Теми рефератів
Авіація та космонавтика Банківська справа Безпека життєдіяльності Біографії Біологія Біологія і хімія Біржова справа Ботаніка та сільське гос-во Бухгалтерський облік і аудит Військова кафедра Географія
Геодезія Геологія Держава та право Журналістика Видавнича справа та поліграфія Іноземна мова Інформатика Інформатика, програмування Історія Історія техніки Комунікації і зв'язок Краєзнавство та етнографія Короткий зміст творів Кулінарія Культура та мистецтво Культурологія Зарубіжна література Російська мова Маркетинг Математика Медицина, здоров'я Медичні науки Міжнародні відносини Менеджмент Москвоведение Музика Податки, оподаткування Наука і техніка Решта реферати Педагогіка Політологія Право Право, юриспруденція Промисловість, виробництво Психологія Педагогіка Радіоелектроніка Реклама Релігія і міфологія Сексологія Соціологія Будівництво Митна система Технологія Транспорт Фізика Фізкультура і спорт Філософія Фінансові науки Хімія Екологія Економіка Економіко-математичне моделювання Етика Юриспруденція Мовознавство Мовознавство, філологія Контакти
Українські реферати та твори » Зарубежная литература » Символіка світла в романі Ф.М. Достоєвського "Злочин і кара"

Реферат Символіка світла в романі Ф.М. Достоєвського "Злочин і кара"

Зміст

Введення

Глава 1. Символ в літературі

Глава 2. Дослідження робіт по символіці світла Достоєвського

Глава 3. Міфологічна символіка світла

Глава 4. Символіка світла в В«Злочині і каріВ»

Висновок

Список літератури


Введення

Моя курсова робота називається В«Символіка світла в романі Достоєвського Ф. М.В« Злочин і покарання В».

Актуальність дослідження :

Актуальність даної роботи визначається наступними фактами:

1) Символіка світла в романі Достоєвського Ф.М. В«Злочин і кара В»недостатньо вивчена.

2) Достоєвський по праву вважається одним з кращих письменників у світі. Тонкий психологічний аналіз внутрішнього світу героїв його романів ще глибше розкривається через призму символіки світла, де не останнє місце займають християнські символи.

Об'єкт дослідження : Символіка світла в романі Достоєвського Ф. М. В«Злочин і покарання В».

Метою дослідження даної роботи є розкриття символіки світла у романі В«Злочин і караВ».

Поставлена ​​мета передбачає вирішення наступних завдань:

Завдання:

1) Вивчити теорію питання з проблеми символу.

2) Вивчити історію досліджень цієї проблеми у Достоєвського.

3) Розглянути теоретичний матеріал по символіці світла.

4) Проаналізувати символіку світла В«Злочину і кариВ»

Теоретико-методологічну базу дослідження складають роботи, в яких розглянуті теорія визначення символу, проблеми символу і його зв'язок з реалістичним мистецтвом (Ф.В. Шеллінг, А.Ф. Лосєв, С.С. Аверинцев, А.П. Квятковський), роботи по вивченню символіки світла Достоєвського в даному творі (А.Ф. Лосєв, К.В. Мочульський), а так само словникові статті з символіки світла у міфології (В.Н. Топоров, Дж. Трессідер).


Глава 1. Символ в літературі

У мистецтві символ завжди мав особливо важливе значення. Це пов'язано з природою образу - основної категорії мистецтва. Так як в тій чи іншій мірі всякий образ умовний і символічний вже тому, що в одиничному втілює загальне. У художній же літературі відома символічність таїться в будь-якому порівнянні, метафорі, паралелі, навіть часом епітеті. У зв'язку з цим нижче ми наведемо кілька визначень символу.

В«СИМВОЛ художній (Грец, ПѓПЌОјОІОїО»ОїОЅ - знак, пізнавальна прикмета) - універсальна категорія естетики, найкраще піддається розкриттю через зіставлення з суміжними категоріями образу, з одного боку, і знаку - з іншого В»[1].

Вже та обставина, що будь-який символ взагалі має В«сенсВ», саме символізує готівку В«сенсуВ» у світу і життя. Предметний образ і глибинний зміст виступають у структурі символу як два полюси, немислимі один без іншого (бо сенс втрачає поза образу свою явленность, а образ поза сенсу розсипається на свої компоненти), але й розведені між собою і породжують між собою напруження, в якому і полягає сутність символу. Переходячи в символ, образ стає "прозорим"; сенс В«просвічуєВ» крізь нього, будучи дано саме як смислова глибина, смислова перспектива, вимагає нелегкого В«входженняВ» в себе.

Визначення символу по А.Ф.Лосєва: В« Символ є принцип нескінченної становлення з вказівкою всієї тієї закономірності, якій підпорядковуються всі окремі точки даного становлення В».

Кожен символ, по-перше, є живе відображення дійсності, по-друге, він піддається тій чи іншій розумової обробці, і, по-третє, він стає найгострішим знаряддям перероблення самої дійсності В»[2].

В«Функціональність і відображення дійсності, узагальненість одиничних явищ, закономірність співвідношення загального і одиничного і можливість розкладання в нескінченні ряди - все це дається в символі безпосередньо-інтуїтивно В»[3].

За теорією Лосєва також дуже важлива наявність сенсу у символу: В«Справа в тому, що всякий символ вказує на певний предмет, що виходить за межі його безпосереднього змісту. Він завжди містить у собі деякого роду сенс, але не просто сенс самих речей, що відображають один одного. Сенс завжди вказує на щось інше. Однак тут йдеться не просто про інше, але про те свідомості і про те мисленні, в якому річ відбивається. Під символом ж всі мови, які вживають такий термін, розуміють відомого роду віддзеркалення, але вже у свідомості і мисленні, а не просто в самій же фізичній або фізіологічної дійсності. Сенс речі є щось більш загальне, ніж її символ; та щоб стати символом, він повинен бути ще певним чином розроблений і організований В»[4].

В«Символ - (грец, ПѓПЌОјОІОїО»ОїОЅ - знак, прикмета) багатозначний предметний образ, який би собою різні плани відтворюваної художником дійсності на основі їх суттєвої спільності, спорідненості В»[5].

Різні джерела стверджують, що символ близький до стежках, особливо до метафори і порівняння, але володіє більш глибоким смисловим змістом. Формальне відмінність символу від метафори в тому, що метафора створюється як би В«на наших очахВ»: ми бачимо, які іменослова зіставлені в тексті, і тому здогадуємося, які їх значення зближуються, щоб породити третє, нове. Символ може входити і в метафоричне побудова, але воно для нього не обов'язково. На відміну від алегорії, яка припускає однозначне тлумачення, символ несе в собі множинність сенсу, пояснюване по-різному, в залежності від контексту.

У мистецтві розрізняють символи з усталеними, зрозумілими всім значеннями (наприклад, чорний колір символізує сум, скорбота, втрату, смерть) і авторські, смисловий зміст яких має значення в контексті творчості одного автора.

Символ можна виявити в творах літератури різних епох і напрямків, вони надають художньому образу глибину і виразність, пов'язують різні плани тексту (сюжетний, підтекстовий, реальний, міфологічний, історичний).

Символ - універсальна категорія естетики, найкраще піддається розкриттю через зіставлення з суміжними категоріями образу, з одного боку, і знаку - з іншого. Беручи слова розширено, можна сказати, що символ є образ, взятий в аспекті своєї знаковості, і що він є знак, наділений всією органічністю міфу і невичерпною багатозначністю образу. Кожен символ є образ (і всякий образ Тобто, хоч би в деякій мірі, символ); але якщо категорія образу припускає предметне тотожність самому собі, то категорія символ робить акцент на інший стороні тієї ж суті - на виходженні образу за власні межі, на присутності якогось сенсу, інтимно злитого з образом, але йому не тотожного. Предметний образ і глибинний зміст виступають у структурі символу як два полюси, немислимі один без іншого (бо сенс втрачає поза образу свою явленность, а образ поза сенсу розсипається на свої компоненти), але і розведені між собою і породжують між собою напруження, в якому і полягає сутність символу. Сенс символу можна дешифрувати простим зусиллям розуму, в нього треба В«вжитисяВ». Саме в цьому полягає принципова відмінність символу від алегорії: зміст символу не існує як якась раціональної формули, яку можна В«вкластиВ» в образ і потім витягувати з образу. Співвідношення між значущим і означуваним в символі є діалектичне співвідношення тотожності в не тотожність: В«... кожен образ повинен бути зрозумілий як те, що він є, і лише завдяки цьому він береться як те, що він позначає В»[6]. Тут доводиться шукати і специфіку символу стосовно категорії знака. Якщо для суто утилітарною знакової системи полісемія є лише беззмістовна перешкода, шкодить раціональному функціонуванню знака, то символ тим набагато змістовніші, чим більш він багатозначний: в кінцевому ж рахунку зміст справжнього символу через опосередковують смислові зчеплення щоразу співвіднесене з В«найголовнішимВ» - з ідеєю світової цілісності, з повнотою космічного і людського В«універсумуВ». Вже та обставина, що будь символ взагалі має В«сенсВ», саме символізує готівку В«сенсуВ» у світу і жит...


Страница 1 из 6Следующая страница

Друкувати реферат
Замовити реферат
Реклама
Наверх Зворотнiй зв'язок