Цикл оповідань І. Нечуя-Левицького про бабу Параску та бабу Палажку: манера оповіді, Конфлікт, комічне
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи Дослідження
2. Цикл оповідань І. Нечуя-Левицького про бабу Параску та бабу Палажку: манера оповіді, Конфлікт, комічне
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Отже, для Дослідження тими курсової роботи "Цикл оповідань І.Нечуя-Левицького: манера оповіді, Конфлікт, комічне" мі Використана опісовій та порівняльно-історичний методи. Смороду допомоглі найчіткіше Відповісти на ті питання, які булі поставлені у роботі. Зокрема, можна Зробити Висновок, Що ВСІ внесок, які розглядаються у роботі, пов'язані Між собою. У роботі Була проаналізована проблема конфлікту, основою Якого стали ті процеси, які відбуваліся у тогочасної Громадському жітті, зокрема Наслідки Селянської реформи, які найповніше відбіліся в оповіданнях письменника.
розкрио питання комічності творів, можна Зробити Висновок, Що базою для появи гумору в оповіданнях ставши Конфлікт. Комізм у творах вікліканій сітуаційнімі Засоба гумору, тобто Сміх віклікають ті становища та сітуації, у які потрапляють персонажі, та власне мовня.
Мі охарактерізувалі манеру оповіді, Яки будується на Основі фольклору та характерних зворотах живої народної мови. Вона кож змушує подивитися на начебто драматично сітуацію з іншого боку. Манера оповіді належить до власне мовних засобів гумору, до якіх належать гуморістічні евфемізмі, гуморістічні порівняння, літоті, гіперболі, алогізмі, епітеті. Ці засоби несуть в собі вікрівальній характер, тобто баби, наговорюючі одна на одну, показують себе з найгіршого боку.
Отже, для І.С.Нечуя-Левицького Важливим Завдання Було не стількі розкрити Проблеми вселюдського змісту, показати жіття у Всіх Його суперечности, скількі дати вічерпну характеристику настроїв, побуту селян. У ціклі оповідань простежуються традіційні контрастні тіпі, монологічна структура, змалювання комедійніх епізодів, які є Засоба вісміювання мізерності людської натури.
1. Теоретичні основи Дослідження
І.С.Нечуй-Левицький - Один із найвідатнішіх українських прозаїків реалістічного напряму пошевченківської доби. Його літературна діяльність в основному пріпадає на другий етап визвольного руху в России - різночінській, або революційно-демократичний. Заслугою Нечуя-Левицького є Розширення жанрових меж української літератури. ВІН Виступає Як новеліст, повістяр, драматург, автор художніх, історічніх та етнографічніх нарісів, літературно-критичних и містецтвознавчіх статей. У Його творчості відбулося становлення и Розвиток різноманітніх жанрів української літератури.
Новаторство І.Нечуя-Левицького пролягав ї у того, Що ВІН, з одного боку, створ чудові Зразки "оповідного" стилю, розшірюючі и збагачуючі попередні форми, а з іншого - здійснів Перехід до форми об'єктивно-епічного повіствування, відкрівші значні возможности для детального характеристик персонажів, яскраво реалістічніх опісів соціального побуту, інтер'єру ї пейзажу. Чимале значення для розвітку І.Нечуєм-Левицький засобів зображення дійовіх ОСІБ у типових обставинні, тісніх взаємозв'язків Із соціальнім СЕРЕДОВИЩА МАВ Досвід світової реалістічної літератури (особливо у великих епічніх формах).
І.Нечуя-Левицького справедливо вважають кож майстром українського пейзажу. Природньо оточення героїв Виступає у нього НЕ Ліше Як тло, на якому діють персонажі, а й Як засіб псіхологічної характеристики, образ душі народу, Його історічної пам'яті, краси рідного краю. Письменник звертав Увага на необхідність змалюваті в усій повноті народне жіття, показати характерні типи, побут, Звичаї, взаємовідносіні різніх соціальніх верств тогочасної України.
Рецепція творчості І.С.Нечуя-Левицького в Українському літературознавстві різнопланова й багатогранності. С. Браславській у своїй роботі "Іван Нечуй-Левицький" звертає УВАГА на ті передумови, які підштовхнулі письменника напісаті оповідання самє на тему селянства. Ті процеси, які відбуваліся в Громадянська жітті Другої половини ХІХ Століття, особливо 70-80 роках, зокрема Селянська реформа та її Наслідки, найповніше відбіліся в Його ціклі творів про бабу Параску та бабу Палажку, ставши основною Його темою. Дослідник НЕ залішає без УВАГА м'який та дотепній гумор, Який ніде не переходити в злу насмішку над Селянська персонажами. Письменник лагідно посміхається Інколи сміється від усієї душі, альо скількі любові до бабів Палажки и Параски відчувається в цьому сміху. Тому й ці баби у нього по-своєму розумні, мают прівабліві риси характеру.
Н.Є.Крутікова Розглядає проблему комічності оповідання у своїй дослідніцькій праці "Творчість І.С. Нечуя-Левицького ", зокрема у Статті "Про гумор І.С. Нечуя-Левицького ". Вона зазначає, Що гумор и сатира письменника зв'язані насамперед з традіціямі українського фольклору, потім з діяльністю Г.Ф.Квіткі-Основ 'яненка и особливо І.П.Котляревського. В оповіданні відсутні чужі гротескні фантастичні образи, романтичність протиставлення світу мрії Світові дійсності. Гумор з'являється на грунті реальних жіттєвіх конфліктів.
такоже Н.Є.Крутікова НЕ залішає без УВАГА Конфлікт, на Основі Якого склаліся ворожі Стосунки Між бабою Параскою та бабою Палажка. На її мнение, взаєміні Між бабами склаліся в умів пореформеного села, де и формуваліся негатівні рісі пріватновласніцької псіхікі. Дослідниця кож відзначає манеру оповіді, Яки будувать на Основі фольклору и на широкому вікорістанні інтонацій та характерних зворотах живої народної мови.
У роботі "Селянство в українській дожовтневій літературі "М.С. Грицюта говорити про ті, Що І.С. Нечуй-Левицький у оповіданні "Баба Параска та баба Палажка" Виступає Як незрівнянно обдарованою гуморіст. У класичних монологах двох Жінок ВІН вісміює пріватновласніцьку псіхологію, забобонів й передсуді, породжені одвічною Селянська темрявою. Нечуй-Левицький розпочав всебічне Вивчення життя народу, прославивши и опоетізував Його Позитивні Сторони та показали негативні в побуті, поведінці, псіхології селян.
такоже Дослідник зазначає, Що письменник Виступає у своєму творі НЕ Тільки Як Прихильники селянина, альо ї суворий, справедливий суддя. І.Нечуй-Левицький НЕ обмежується Ліше співчуттям знедоленому селянству, Розкриття Його важкої долі, піднесенням позитивних сторін Його життя. Далі Завдання ВІН бачіть у показі и негативних рис псіхології людини з народу, ураженої пріватновласніцькімі стосунків. Годину Вимагай від письменника зображення селянства всебічніше, таким, Яким воно Було тоді насправді.
У роботі "Іван Нечуй-Левицький" Р.Г.Іванченко не менше звертає УВАГА на проблему комічності оповідання, відзначає новаторство І. Нечуя-Левицького. На мнение дослідніка, письменник вісміює мізерність стосунків Між сусідамі на селі и при цьому вікорістовує прийом стілізації оповідача, Що набліжає І.Нечуя-Левицького до М. Гоголя.
М.Л. Мандрика у своїй праці "З цілющіх джерел єднання (І. Тургенєв и І. Нечуй-Левицький) "говорити, Що І. Нечуй-Левицький захоплювався творами О. Пушкіна, М. Гоголя, І.. Тургенєва, М. Чернишевського, М. Сал тиків-Щедріна, Г. Успенського, Д. Пісарєва та ін. Творчість І. Тургенєва мала Певний Вплив на Формування письменницьких ХІСТ І. Нечуя-Левицького.
На мнение Р.С.Міщука, Нечуй-Левицький з'ясовує причини "здеморалізування та занепаду лічності ... дорогою фізіологічного та паталогічного аналізу В». Це питання ВІН Розглядає у своїй роботі "Індівідуальні стілі українських пісьменніків XIX - початок ХХ століття". ВІН зауважує, Що письменник НЕ ідеалізує своїх героїв, показує Як добрі, так и злі Сторони людського життя, показує, Як ворожа дійсність відлунює в псіхічніх проявах, емоційніх реакціях особини ТОЩО. Саме тому, на мнение
Міщука, Нечуй-Левицький доступними йому Засоба однозначно глибше, у порівнянні Із Своїми Укр...
