План
Вступ
Розділ І. Історичні Умови Створення В«Повість минулих літВ»
Розділ ІІ. Структура та Зміст В«Повісті минулих літВ» та її зведень
Розділ ІІІ. Літературне та історичне значення В«Повісті минулих літВ»
Висновки
Література
додатка
Вступ
Актуальність тими. Коженов Дослідник при вівченні Історії стікається з Проблема браку історічного матеріалу на Основі Якого можна сформуваті цілісну картину минулого. І чім давнішій Період Історії, Що вівчається, тім важче збирати історичні Відомості. Одним з найскладнішіх періодів Нашої Історії є Київська Русь.
Існує обмаль історічніх джерел, Що могли б Допомогті нам у дослідженні Історії Стародавньої Русі. Того справжнім скарбом стають матеріали, Що містяться в середньовічніх руських літопісах, Аджея Ні результати археологічніх розкопок, НІ актів материал (грамоти, дипломатичність листування матеріали княжих або монастирських архівів), НІ епізодічні Відомості про Русь, Що містяться в творах західноєвропейськіх історіків и мандрівників, не зможуть дати нам цілісної картини нашого минулого.
починаючих з XI ст. и аж до кінця XVI сторіччя на Русі веліся сістематічні порічні запису про Події, Що відбуліся: про народження або смерть князів, про Війни і діпломатічні переговори, про БУДІВНИЦТВА Фортеця и Освяченого храмів, про Пожежі міст, про стіхійні лиха - повені, посухи або небувалі морози. Літопис и БУВ зведенням таких щорічніх запісів. Літопісі веліся в Монастір и в княжих резіденціях. Смороду булі НЕ Тільки способом фіксації подій, Що відбуліся, альо и найважлівішімі документами - на літопісі посіла в різного роду дінастічніх и політічніх Суперечка.
В Сейчас годину відомо Більше двохсот Списків літопісів. Одним з найстародавнішіх и відомішіх є В«Повість минулих літВ» - літопис, Що ОТРИМАНО свою Назв за дерло словами тексту и Що оповідає про Події руської Історії середини IX - качанів XII ст. За оцінкою видатних російського вченого Д.С. Ліхачева, В«Повість минулих літ В»з її всесвітньо-історічнім введенням, з її широким Прагнення обгрунтувати Місце руського народу Серед інших народів світу, з її особливою Увага до військовіх подвігів, до слави руської зброї вводити нас в атмосферу епічного народно-Пісенного відношення до руської Історії. Перед нами в В«Повісті минулих літ В»значная мірою епічне, поетичні відношення до рідної Історії. Від Чому В«Повість минулих літВ» - Це не Тільки твір руської історічної думки, альо и руської історічної поезії. Поезія и історія знаходяться в ній в нерозрівній Єдності. Перед нами твір літературний и пам'ятник історічної думки. В».
Традиція назіває автором В«ПовістіВ» Ченця Печерського монастиря в Киеве Нестора. Довгий годину вважаєтся, Що Нестор БУВ родоначальником російського літопісання, альо пізніше Було встановлено, Що галі до нього існувалі літопісні зведення.
Джерельна база. Вивчення В«ПовістіВ» продовжуються до ціх пір, протікають, НЕ дівлячісь на значний масив літератури, прісвяченій цьому літературному Пам'ятник, досліднікі розходяться по Багата аспектам появи и Тлумачення Літопису. Першим в России почав вівчаті літопісі В.Н. Татіщев. Задумавши Створити свою грандіозну В«Історію РосійськуВ», ВІН звернув до Всіх відоміх в Його година літопісів, розшукано Багато нових пам'ятників. Після Татіщева В«Повість минулих літ В»Вивчай А. Шльоцер. ЯКЩО Татіщев Працював Як бі вшир, сполучаючі Додаткові Відомості багатьох Списків в одному тексті, то Шлецер Працював угліб, віявляючі в самому тексті масу описок, помилок, неточностей. Обидвоє дослідніцькі підході при всій своїй Зовнішній відмінності малі схожість в одному: у науці закріплювалася думка про непервінній Вигляд, в якому до нас дійшла В«Повість минулих літВ». Це и є велика заслуга обох історіків. Наступний Крупні крок БУВ зробленій відомім археографом П.М. Строєвім. І Татіщев, и Шльоцер уявляєтся собі В«Повість минулих літВ», Як Створення одного літопісця, в даного випадка Нестора. Строєв же вислову абсолютно новий погляд на літопис Як на зведення декількох ранішіх літопісів и такими зведеннямі почав вважаті ВСІ літопісі, Що дійшлі до нас. Тім самим ВІН відкрів шлях НЕ Тільки до правільнішого з методичної точки зору Дослідження літопісів, Що дійшлі до нас, и зведень, які НЕ дійшлі до нас в своєму Первин вігляді.
Незвичайна Важливим крок Зроби А.А. Шахматов, Який показавши, Що кожне з літопісніх зведень, починаючі з ХI Століття и кінчаючі XVI століттям, не випадкові конгломерат різнорідніх літопісніх джерел, а історичний твір Зі Своєю ВЛАСНА політичною позіцією, продіктованою місцем и годиною Створення. На мнение Шахматова, літопис, Який прийнято іменуваті В«Повістю минулих літВ», БУВ Створення у 1112 р. Нестором - імовірно автором двох відоміх агіографічніх творів - В«Чтєній про Бориса и ГлібаВ» и В«Житія Феодосія ПечерськогоВ». Історію літопісання Шахматов пов'язана з історією Країни. Вінікла можлівість взаємоперевіркі Історії держави історією джерела. Дані джерелознавства стали не самоціллю, а найважливішою підмогою у відтворенні картини історічного розвітку Всього народові. І тепер, пріступаючі до Вивчення того або іншого періоду, дерло за все прагнуть проаналізуваті питання про ті, Яким чином літопис и Його Відомості пов'язані з реальною дійсністю. Недолік підходу, розроблення Шахматовим, полягає в тому, Що критичний аналіз джерела Фактично зводівся до Вивчення Історії Його тексту. За межами інтересів дослідніка залішівся великий комплекс проблем, пов'язаних з історією значення І сенсів, Що існувалі в Період Створення того або іншого літопісного зведення. Цей пропуск в значній мірі БУВ заповненості дослідженнямі таких учених, Як: І.Н.Данілевській, В.М. Істрін, А. Н. Насонов, А.А.Ліхачев, М.П.Погодін и Багато інших.
На Україні корістуваліся услуг російськіх вчених и перекладачів, власного видання будь-якого списку в орігіналі чі в перекладі до початку 80-х рр.. НЕ Було, Спроба інтерпретації пам'яток у сув'язі з історією українського народу не робілося. ЯКЩО Російські Вчені дожовтневого и радянського періодів Вже підготувалі и бачили тридцять сім томів В«Повного зібрання російських літописівВ», галі в 1950 р. в серії В«Пам'ятки літературиВ» здійснілі двотомне академічне видання В«Повісті временних літ по Лаврентіївському літописі 1377 р.В» (текст, переклад, коментар, Покажчик), то на Україні справа ця віглядає сумно и розв'язання її Йде Із значними ускладненнямі.
Перші Спроба наукового Вивчення літопісів Київської Русі пов'язані на Україні з іменамі М. Максимовича, М. Костомарова, І.. Франка, О. Потебні, М. Грушевського та інших відоміх вчених. Ставши питання про Музична строфу, застосовання в віршовіх оповіданнях В«Повісті минулих літВ» (Франко, Потебня), маємо Приклади поетичного переспіву найдавнішого Літопису (Франко, Олесь), Тлумачення окремого місць ТОЩО.
В Радянський годину Серед українських вчених, Що спеціально и серйозно займаються літопісамі Київської Русі, одинокою постаттю залішається Л. Є.. Махновець. У 1980 р. дерло Спроба переповісті для дітей В«Повість минулих літВ» здійснів покійній Віктор Близнець. Розкішно виданий у 1982 р. В«ВеселкаВ» переказ В. Близнеця виконав Своє Завдання и призначення, БУВ справді культурною подією. Альо треба Відверто сказаті, Що перекладач Ліше корігував собі орігіналом, а в основним переповідав за російськім перекладі, вдавався до широких пропусків.
Предмет Дослідження. Безпосереднім предметом Дослідження Звертаючись процес Створення В«Повісті минулих літВ», процес Зміни даного Літопису внаслідок чисельність редакцій та ознайомлення Зі своєрідністю та значення данної повісті.
Мета ї Завдання Дослідження. Враховуючі наукове, патріотічно-виховного ї моральне значення досліджуваної тими, автор ставити за мету показати історічну и ХУДОЖНЯ своєрідність В«Повісті минулих літВ», дати оцінку значущості В«...
