Курсова робота
Характеристика твору Дж. Свіфта "Мандри Гулівера"
Зміст
Вступ
1. Передумови Виникнення "Мандрів Гулівера"
2. Порівняльна характеристика твору
3. Чотири модіфікації людської нікчемності
4. Aпогей твору Як сатиричной пафос на людину
5. Абсурдність творів Свіфта в ролі Великої істіні
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
темою для своєї курсової роботи я звертаючись Один з найвідомішіх творів світової літератури - книгу Джонатана Свіфта "Мандри Гулівера".
загально Своїм характером "Мандри Гуллівера" належать до тих сатирико-дидактичних и утопічніх творів, Що зародився з розвитку гуманізму в XVI столітті и Набуль особливого Поширення в епоху Просвітітельства.
Актуальність даної тими є незаперечною, оскількі у творі розглядаються Проблеми людської недосконалості, вісміюються людські недолікі того часу, а ці харчування не Одне Століття турбують чітачів на сторінках різноманітніх книг.
Об'єктом роботи є твір Джонатана Свіфта "Мандри Гулівера".
Предметом - Сатира на Людський суспільство, розкрити на сторінках даної книги.
Мета курсової роботи - розкрити сатиричной пафос твору на Основі порівняльної характеристики з тогочасної суспільством.
Завдання курсової роботи:
- розглянуті причини Виникнення твору;
- порівняті "Мандри Гулівера" з іншімі творами, Що мают подібну проблематику; </p>
- віднайти у кумедній поведінці героїв вміло завуальовані рісі тогочасної суспільства;
- розкрити питання про нове виховання, Як панацею для моральних вад суспільства;
У роботі містяться посилання на твори Еразма Роттердамського та Ульріха фон Гуттена (Німеччіна), Рабле "Гаргантюа и Пантагрюель", Депер'є (Франція), Томаса Мора "Утопія", Френсіса Бекона "Нова Атлантида "(Англія), Кампанелли" Місто сонця "(Італія). Ці твори становляит собою найтіповіші Зразки подібної літератури того часу.
1. Передумови Виникнення "Мандрів Гулівера"
"Подорож Гулівера "- ції одна з найсумнішіх книжок в Історії Європейської літератури, найгострішій памфлет на людство, альо написано Цю книжку не в нападі хвороблівої мізантропії, а з почуттям "ненавідячої любові" до людини. Зневага и обраних, Що подекуді просто б'ють в очі Зі Сторінок "Гуллівера", НЕ є наслідком ліхої вдачі письменника, Як то іноді пишуть історікі літератури, а збуджені Глибока чином за людину, Якою вон є, при гострій свідомості того, Якою вон має й винна буті. Саме віра в людину, заховали Під личиною жорстокости скепсису, діктувала авторові нещадні рядки, в якіх безоглядному осудові піддаваліся Соціальні, Політичні та Інші форми сучасного Свіфтові суспільства. Треба Тільки добро вчітатіся в Останні розділи цієї єдиної в своєму роді книжки, в сцени, де розповідається про Виїзд Гуллівера з Країни коней и про Трагічні Його переживання, коли ВІН думає про ті, Що МАВ покинути своїх доброчесніх господарів и Повернутися знов до людей з їх вадамі та розбещеністю (ці розділи й зараз не можна читати без Деяк внутрішнього хвілювання), щоб відчуті, скількі в тому Суворов та відлюдкуватому декані собору св. Патріка пломеніло справжньої любові до людини. Бо чеснот гуїгнгнмів, Що так полонили серце Гуллівера, - то ж людські чеснот, ті кращє в людіні, Що при сприятливі обставинних Може взяти гору над лихими її інстінктамі ї перетворіті людину з мізерного єгу на Шляхетних, гідну свого Місця у Світі істоту. Сама непріміренність тону, завзятий агресівність віпадів Свіфта свідчать про певні дідактічні Завдання, про Бажання Вжити ГОСТР ліків на тяжкі, альо НЕ на безнадійні хвороби.
Епоха Свіфта Була годиною потужного розумово руху, Що Його мі назіваємо Просвітітельством його призначення та Почаїв, власне, за два Століття раніше, альо досягло найбільшої сили самє у XVIII столітті. Соціальні та Політичні передумови Просвітітельства відомі. Повільно занепадав феодалізм, віроджувалося всі ті, Що пов'язано Було з цією економічною формацією в політічніх, побутових, етичний, ідейно-Мистецького відносінах. Втрачала свою роль керівної організації на ідеологічному Фронті церква, занепадав авторитет королівської абсолютної влади, піднімаліся проті своїх одвічніх гнобітелів прігноблені Масі ... Ішов повільній, альо невпінній розклад усіх моральних та політічніх надбудов. Кож поволі окреслювалісь Нові в ті часи, галі не усталені форми суспільних стосунків.
починаючих з XVI Століття, Еразм Роттердамській, Томас Мор, Ульріх фон Гуттен, Рабле та Інші Представники гуманізму XVI Століття вже на повну силу проголошують права звільненого від усяк забобонів розуму Як віщого судді ї арбітра в суспільному та приватному жітті людини. Двома століттямі пізніше Дефо, СВІФТ - в Англії, Вольтер, Руссо, Дідро - у Франції та чисельність армія інших представніків нового ідейного навпростець виступа Як пропагандист цієї Нової релігії, "релігії розуму ". Кажучи про просвітітельській рух у Франції, де ВІН розпочався хронологічно пізніше, Ніж в Англії, Фрідріх Енгельс Дає вічерпну характеристику цього ідейного перевороту в Європі: "Ніякіх зовнішніх авторітетів Якого б то Не було роду смороду НЕ візнавалі. Релігія, розуміння природи, суспільство, державний лад - все Було піддане найнещаднішій крітіці; все винне Було дива перед судом розуму и або віправдаті Своє існування, або відмовітіся від нього. Міслящій розсудок ставши єдінім мірілом Всього існуючого. Це БУВ тієї годину, коли, за вислову Гегеля, світ БУВ свячень на голову, Спочатку в тому розумінні, Що Людський голова и ті положення, які вон відкріла за допомог свого мислення, виступа з Вимоги, щоб їх візналі основою Всіх людських Дій и суспільних відносін, а потім и в тому Ширшов розумінні, Що дійсність, Яки суперечіть ЦІМ положенням, булав Фактично перевернута зверху до низу. Всі попередні форми суспільства и держави, ВСІ традіційні уявлення булі візнані нерозумнімі и відкінуті, Як старий мотлох; світ до цього часу керувався самими передсудамі, и все минуле заслуговує Ліше жалю и зневагі. Тепер Вперше зійшло сонце, настав царство розуму, и з цього годині суєвір'я, несправедлівість, прівілеї и гноблення повінні уступіті Місце вічній істіні, вічній справедлівості, рівності, Яки віпліває з самої природи, и невід'ємнім прав людіні.Ця характеристика стосується французьких просвітітелів, альо її можна, звичайна, застосуваті ї до англійськіх просвітітелів.
2. Порівняльна характеристика твору
Людина XVIII Століття пізнала насолоду нового науково-експериментального пізнання природи та людського життя, пройнялась гордістю за Свій високий дар розуміті все, Що її оточує, и Безмежнеє вірою в силу та безпомілковість свого інтелекту.
Осяйній образ Нової людини ставши об'єктом палкої агітації пісьменніків нового годині. Всі смороду - и СВІФТ, и Дефо, и Вольтер, и Руссо - дере за все проповіднікі нового ідеалу, педагоги, філософі, а потім вже письменники. Легко собі уявіті, Якою варварськи єпохи здавать їм минуле Європи Гірськолижний, починаючі з часів переселення народів, коли таке поважний Місце в духовному жітті людини посідала Релігія. Альо ї сучасність, така далека від їхніх теоретичних побудування, винна Була вражаті їх, Як жорстокости антитеза до віплеканого та вімріяного ідеалу. Фанатики розуму, смороду ненавіділі Свій годину у Всіх Його політічніх формах. З цього подивимось Немає Великої різніці Між "песімістом" Свіфтом и молодшим Його сучасником та Прихильники "оптімістом" Вольтером. Колі прігадаємо найбільш популярних твір Вольтера, Його повість "Кандід", то мі погодімося, Що вон мало чім поступається перед "Мандри Гуллівера" та іншімі творами Свіфта гостротою засудження людської підлоті, розбещеності та ліцемірства. Безкомпромісність и радікал...
