РЕФЕРАТ
на тему: "Творчість і життя Лесі Українки. "Ні, я жива, я буду Вічно жити". "
Київ - 2003
Наша Леся
шкірних словом, шкірні Променю думки, шкірні болем живе в душі нашого народу людина, Що Ім'я їй - Леся Українка. З не Такої Вже й далекої минувшина, протікають Вже мовбі Крізь серпанок легендарності, проступає до нас образ Поетеса, образ Ніжний и чистий. Майже Ніколи - веселий, частіше - в задумі чи смутку. Долінув звідті в кріхкіх уламках навіть живий голос її, випадкові збереженням у пробному запис фонографа.
У поезіях Лесі нерідко Брін кріцевість, однак Було б Спрощення уявляті собі й Поетеса кутою з суцільної кріці, такою, Що не знала Ваганов, сумнівів, хвилини душевного сум'яття чі найтяжчого відчаю, - сама поезія Лесі Українки говорити, скількі Глибока драм розтерзувало її тонкі и вразливе душу, відомо, Якиме нещадно Було до неї жіття, "Де щастя и горе так божевільно сплелись ..." При всій вітонченості ї ранлівості натури зусилля волі, мислі й доброти піднялася вон над Своїм болем, зуміла почути інших і, який перейнявшісь гіркім становищах свого народу, дійшла Такої внутрішньої узгоді з ним.
Коженна смуток її, и шкода, и сарказм, сама інтонація міцного Лесиного рядка, відтворюючі особисте, водночас набувалі ї народного звучання.
Як особисту трагедію, переживала поетеса уярмлених свого народу, безправність Його культури. Душа Поетеса, Лагідна з природи, закипала гнівом на кожен віяв утісків, колоніальної сваволі, поетеса Майже фізічно задіхалася в атмосфері Царське деспотизму, в середовіщі, отруєнім баціламі рабства. Прометей - Улюблене герой Лесі Українки. Протяг Усього творчого життя оспівує вон людину-борця, звітяжця, людину нездоланну, яка в Ім'я вісокої мети здатно жертвуваті собою. Для Лесі ї сам співає уявляється насамперед в образі безстрашно, кровно зв'язаного з народом подвижника, людини обов'язку, лицаря свободи й справедлівості.
Самій поетесі прітаманні булі якраз Такі ЯКОСТІ. Кажуть, скромна Була, сором'язліва, не Дуже ї прімітна Серед людського загаль, альо Якові непоступлівість віявляла, коли йшлось про частку, честь и престиж народу, Його культури, про святе й Заповітне!
Всі, кому дорога Була наша література, Із захопленням стежа, Як сходити поетична зоря Лесі Українки. Поява юної Поетеса для декого Була Майже Загадкова: не проходила вишколів Ні в якіх гімназіях - и Раптен така Висока освіченість, ерудованість; постійні змагання з підступною недугою - и водночас; оцей внутрішньо незламній, на якіх тяжких вогня гартованій дух.
Леся Була щедро обдарованих от природи. Крім винятково здібностей поетичній та всіма знаннями в ній таланту до Вивчення мов, почувала вон Вільно собі и в стіхії музики. Леся галі Була зовсім юною, а, крім того, рокамі з любов'ю збирать Українські Народні пісні, віявівші смак и сумлінність етнограф ...
Фантазія, ця сестра поезії, Вже з дитячих літ заваблювала Лесю в таємнічій світ народних легенд и казок, в зачакловані хащі ВОЛИНСЬКА лісів та в нічну тишу сповиті місячнім маревом озер, де багата уява вігладжувала русалок та перелесніків, мавок та потерчат, весь отої химерних Олімп народної міфології, Що Його потім з такою красою відтворіть поетеса у своїй "Лісовій пісні".
У еллінів, великих поетів антічності, прекрасні створіння народжуваліся з моря, з піні морської. Про нашу ж Поетеса можна сказаті, Що вон разом Зі Своєю поезією народж Була морем народного життя. Де б не Була вон: в Болгарії, Єгіпті, Під небом Італії чі в прівітній Грузії, шкірні вібліском думки пов'язувалося з Україною, з народом, Який віплекав її и якому вон Хотіла буті корисностей в Його духовному поступі, в боротьбі за Соціальні ї Національні права. Любов патріоткі давала їй дар ясновідства, провісніцтва, вон Була Серед тих, хто передчував неминучий соціальну бурю, Своєю чутлівою душею поетеса вгадувала наближення революції. Поки Що ж Леся Українка світіла В«Досвітні огніВ» своєї поезії Серед безмежної самодером-жавної ночі. Яку ж треба Було мати відвару духу, щоб и Серед тої, здавать бі, вічної суспільної заледенілості гукнуті в пітьму: В«Вставай, хто живий, в кого думка повстали ... В»Леся не боялась таких червоних необачніх слів В»! Зі всівір щірістю ї гіркотою візначала вон стійбища свого Покоління:
Орліні крила маємо за плечима,
Самі ж Кайданов прікуті до земли.
З творчістю Лесі Українки в нашу літературу входили цілі світи, не знані чи мало-знані раніше, відкрівалісь Нові тематичні обшири, однак Цінні для нас не Ліше її сміліві мандрівки в Різні часи, до різніх народів, важлівіше ті, ЩО, беручи навіть відомі мандрівні Сюжети та відстояні у віках міфологічної місткості характери, вон трактувала їх щоразу по-своєму, надавала їм Нової глибинності, орігінальної філософської на повненості, поетичної свіжості. Поряд Із Шевченком, Франком, Панаса Мирного, Коцюбинський та іншімі нашими славними Класік Леся Українка наполегліво Розвивайся й зміцнювала нашу сучасности літературну мову, вдосконалювала ХУДОЖНЯ стілістіку.
Леся розуміла свою Відповідальність, тому Постійно дбала за стільове, лексічне ї сінонімічне збагачення рідної мови, и Це теж додає їй заслуги в Нашій культурі, в нашому червоному пісьменстві.
Потрібен БУВ годину, щоб у усій справжності відкрілась нащадкам величава постать Лесі Українки, її подвіжніцька праця.
Творчість Поетеса давно вже Вийшла з українських берегів. Її Лірика, поеми, п'єси, перекладені на десятки мов народів бувшого Радянська Союзу, мовбі здобувають собі друге цвітіння, слово Лесі Українки Йде до наших друзів у Різні Країни ї на ВСІ континенту. Нема сумніву, Що Майбутні віки галі и повнішім, всесвітнім Визнання увінчають геніальну доньку українського народу.
