План
Вступ
Розділ І. Постать Павла Тичини в українській літературі
1.1.Творчій Здобуток поета
1.2.Фольклорні джерела ранніх творів Павла Тичини
Розділ ІІ. Кларнетизм ранньої поезії Павла Тичини
2.1. Явища кларнетизму в літературі
2.2. Павло Тичина - новатор
2.3. Рання Лірика Павла Тичини - неповторний скарб творчості поета
Висновки
додатка
Література
Вступ
Павло Тичина - великий український НАЦІОНАЛЬНИЙ співає, у творчостi Якого болючий вiдбілася частка українського народу. В iсторiї свiтової лiтература, Мабуті НЕ знайдеться iншого такого прикладу, коли б співає вiддав половину свого життя вісокiй поезiї, а половину - нещаднiй боротьбi зi Своїм генiальнім обдаруванням.
Людина високого дару i великих творчих сил, П.Тичина БУВ носiєм i віразніком української релiгiйної традіцiї. У ньому вон розляглося заговорила в переломну добу Нашої iсторiї i в ньому найяснiше засяяла - пiсля Шевченка. У ньому вон i перегорiла ...
Радянська система не дала йому розгорнутісь на повну силу Його велічезного таланту. Бiльш того, умів сталiнщіні деформувалі цею талант, альо навiть ті, Що вiн створі у Перший перiод своєї творчостi, забезпечен йому мiсце Серед найбiльш свiточiв людства.
винятково музичне обдарування Павла Григоровича допомогло йому Створити незабутні твори, Неповторність якіх відома широкому загаль чітачів. Аджея таких барв, Такої мелодики рядків ми не зустрінемо в поезії інших творців української літератури. Музічність ранніх творів П.Тичини свідчіть про рідкісній талант митця та Його Безмежнеє політ думки, Яки простежується у віршах.
Тому аналiзу раннiх поезiй Тичини, визначення їх проблематики, поетики та мотівiв Здається Важливим i актуальним, особливо за часи Вiдродження нацiональної культури, переоцiнкі цiнностей, виявлення НАЦІОНАЛЬНИЙ iдеалiв та сімволiкі.
Зв'язок роботи з науково планами, темами.
Курсова робота пов'язана з проблематикою наукової роботи кафедри української літератури Інституту філології Сумського державного педагогічного універсітету ім. А.С. Макаренка.
Об'єктом Дослідження є рання поезія Павла Тичини.
Предмет дослідження - рісі кларнетизму в ранній творчості поета.
Мета дослідження - з'ясувати причину появи кларнетизму в ранній творчості Павла Тичини, дослідіті образність кларнетізмів в поетіці митця.
Завдання даного Дослідження:
дослідіті життєвий та творчий шлях поета;
розглянуті фольклорні джерела ранніх творів Павла Тичини;
з'ясувати Особливості Явища кларнетизму в літературі;
віявіті ознайо кларнетизму в поезіях Павла Тичини;
вівчіті Особливості ранньої лірікі поета;
дослідіті ставлені сучасніків до поезії Павла Тичини.
практичність значення - матеріали з даного Дослідження можут буті вікорістані Вчитель-філологамі, викладач та студентами філологічного факультету. Творчість Павла Тичини вівчається у 5 класі (згідно Програми з української літератури для 12-річної школи).
Розділ І. Постать Павла Тичини в українській літературі
1.1 Творчий Здобуток поета
Ім'я Павла Тичини в українській поезії ХХ століття Йде безпосередню за іменамі таких велетнів, Як Іван Франко и Леся Українка. Спадкоємніцькій зв'язок творчості Тичини з їхньою Спадщина, так само, Як и з Спадщина Шевченка та Грабовського, НЕ потребує, здається, доказів. Є кож глибока Логіка в тому, Що поета, якому судилося стати одним з основоположніків української літератури, благословивши на славний творчий шлях Михайло Коцюбинський.
Сін дяка з Чернігівщини вже з 1912 р. Тичина почінає Друкувати в журналах В«Літературно-науковий вісникВ», «гдний крайВ», В«Українська хатаВ», В«ОсноваВ» та інших. Протяг 1913 - 1914 pp. ВІН публікує оповідання В«Вавілонській полонВ», В«БогословієВ».
Восени 1916 року повертається до Києва и Під впливим В«Лісової пісніВ» Лесі Українки почінає писати драматично поему В«Дзвінко блакитнеВ».
У 1918 году Вийшла перша книжка Його віршів В«Сонячні кларнетиВ», Яка Була зустрінута критикою з ентузіазмом. У 1920 р. віходять збіркі П. Тичини В«Замість сонетів и октавВ», В«ПлугВ», а у 1924 году - збірка «³тер з УкраїниВ».
У добу тоталітаризму щирий революційно-патріотічній пафос у творчості багатьох митців заступає складаний суміш напівщірості ї напіввімушеності, настороженості й страху . У творчості П. Тичини, митця глибоко самобутні, ця двоїстість призвели до особливо жорстокости псіхологічніх зламів и криз. Як позначають В. Стус, постать НЕ Менш трагічна в українській літературі, - В«Феномен Тичини - феномен доби. Його частка свідчітіме про наш час не менше за страшні розповіді історіків: співає живий у годину, Що заправивши генія на роль блазня. І співає погодівся на Цю роль .... ВІН обрізав усякі Живі контакти, замінівші їх ЦІЛКОМ офіційною інформацією. В ціх Умова співає МіГ Тільки Конате, а не рости. Свіжого Повітря до нього надходіло всі менше и менше, аж Поки співає у Тічіні НЕ задушівся од нестачі кисня. Співає помер, альо Тичина позбавивши жити и мусів, вже Як чиновник, віконуваті Поетичні функції .... У страшних добу сталінськіх репресій одних пісьменніків розстрілялі, інших - зіслалі в концтаборі, третіх розтлілі. Тичину репресувалі Визнання. Покаром славою - одна з найновішіх и найефектівнішіх форм боротьбі з мистецтвом В»[24, 91]. Місія Громадянської поезії в практічній естетіці сталінізму, на жаль, у значній мірі спрійнятій и Павла Тичини, зводілась до трьох зрозуміти - В«ОспівуватіВ», В«заклікатіВ» и В«боротисяВ». У цьому ключі Було вітрімано чи не більшість віршів у передвоєнніх збірках поета - В«ЧернігівВ» (1931), В«Партія веде В»(1934),В« Чуття єдиної родини В»(1938),В« Сталь и Ніжність В»(1941). Напісані на підтвердження скоромінучіх гасел, смороду й померли разом Зі Своїм годиною.
У роки Великої Вітчізняної Війни Павло Тичина Під годину евакуації перебував в Уфі. Одним з найвізначніх творів поета цього періоду Була поема В«Похорон другаВ» (1942). Чісленні збіркі поета виходили й у повоєнні роки (В«І рости, и діятіВ», В«Мі - свідомість людства В»,В« комунізму Далі відні В»), хоча жодних з них вже не Набуль такого широкого звучання, Як попередні.
Серед співаємо Тичини найфундаментальнішою можна вважаті сімфонію В«СковородаВ», виданє посмертно книгою Досить значного обсягах. Писалася вон Протяг мало не Всього творчого життя поета. (Перші розділи її опубліковані 1923року в Журналі В«Шляхи мистецтва В», потім робота над співаємо продовжувалась у 1923 - 1934 и 1939 - 1940 роках, а Збирання матеріалів чати до 50-х років). Така надмірна УВАГА до постаті Сковороди Не випадково, Аджея Григорій Сковорода - духовний батько П.Тичини періоду В«Сонячних кларнетівВ». Із мандрівнім філософом, Який НЕ проміняв пастушої сопілки на Почесна роль В«Стовпи неотесаністьВ», співає ідентіфікувався Протяг чи не цілого життя, альо, на шкода, Вже НЕ МіГ претендуваті на епітафію: В«Світ ловів мене, та не впіймавВ».
У Галузі Історії літератури та критики Павло Тичина залиша по собі значний есеїстічну Спадщина. Особливо Багато ВІН зроб для Розширення ї Зміцнення інтернаціональніх взаємозв'язків української літератури. Знаючий французьку й старогрецьку мови, опанувавші вірменську, не раз практично звертаючи до тюркськіх и грузінської мів, багаті Працював на терені перекладацтва, збагатівші українське письменство набуткамі інших літератур.
Ще з Юності властіве поетові глибоко Відчуття природи Почаїв набуваті своєрідніх космічніх вімірів - можливіть, Під впливим новітніх науково-філософських віянь часу, Що характерне для літератури модернізму. Мальовнича, сповнені ніжної й чуйної душі постає у віршах П. Тичини українська природа - така рідна, близьким ї водночас ...