Курсова робота: 37 с., 15 джерел.
Об'єкт дослідження даної роботи є новела В«ПеретворенняВ» і творчість Франца Кафки.
Мета роботи: ознайомитись з новелою "Перевтілення" і виділити особливості художнього методу Франца Кафки.
Завдання:
- ознайомитися з літературою по даній темі;
- ознайомитися з творчістю Франца Кафки;
- визначити значення поняття "художній метод";
- виділити основні особливості стилю Франца Кафки;
- виділити особливості сюжету і структури новели "Перетворення" Франца Кафки;
- зробити відповідні висновки.
Новизна дослідження полягає у вивченні та узагальненні сучасного рівня проблеми.
Метод дослідження - метод системного аналізу.
Сфера використання - шкільна та вузівська викладання літератури.
Художній метод, новела, стиль, метаметафора, "містична метафора", "метареальность", метафоризм, фантазія, реальність, структура.
ЗМІСТ
ВСТУП .. 3
1. Поняття "художній метод "в літературі. 5
2. Життя і творчість Франца Кафки. 8
3. Художній метод Кафки в новелі "перетворення". 12
3.1. Стиль написання творів Франца Кафки. 12
3.2. Фантазія і реальність у новелі "Перетворення". 17
3.3. Структура новели "Перетворення". 25
ВИСНОВКИ ... 50
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ... 53
ВСТУП
Письменник Франц Кафка родом з Праги. Геніальний художник-провидець, самовидець в світоустрій і людину багато що таке, про що його благоденства співвітчизники-обивателі навіть не підозрювали.
Особистість неймовірно витонченої психічної організації, Кафка був гранично заглиблений у себе; вважаючи власну розумово-духовну життя фантастичною, по суті писав безкінечну автобіографію.
Переслідуваний матеріальними турботами, прозової необхідність нести тяжкий і сумний тягар чиновницької служби, існувати в тривіальними обивательському світі, волею-неволею Кафка роздвоювався, подібно багатьом художникам романтичного складу, і був понівеченої вічними безсоння, страждав нападами страху, нервової слабкістю, галюцинаціями. Звичайно, першопричину такого грунтовного душевного надлому слід бачити, мабуть, в неспівпаданні піднесених ідеалів особистості і тим, що їй реально надавала життя. Ідеалом власного життєустрою він бачив самотність і як це траплялося з багатьма геніями, втік від своєї нареченої.
Зміст і поетика творів Кафки свідомо орієнтовані їм на Достоєвського: досить згадати такі наріжні реалії художнього світу російського письменника, як "кут" і "стіна", стали провідними і в Кафки.
Творець "Процесу" і "Замку" вважав себе художником повсякденності, подібно до того, як і Достоєвський стверджував, що він є письменником факту.
Тематика книг Кафки різноманітна. Він пише про бюрократії ("Процес"), аналізує сутність тоталітаризму ("У виправній колонії"), одна з його провідних тем - свобода і несвобода ("Звіт для академії"). В них вимальовується особливий, моторошно-жахливий світ, позбавлений звичних координат і обрисів.
Німецький письменник Томас Манн називав творчість Кафки поезією сновидінь, ще раз мимоволі підкреслюючи внутрішню спорідненість цього генія з Достоєвським.
Ці художники, описуючи хворий світ, страждали за всіх.
Всю прозу Франца Кафки можна назвати одним великим есе про страху, про стан і замордованого ворожої цивілізацією людської істоти, приреченого в будь-якій його спробі пройти до Закону, досягти справедливості, навіть якщо він і виявить активність. З цієї психології страху виростає філософія людського буття, що стоїть поза політикою і класових теорій. У своїх художніх образах Кафка відтворював вселенську несвободу людства, обплутаного ланцюгами - соціальними, ідеологічними, психологічними, моральними.
Незалежно від жанру, все написане Кафкою може бути віднесено до притчі - настільки відчутна ессеістічность його книг, підтексту, другого плану, виникаючих асоціацій.
У новелі "Перетворення" комівояжер Грегор Замза одного ранку після неспокійного сну виявив, що перетворився на страшне комаха з панцирних-твердої спиною і численними ніжками, що нагадує жука або сороконіжку. Але свідомість залишилося колишнім. Він боїться господаря, ніколи не висипається. Перетворення сприймається їм як жахливе і фатальне. У новелі докладно описані відчуття, думки, страхи Грегора - тварини. Він дратує батьків, лише сестра залишалася йому близька, але через місяць їй набридло. Нікому не приходить в голову, що він розуміє (натяк батька на те, що для них була б порятунком його смерть). На поверхні лежить саме банальне прочитання "перетворення". Це "відчуження", в сім'ї та суспільстві, самотність натури чутливою, здатною до страждання і самопожертви.
1. Поняття "художній метод" в літературі
Метод художній (творчий метод) (від грец. methodos - шлях дослідження), категорія марксистської естетики, що склалася в радянському літературознавстві та мистецтвознавстві в 20-х рр.. і потім неодноразово переосмисляются. Найбільш вживані сучасні визначення методу:
- "спосіб відображення дійсності", "принцип її типізації ";
- "принцип розвитку і зіставлення образів, що виражають ідею твору, принцип дозволу образних ситуацій ";
- "... самий принцип відбору та оцінки письменником явищ дійсності "[1, С.218].
Слід підкреслити, що метод абстрактно-логічний "спосіб" або "принцип". Метод - загальний принцип творчого ставлення художника до пізнаваною дійсності, тобто її пересозданія, і тому він не існує поза конкретно-індивідуального свого втілення. У такому змісті ця категорія визрівала давно, часто під ім'ям "стилю" та іншими назвами.
Вперше проблема визначення ставлення художнього образу до воссоздаваемой реальності постала у вимозі "наслідування природі ". Аристотель прямо зводить поняття "наслідування" (Mimesis) під загальний закон творчості, вважаючи, однак, що мистецтво не просто посильно копіює природу, але, відтворюючи світ, "частиною завершує" то, "що природа не в стану зробити" [2, с.151]. Теорії "наслідування" у своєму первісному значенні безпосередньо можуть обумовлювати лише метод натуралізму. Інші творчі методи складалися, або розвиваючи цінну основу концепції "наслідування" (різні ступені реалізму), або полемізуючи з ній (романтизм, різні форми символізму і пр.). Позитивна основа теорії "наслідування" - утвердження зв'язку художнього образу з правдою воссоздаваемой реальності; загальна їх слабкість - недооцінка або ігнорування суб'єктивно-творчої сторони відтворення. Форми такої творчої суб'єктивності і дозволяють говорити про наявність якого методу як шляху образного пересозданія життя.
Спрощеність теорії наслідування розкриває І.В. Гете, сперечаючись зі поглядами Д. Дідро і, зокрема, з його схильністю "змішати природу і мистецтво ". Навпаки, вважав Гете, "... одне з найбільших переваг мистецтва полягає в тому, що воно може поетично творити такі форми, які природі неможливо здійснити в дійсності "," і художник, вдячний природі, яка справила і його самого, привносить їй, таким чином, назад якусь другу природу, але природу, народжену з почуття і думки, природу людськи завершену "[3, с.99]. Письменники-романтики, по суті, підхоплюючи гетівського ідею "другої природи", схильні були перебільшувати заломлюючу можливість мистецтва.
закріпити в радянській критиці поняття "творчий метод "на перших порах мало вельми віддалене відношення до специфіки мистецтва. З опублікуванням низки листів К. Маркса і Ф. Енгельса про літературу за основу приймається енгельсовское визначення реалізму: "... крім правдивості деталей, вірність передачі типових характерів у типових обставинах " [3, с.6], що дозволило багато в чому конкретизувати поняття "метод". Виникли і розвинулися, проте, і с...
