1. Іван Франко Як митець и науковець. Його роль у формуванні національної культурної свідомості народу
Іван Якович Франко увійшов в Історію української и світової літератури Як геніальній письменник и візначній діяч визвольного руху. Своєю творчістю и багатогранною літературною и Громадський діяльністю ВІН створів цілу епоху в Історії української культури и літератури. Франко БУВ НЕ Тільки письменником, а великим вчення І публіцістом.
На Його художній творчості и громадсько-Політичній діяльності позначівся Вплив ідей марксизму, робітнічого руху в Галичині та російського визвольного руху. Значення творчості и суспільно-політічної діяльності Івана Франка виходе за Межі України и России.
Франка БУВ НЕ Тільки поетом, белетрістом и драматургом, а й критиком, літературознавцем, фольклористом, історіком, економістом, публіцістом и Громадським діячем. Важко взагалі вказаті ділянку, в якій БІ не віявілась творча енергія цього невтомного просвітітеля, Що жадібно вбирав у себе знання и намагався передаті їх своєму народові.
визначаючих Місце Івана Франка у літературному процесі, слід у дерло Черга, вказаті на ті, Що після Шевченка ВІН БУВ найвідатнішою постаттю в українській літературі. Франко демократично виступать на захист творчості революційно-демократичних пісьменніків, продовжував и Розвивайся Традиції Т.Г. Шевченка и Марка Вовчка. Разом з Панасом Мирним, Лесею Українкою, Михайло Коцюбинський, Павлом Грабовський и іншімі передових Українськими письменниками Франко боровся проти реакційніх тенденцій в українській літературі, за утвердження матеріалістічної естетики: ідейності, народності и реалізму.
Франка дерло в українській літературі реалістічно зобразив життя робітнічого класу и Його боротьба проти гнобітелів, показавши нового героя - людину праці, Яка стала Головним персонажем Його поетична, прозовіх и драматичних творів.
Франко художньо відтворів процес первісного капіталістичного нагромадження, Зародження революційної свідомості робітнічого класу и Перші організовані виступа робітніків нафтових проміслів у Галичині, показавши сільні и слабкі Сторони робітнічого руху в Галичині.
Його вірш «³чний революціонерВ» є своєріднім гімном на честь могутностей революційного руху народів, цикл поезій В«Думи пролетаряВ» БУВ новим явищем в Українському літературному процесі. Сам Термін - Пролетарій - входити в русский літературну мову завдякі Франкові.
Франка - великий майстер художнього слова. Його творчість відзначається винятково різноманітності художньої форми (новели, оповідання, повісті, поезії, поеми, драми). Франко високо ставив поетичні слово, Вимагай, щоб письменники підвіщувалі свою поетичну майстерність и наполегліво працювать над збагачення и Вдосконалення мови.
Скрізь и Завжди, говорів Франко, письменник повинен буті орігінальнім. ВІН нетерпимо ставився до літературніх шаблонів, закликали шкірного письменника іті Своїм шляхом у віборі тими, трактуванні образу та розробці сюжету. ВІН настійно радів Літературній молоді В«... не повторяті того, Що Вже другі Забул, а не вносіті у Всесвітню Скарбниця літератури хоч малу крапельками, а нового, свого власного, зачерпнутого з криниці того життя народного и індівідуального В».
Вже на початку 80-х РОКІВ ХІХ ст. Франка, завдякі своїй творчості и літературно-Громадській діяльності, ставши найбільш популярних Українським письменником, очолів революційно-демократичну течію в українській літературі. Чимало праць ВІН написавши кож и з Теорії літератури. Франко виступать проти реакційної схоластічної критики, вів рішучу Боротьба проти ідеалістічного суб `єктівістського крітерію в оцінці літературніх творів, Що панували у 60-70 роках ХІХ ст. в Галичині. Франко Розвивайся революційно-демократично наукову критику. ВІН писав, Що літературна критика В«повинна буті якомога Наукова, тобто підстави на дерло трівкіх законах - не догмах, а узагальнення, здобутя Наукова індукцією, досвідом и аналізом фактів В».
У своїх критичних розвідках и дослідженнях з Історії української літератури Франко ГОСТР критикувалися праці буржуазних націоналістів Ом. Огоновського, О. Барвінського, М. Грушевського и інших, які оцінювалі русский літературу з буржуазно-націоналістічніх позіцій, всіляко відмежовувалі русский літературу від прогресивної російської літератури. Слід назваті хоча б Такі Його праці, Як В«Южно-русская література В», Що Була надруковано в 1904 р. в Енціклопедічному словнику Блокгауза и Єфрона, В«Нарис Історії українсько-руської літератури до 1890 р.В» та ін. Ці праці Франка з Історії української літератури до последнего часу не Втрата пізнавального значення.
Франка Багато Працював над Вивчення, Збирання и виданням народнопоетічної творчості. У багатьох своїх етнографічніх працях ВІН підкреслював, Що основною рушійною силою розвітку суспільства є народ, Його діяльність і творчість є єдінім могутнім джерелом Його Власний художніх творів. Франко написавши прежде 50 фольклористичних досліджень, Середи них Такі грунтовні праці, Як В«Жіноча неволя в руських піснях народніх В»,В« Студії над Українськими народними піснямі В»та ін.
Велику роль у формуванні Франка Як письменника-реаліста відіграла творчість російськіх и українських революційно-демократичних пісьменніків и в дерло Черга творчість Шевченка, Бєлінського, Чернишевського, Некрасова, Салтикова-Щедріна.
В«КобзарВ» Шевченка Франко знав напам `ять. ВІН говорів, Що творчість Т.Г. Шевченка зроб революцію у літературному и Громадському жітті України, Що Шевченкові твори відігралі велику роль у візвольній боротьбі українського и російського народів. Франко писав про Шевченка: В«Десять літ ВІН томівся Під Вагою російської солдатської муштри, а для волі России зроб Більше, Ніж десять Переможне армій В». Про враження, його призначення та справивши В«КобзарВ» на самого Франка и Його найближче друзів, довідуємось Із Його аркуша 1881 р. до Івана Белея, в якому Франко писав, Що смороду В«просто поражені булі, Як могло На нашій мові буті Щось таке написаноВ». Творчість Шевченка розкрио перед Франком багатство української народної мови, розбудить в нього Прагнення боротися за визволення трудящих. Смороду Бачили в особі Франка свого захисника и вчителя, смороду читали Його твори, часто Чулі Його жіве слово Під годину виступа на вічах. З багатьма робітнікамі ВІН БУВ Особисто знайомий, віслуховував їх скарги и Проханов.
Франка - Борець за світле майбутнє та нове суспільство:
І мі ВСІ вірілі, Що Своїми руками
Розіб `ємо скалу. Роздробімо граніт:
Що стріху `ю Власний и власними кісткамі
твердих змуруємо гостинець и за нами
Прийшовши нове жіття, добро нове у світ.
Франка гаряче любив свою Батьківщину, Свій народ, беззавітно служив йому усьо Своє жіття. Палки патріот непріміренно боровся проти нігілістічного ставлені до національної культури, а кож проти клерікалів-народовців, які плазувалі перед іноземщіною.
Будучи інтернаціоналістом, Франко відстоював дружбу і мир Між усіма народами світу и вікрівав усіх тихий, хто намагався посіяті ворожнечу Між народами, хто віддавав Переваги тій чи іншій нації и прігноблював Інші нації и народи.
Художня, наукова и публіцістічна спадщина Івана Франка ввійшла у Всесвітню Скарбниця Культура і літератури, збагатіла культуру Безсмертний творіннямі.
1.1 Іван Франко - майстер художнього слова
З велічезної спадщини Івана Франка найбільшою цінністю є Його художня творчість, яка в Яскраве, Барвиста картинах відбіла Ідеї, Прагнення и почуття цілого Покоління українського народу.
Літературна діяльність Франка Почаїв на качанах 70-х рр.. ХІХст. Ранні Його твори, Що з `явилися у студентських ЖурналіВ« Друг В», сповістілі про народження нового таланту, Який Незабаром віявів собі у всій своїй велічі. Хоч І не Вільні від впливим Літера...
