагічніші епізоді людського життя, письменник пронікає у глібінні світи, де мова, життя, культура - суть Одне, а слово має величносте владу и магічну силу В»[3]. У 1900 году у "Літературно-науковому вісникуВ» з'явилась окраса збіркі "Дорога" - новела В«Кленові листкиВ», Яка одразу здобули статус глибоко психологічного твору, Аджея вон розкриває щірі переживання и страждання простих людей, велич їхніх почуттів.
Розглянемо функції художнього твору на прікладі Стефаникові В«Кленовий листківВ».
Будь-який твір, відображуючі життя, віконує пізнавальну гносеологічну функцію [4]. Може вінікнуті доволі логічне питання: Навіщо ця функція літературному творові, ЯКЩО вон и так притаманна наукам, Хіба цього НЕ достатності? Альо мистецтво Дає пізнання життя в особливому ракурсі: не розчленовано, Як Його показують науки, а цілісно, ​​синкретично. Новела В«Кленові листкиВ» відображає життя закріпаченого селянства, змальовує важкі будні простої родини. Тема новели збігається Із предметом Вивчення Історії ХVІІІ-ХІХ Століття, альо автор вісвітлює життя селян Тільки з одного боку, показуючі власне бачення Проблеми и надаючі таким чином твору суб'єктівізму.
Інша Важливим функція - оціночна або аксіологічна [5]. Вона полягає у тому, Що твори пронікнуті авторським упередженім почуттям. У новелі Стефаника Складається ціла система стверджень и заперечення, оцінок, які поклікані затвердіті у свідомості читача ряд цінностей, віклікаті співчуття до знедоленої сім'ї, Яка пережіває тяжке горе. Саме так подає автор твору тогочасної дійсність, и Його позиція є НАДЗВИЧАЙНИХ Важливим. Як підтверджує Дослідник Халізєв, будь-який письменник Певної чином подає и освітлює реальність (буття и Його Явища), оцінює їх, проявляє себе у ЯКОСТІ об'єкту художньої діяльності. [6] Авторська суб'єктивність організовує твір, породжує Його художня цілісність: В«Дух авторства не стількі присутній, ВІН навіть домінує у творі. ВІН є центральним персонажем Літературного процесу В». [7] Стефаник у новелі Виступає Як чіткій носій свого уявлення про реальність. Халізєв вводити для цього Термін В«ІдеяВ» [8], Що позначає комплекс думок и почуттів автора. Художня Ідея письменника (або ж В«КонцепціяВ» [9]) - Ції інтерпретація и Оцінка жіттєвіх явищем, Що відрізняється від філософських и публіцістічніх узагальнення, Це мистецтво автора воскрешає Старі, стерті у пам'яті істіні, надаючі твору гостроті и актуальності. Саме такою є новела В«Кленові листкиВ». Письменник Із качанів твору чітко вісловлює свою позіці (засудження класової нерівності и співчуття до знедоленіх) за допомог Яскраве опісів доладного побуту бідняків: В«Очі Його запалі, и в них з'являться страшні любов до ДІТЕЙ, ВІН Шукало їх очима по хаті В»,В« Хоч Це не горілка, а болото, альо з мужиком то так мається: Що де у Світі є найгірше, то ВІН має те спожіті, Що де в Світі є найтяжче, то ВІН має віконаті ... В». Гіркі реплікі вкладає автор и у вуста головного персонажа: В«Та й ти не йдеш, бідний Чоловіче, спати, альо ти тягнеш ціп та й молотіш напотемкі, абі завтра малі з чім іті в жорна. Та так тобі ціп и звали на Сніп, та й так деревієш до ранку у сні, аж тебе роса припадаючи. Та й лишень очі пролупіш, то зараз тобі та роса їсть, бо мало тобі Біда їсть, галі вон Вночі тобі знайду! Промієш очі та й точішся на лан, такий чорний, Що сонце перед тобою меркне В»,В« Я Косю ваші лані та й забувай НЕ лиш за діти, альо за себе не пам'ятаю! В»,В« Ті б йому звернув худорбу, поцілував бі Його в ноги, бо ти Його сплодів, та й сумління тебе п'є, альо мінаєш, галі ховаєшся від нього, абі ВІН НЕ чув! .. В». Саме за допомог таких трагічніх слів автор вселяє у читача Своє бачення реальності, мімоволі мі уже з дере рядків почінаємо співчуваті головному героєві и Його сім'ї. А отже, дотрімуємося того, Що Халізєв назвавши ХУДОЖНЯ ідеєю автора.
На Основі пізнавальної та оціночної функцій твору можна віділіті третю - виховний, Яки відома галі з античних часів [10]. Цю функцію література и мистецтво здійснюють шляхом Формування особістості читача, впливаючих на Його Світогляд. Новела не носити безпосередню повчальних характером, альо вон духовна збагачує людину и вчитува вісокій моральній ЯКОСТІ - вмінню співпережіваті.
Не можна омінуті и естетичний функцію твору, Яка полягає у тому, щоб справити на читача Потужной емоційне враження, дати йому інтелектуальну, а годиною и чуттєву насолоду от слова [11]. Особлива роль цієї функції зумовлена ​​тім, Що без неї Неможливо здійснення інших функцій - Оціночної, виховної, пізнавальної, бо Кожна з них передбачає емоційно-особисту реакцію. А вона вінікає завдякі естетичного впливим на читача. В«Кленові листкиВ» справляють НАДЗВИЧАЙНИХ сильне враження завдякі гострій пронізлівій мові Стефаника, яскравим стежках и експресівній мові, на зразок, В«Вони (Дві білі сльози) Викоти на повіки и замерзли В»,В« Я бі ті моря берегами обійшовши В»,В« я правду кажу, мій шкода каркає, серце каркає! В»,В« та й кров моя застигла на їх (ДІТЕЙ) господарстві ... В». Багатий твір Стефаника и на порівняння, Що розраховані на емоційну реакцію читача: В«Вони поспускалі рукави, Як стадо Перепелиця, Що спочівають, альо ВСІ готові летіті. В»,В« Я з богом за груди не беруся, альо нащо ВІН тото пускає на світ, Як голі в терен?! В»,В« Скує тобі, наб'є, Як товаріну, бо ти тато злодієві та й мусіш Із ним буті у змові ... В», В«Щоб не здавалося, люди, Що каркає над головами своїх ДІТЕЙ, Як ворон над стервом, НЕ кажіть, люди, не кажіть! В»,В« Семенко, здіймі з грядок сорочки, щоб я Полатай, бо ходите чорні, Як ворони. В», а особливо поетичній звучить порівняння: В«Дріботів ногами по грубій верстві пилу и позбавляє за собою Маленькі сліді, Як білі квіти В».
Варто сказаті и про галі одну функцію Літературного твору - функцію самовіраження [12]. Ця функція Важливим НЕ Ліше для автора - її Значення однозначно Ширшов, Ніж Здається на Перший погляд. Колі читач пропускає Крізь собі твір, Який йому припавши до смаку, ВІН почінає Частково ототожнюваті собі з автором, цитувати Його слова. Тому не дивно, Що Дуже часто людина віражає Свій псіхологічній стан за допомог цитати з Улюблене вірша чі роману. Колі автору вдається втіліті у рядках Наші думки, твір стає и чітацькім, а не Ліше авторським самовіраженням.
Розглянемо точки зору у В«Кленові листкиВ».
Точка зору - Це Один...
