Федеральне агентство з освіти
Пензенський державний педагогічний університет
імені В.Г. Бєлінського
Кафедра літератури та методики викладання літератури
Ягольнікова Оксана Миколаївна
Художнє своєрідність В«російських романівВ» В. Набокова
Дипломна робота з літератури
Науковий керівник -
професор Красильникова Є. Г.
Пенза, 2008
ЗМІСТ
ВСТУП
ГЛАВА I. ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИКИ роман В«МашенькаВ»
1.1. Особливості організації художнього простору в творі
1.2. Специфіка образності в романі
2. РОЗДІЛ II. Модерністського роману В«Захист ЛужинаВ»
2.1. Двоемирие в тексті
2.2. В«Життя - шахова партія В»як ключова метафора роману
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Творча спадщина Володимира Набокова критики наділяють різноманітними щедрими, часом мало що прояснює епітетами: В«видатний стилістВ», В«російсько-американський письменникВ», В«Екзистенційно-елітарний романістВ», В«феноменВ».
У сучасній В«набоковіанеВ» побутують різні підходи: Набоков як творець металітератури; основа творчості Набокова становить естетична система, що виростає з інтуїтивних прозрінь трансцендентальних вимірів буття; розгляд творчості Набокова з позиції екзистенційних сил автора; Набоков як суб'єкт словесної ігрової діяльності (в межах об'єктивізації екзистенційне сфери автор задає свої правила гри, свою парадигму художнього мислення, узгодженості із засобом діяльності - поетичною мовою).
У 1926 році виходить перший прозовий твір В. Набокова В«МашенькаВ». Слідом за В«МашенькоюВ» з'явилися В«Король, дама, валет В»(1928),В« ЗащітаЛужіна В»(1930),В« Подвиг В»(1932),В« Камера обскура В»(1933), В«РозпачВ» (1934), В«Запрошення на стратуВ» (1936), В«ДарВ» (1938). Дев'ятий роман, написаний в Європі по-російськи, В«Solux RexВ», залишився незавершеним, опубліковані були лише дві глави, причому в якості самостійних творів.
Критики розділили В«російські романиВ» на дві групи. До першої відносять романи В«МашенькаВ», В«ПодвигВ», В«ДарВ». У них сюжет грунтується на автобіографічному матеріалі. Набоков ділиться з героєм своїм власним досвідом або наділяє його тією ж професією.
Другу групу складають романи В«Король, дама, валет В»,В« Захист Лужина В»,В« Камера обскура В»,В« Відчай В». Описані в них ситуації умовні. Автор вступає у відверту гру з читачем, пропонуючи то колірне чарівність (В«Король, дама, валетВ»), то конструюючи шахові партії і крестословіци (В«Зашита ЛужинаВ»), то аналізуючи різні психологічні стани (В«Камера обскураВ» і «³дчайВ»).
Названі романи, на думку більшості дослідників, є моделями всієї прози Набокова, в них предзадани найголовніші особливості його сюжетики та поетики. Їх головною якістю є єдність, стильова В«злагодженістьВ». Набоков легко і невимушено володіє темами, химерно і примхливо вивертаючи і повертаючи сюжети. Якими б виверткими, складними або, навпаки, нарочито простими ні бачилися сюжетні ходи, їх завжди направляє чітка і послідовна воля автора. Саме автор організовує і веде навіть внутрішні думки героїв. У романах є прихована закономірність ходів майстра і примхливість шахових комбінацій. В«Росіяни романи В», особливоВ« Машенька В»іВ« Захист Лужина В», являють собою зразки нового мистецтва і в той же час являють приклад оригінального складного, деколи парадоксального, використання ремінісценцій з класичної російської та зарубіжної літератури.
Набоков не тільки наслідували традицію - він здійснив переворот в читацькому сприйнятті художнього тексту. Література XIX століття рідко піднімала покрив над таємницею мистецтва: на В«видимомуВ» рівні своїх творінь автори давали читачам В«урокиВ» моральності, В«пояснювалиВ» життя в її соціальних, духовних або містичних проявах, а естетичні експерименти приховували в глибинних, підтекстової шарах твори, залишаючи витончену насолоду від В«ВгадуванняВ» оригінальних художніх рішень читачеві В«присвяченомуВ». В класичних текстах поетичні засоби впливають на підсвідомість читачі, змушуючи його плакати, обурюватися або захоплюватися, наївно переживати перипетії сюжету і співпереживати героям.
Набоков, навпаки, навмисно оголюючи ігрове початок в поетиці і підкреслюючи В«сделанностиВ» своїх книг, вимагає від читача свідомих зусиль, інтуїтивних і інтелектуальних, для проникнення за поверхневий поетичний шар - в етичний і філософський зміст твору. Якщо розуміння поетичних прийомів збагачує сприйняття класичного твору, дозволяє проникати в його В«таємніВ» смисли, то читання набоковскіх текстів взагалі неможливо без осмислення всіх тонкощів і хитрощів їх поетичної структури.
Але Набоков насилу вписується в жодну з відомих стильових формацій. Поетика Набокова, строго кажучи, не є ні ігрової, ні модерністської, ні постмодерністської. Однак елементи різних стильових формацій притаманні творчості Набокова в тій чи іншій мірі. Дослідник М. Медаріч стверджує, що В«на рівні поетики стильові ознаки його текстів гетерогенних, сукупність цих ознак неможливо визначити як риси певної формації. На рівні поетики ми не можемо знайти вислови письменника про почуття приналежності до якої-небудь існуючої літературної поетиці В» [ 36 , с. 455].
Якщо простежити хронологічну еволюцію літературного стилю в прозі Набокова, ми помітимо у нього постійний розвиток і вдосконалення прийомів, а також раннє прояв В«ЕкспериментальнихВ» тенденцій. Це, на думку Медаріч, вказує на існування єдиної моделі В«синтетичної прозиВ» [ 36 , с. 455].
Так, у романах В«Король, дама, валет В»,В« Захист Лужина В»,В« Камера обскура В»,В« Відчай В»зазначається подібна тенденція до деперсоналізації персонажа, в той час як авторське В«яВ» грає все більш важливу роль. На думку М. Липовецького, в романах Набокова розповідається про самої моделі оповіді [ 35 , с. 79]. Проза сконцентрована на феноменологічних властивості літератури і досліджує сутнісну природу словесної творчості. Даний рід саморефлектівного оповіді може бути названий В«метапрозойВ» [ 22 , с. 128]. Набоков створює нескінченний монороман, в якому головні герої суть духовні близнюки автора. П. Біціллі пише: В«Схоже на те, що світ, в якому живуть герої В. Сиріна, - це світ самої автора В»[ 11 , с. 42]. Тема творчості у Набокова - це сама творчість. Соглядатай, шахіст Лужина, збирач метеликів Пільграм, вбивця, від особи якого розказано «³дчайВ», засуджений до смерті в В«Запрошенні на стратуВ» - Все це різноманітні, але однорідні символи творця, художника, поета.
При цьому Набоков розуміє мову як щось наднаціональне. На це вказував ще В. Ходасевич: В«При ретельному розгляді Сирин виявляється переважно художником форми, письменницького прийому ... Сирин не тільки не маскує, не ховає своїх прийомів ... але навпаки: Сирин сам їх виставляє назовні, як фокусник, який, вразивши читача, тут же показує лабораторію своїх чудес. Його твори населені не тільки дійовими особами, але й безліччю прийомів, які, точно ельфи і гноми, снуя між персонажами, виробляють величезну роботу: пиляють, ріжуть, прибивають, малюють, на очах у глядача ставлячи ті декорації, в яких розігрується п'єса. Вони будують світ твору і самі виявляються безстрашно важливими персонажами. Сирин їх тому не ховає, що одна з головних його завдань - саме показати, як живуть і працюють прийоми ... В»[ 64 , с. 557]. Наприклад, роман В«АдаВ» - це роман про художника і процесі створення роману, а одно про літературні умовності і стилі прози, проблеми часу і простору. Роман В«МашенькаВ» - це розповідь про час і його суб'єктивної природі, тим більше що ідеї того роду носилися в філософс...
