ЗМІСТ
Введення
1. Місце творчості Діккенса в розвитку англійської і світової реалістичної літератури
2. Становлення реалістичного методу в ранніх творах Діккенса (В«Пригоди Олівера Твіста В»)
Соціальна філософія Діккенса і становлення реалістичного методу
Художні особливості ранніх творів
3. Ідейно-художнє своєрідність романів Діккенса пізнього періоду творчості (В«Великі надіїВ»)
Жанрове і сюжетне своєрідність пізніх творів
Особливості реалістичного методу в романі
Висновок
Література
ВСТУП
Діккенс належить до тих великим письменникам, світова слава яких затверджувалася безпосередньо слідом за появою їх перших творів. Чи не тільки в Англії, але і в Німеччині, Франції, Росії дуже скоро після виходу в світ перших книг Боза (псевдонім молодого Діккенса) заговорили про автора В«Піквікського клубуВ», В«Олівера ТвістаВ», В«Ніколаса НікльбіВ».
В особливості в Росії твори Діккенса були гідно оцінені дуже рано і з початку 40-х років систематично і багаторазово друкувалися як на сторінках літературних журналів, так і окремими виданнями. [1]
Ця обставина було відзначено ще Ф. М. Достоєвським, який писав: В«... ми російською мовою розуміємо Діккенса, я впевнений, майже так само, як і англійці, навіть, може бути, з усіма відтінками ... В».
Зупиняючись на причинах такого яскраво вираженого інтересу до Діккенсу як з боку російських читачів, так і з боку російської критики, М. П. Алексєєв справедливо вбачає причину особливої вЂ‹вЂ‹популярності Діккенса в Росії, перш за все, в демократичному і гуманістичному характері його творчості. [2]
При всій різноманітності дійшли до нас відгуків про Діккенсі великих російських письменників і критиків, таких, як Бєлінський, Чернишевський, Островський, Гончаров, Короленко, Горький, провідною в них є думка про демократизм і гуманізм Діккенса, про його великої любові до людей.
Так, Чернишевський бачить в Діккенсі В«захисника нижчих класів проти вищих В»,В« карателя брехні і лицемірства В». Бєлінський підкреслює, що романи Діккенса В«глибоко пройняті задушевними симпатіями нашого часуВ». Гончаров, називаючи Діккенса В«загальним учителем романістівВ», пише: В«Не один спостережливий розум, а фантазія, гумор, поезія, любов, якої він, за його висловом, В«носив цілий океан В»в собі, - допомогли йому написати всю Англію в живих, безсмертних типах і сценах В». Горький схилявся перед Діккенсом, як людиною, яка В«Дивовижно збагнув важке мистецтво любові до людейВ». [3]
При цьому, разом з самою суттю, з основним пафосом творчості Діккенса, підкреслюється його В«точна і тонка спостережливістьВ», В«майстерність у гуморі В»,В« рельєфність і точність зображень В»(Чернишевський).
В оповіданні В. Г. Короленка В«Моє перше знайомство з ДіккенсомВ» особлива проникливо-цілюща атмосфера Діккенсовських творів, найбільше вміння Діккенса створювати переконуючі читача образи героїв, як би залучати його в усі перипетії їхнього життя, змушувати співчувати їх страждань і радіти їх радощів показані образно, конкретно і переконливо. [4]
У наші дні Діккенс продовжує залишатися одним з улюблених письменників молоді та дорослих. Книги його розходяться масовими тиражами і переводяться на всі мови народів, що населяють нашу країну. У 1957-1964 роках на російською мовою було видано тиражем у шістсот тисяч екземплярів повне зібрання творів Діккенса в тридцяти томах.
Також зберігається і інтерес літературознавців до творчості письменника. Крім того, змінилися суспільно-політичні та соціальні погляди змушують по-новому побачити літературна спадщина Діккенса, яке в радянській літературній критиці розглядалося лише з позицій соцреалізму.
Мета даної роботи - аналіз еволюції реалістичного методу в творчості Діккенса на прикладі романів В«Пригоди Олівера ТвістаВ» і В«Великі надії В».
Для реалізації поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:
Гј Визначити місце творчості Чарльза Діккенса в англійській та світовій реалістичній літературі;
Гј Порівняти реалістичний метод в романах В«Пригода Олівера ТвістаВ» і В«Великі надії В», зіставивши сюжетно-композиційні особливості, образи головних героїв і другорядних персонажів;
Гј Проаналізувати розвиток соціальної філософії Діккенса на прикладі зазначених творів
Гј Виявити основні особливості стилю Діккенса в ранніх і пізніх творах.
При вирішенні поставлених завдань використовуються методи аналізу та порівняння художніх творів.
1. Місце творчості Діккенса в розвитку англійської і світової реалістичної літератури
Діккенс відкриває собою новий етап в історії англійського реалізму. Йому передують досягнення реалізму XVIII століття і півстоліття західноєвропейської романтики. Подібно Бальзаку, Діккенс поєднував в своїй творчості гідності того й іншого стилю. Сам Діккенс своїми улюбленими письменниками називає Сервантеса, Лесажа, Філдінга і Смоллета. Але характерно, що до цього списку він додає і В«Арабські казкиВ».
В якійсь мірі в початковий період своєї творчості Діккенс повторює етапи розвитку англійського реалізму XVIII і початку XIX століть. Витоки цього реа-лізм - В«Моральні тижневикиВ» Стилю та Аддісона. Напередодні великого роману варто нравоопісательний нарис. Завоювання реальної дійсності, що відбувається в літературі XVIII століття, відбувається спочатку в жанрах, що наближаються до публіцистики. Тут відбувається накопичення життєвого матеріалу, встановлюються нові соціальні типи, якими як якимось вихідним моментом у Протягом довгого часу буде користуватися реалістичний соціальний роман.
Реалістичний роман XVIII століття виникає з битопісательной літератури. Ця спроба узагальнення і систематизації матеріалів дійсності особливо характерна для ідеології третього стану, який прагнув усвідомити і силою своєї думки упорядкувати світ.
Творці реалістичного роману XIX століття, серед яких Діккенс займає одне з перших місць, починають з руйнування цієї успадкованої ними тра-діціі. Діккенс, герої якого в окремих рисах своїх виявляють значну схожість з героями Філдінга або Смоллета (наприклад, неодноразово вказувалося на те, що Ніколас Нікльбі або Мартін Чезлуіт є більш або менш близькими копіями Тома Джонса), виробляє в романі цього типу значну реформу. Діккенс живе в епоху разверзшіхся внутрішніх протиріч буржуазного суспільства. Тому проходження морально-утопічною конструкції роману XVIII сторіччя змінюється у Діккенса більш глибоким проникненням в сутність буржуазної дійсності, більш органічним сюжетним слідуванням її про-протиріч. Сюжет діккенсівського романів в перший період його творчості (Після В«Піквікського клубуВ»), щоправда, теж носить сімейний характер (щасливе завершення любові героїв і пр. в В«Ніколас НікльбіВ» або в В«Мартіні ЧезлуітеВ»). Але по суті справи цей сюжет нерідко відсувається на другий план і стає формою, скріплюючою оповідання, бо він весь час вибухає зсередини більш загальними і більш безпосередньо вираженими соціальними проблемами (виховання дітей, робітні будинки, пригнічення бідноти і т. д.), не укладаються у вузькі рамки «ѳмейного жанруВ». Дійсність, що входить в роман Діккенса, збагачується новими темами і новим матеріалом. Горизонт роману явно розширюється.
І далі: утопія В«щасливого життяВ» у Діккенса лише в небагатьох випадках (на зразок В«Ніколаса НікльбіВ») знаходить собі місце всередині буржуазного світу. Тут Діккенс як би прагне піти від реальної практики буржуазного суспільства. У цьому відношенні він, незважаючи на своє несхожість з великими романтичними поетами Англії (Байроном, Шеллі), є в деякому роді їх спадкоємцем. Правда, самі його шукання В«прекрасне життяВ» направлені в іншу сторону, ніж у них; але пафос заперечення буржуазної практики пов'язує...
