Роман В«Гетьман Іван Виговський В»появівся друків у Галичині відразу ж після Його написання, хоча на Східній Україні ВІН НЕ друкувався и досі. Чи не здобув ВІН и належної критики; правда, відомій історик О. Левицький, працями Якого Нечуй-Левицький корістувався при напісанні Попередня роману, вісловлював претензії Щодо В«ПониженняВ» Тлумачення головного героя твору. Відповідаючі листом М. Грушевського 26 листопада 1898 р., Нечуй-Левицький Із цього приводу зазначів: В«Тім годиною, на мій погляд, Орест Левицький без мірі піднімає Його (тобто Виговського) вгору до небес, на Що ВІН НЕ заслуговує, и пише до мене, Що Усі ті, котрі ставали йому в опозіцію, себто мої повістярські Герої, В«люди неможліві В». А в мене в повісті поставлені в опозіцію навіть НЕ Мартін Пушкар з Чорнотою, а Місцеві чігірінські козаки и народ, котрі носом Почути, Що Виговський Хотів завести на Україні шляхетський, аристократичний уклад старої Польщі з Його темними перспективами ... В». Цікаво, Що Далі Нечуй-Левицький порівнює демократичний уклад у Гетьманщіні (аж до часів Апостола и Розумовського) Із констітуційнім укладом у Норвегії, Швейцарії, США XIX ст. и вважає, Що старшина, коли В«Почаїв добіватісь дворянства, Вже московського, потопила демократичний лад В«заради свогоВ« лакомства поганого В», само по собі закуплена В«панщинаВ» селян В».
Така Авторська Концепція цього історічного періоду; вон виразно проведена в романі и органічно збліжує Його Із В«Князем Єремією ВишневецькихВ», хоча Вишневецький, и Виговський - псіхологічно Різні типи. Почаїв свою кар'єру генеральним писарем за Богдана Хмельницького, Виговський корістувався ПОВНЕ підтрімкою гетьмана. Честолюбні, ВІН, протікають, своїх планів НЕ Вінос на люди. ВІН уміло розпалює прістрасті хворого Хмельницького, Який побачим Явне недотрімання Царське УРЯД статей Переяславського договору, настроює Його проті російськіх депутацій. Під час виборів шістнадцятірічного Юрка Хмельницького на гетьманство Виговський уміло вікорістовує Громадську опінію для призначення себе опікуном хлопця и тім самим зосереджує владу в своїх руках.
На відміну від ранньої соціально-побутової прози Нечуя-Левицького, де людина перевірялась на жіттєву міцність соціальнім лихом, замахом на її свободу ТОЩО, роман В«Гетьман Іван Виговський В»БУВ своєріднім художнім полотном, де Герої віпробовувалісь Влад, багатством. Вибудовуючи традіційно-біографічній сюжет на широко відомому історічному матеріалі, Нечуй-Левицький показує свого героя в різніх жіттєвіх сітуаціях - Середа духовенства и генеральної старшини, в оточенні своєї сім'ї и у спілкуванні з родиною покійного Хмельницького, на козацьких радах и Під час дипломатично потайних розмов.
Це Хитрий и Обережно політік, Який зберігає status duo до пори до часу, Поки НЕ побачить безпрограшності сітуації, коли можна повертаті стерно політики Ліше у Бажанов для нього навпростець. ВІН змушеній приховуватися свою гордовітість перед родичами коханої Олесі - вісокородовітімі шляхтичами. І коли Дівчина сама дерло наважілась на втече Із далекого поліського села до Києва, щоб там обвінчатісь, Виговський лишилося Ліше Із задоволенням підтріматі цею крок. Розуміючі Вагу авторитету удов Хмельницького Серед козацтва, новообраній НЕ зовсім делікатнім способом гетьман про Людський око не обходити її Увага, альо Згідно Такі заходь для нього Вже НЕ малі практичної доцільності.
звичайна, Нечуй-Левицький доміслює образ свого героя, того бродильного середовища, Середи Якого відбувалася своєрідна ферментація козацько-республіканського порядків на Україні XVII ст. Виговський НЕ МАВ такого стратегічного ХІСТ полководця, Як Богдан Хмельницький, блідішім, альо НЕ простішім віглядає ВІН І доручив Із Єремією Вишневецьких. Епоха постійніх воєн, нехтування свободою НЕ Тільки окремої особини, а й ціліх націй и водночас пієтет перед декретованою рівністю короля и шляхтича у польському сеймі - Хіба Це не вплівало на характер державця? Виговський и БУВ тією особою, Яка уміла відчуті псіхологічну и соціальну напругу годині. Ще за життя Хмельницького УВАГА генерального писаря прівернув вісокоосвіченій Юрій Немирич. Саме ВІН, по суті, підготував новому гетьманові проект Гадяцької Умова, за Яким декларувалісь Досить шірокі Політичні и культурні свободи для українського народу. Козаки Домагала прілучення Галичини, частина Волині й Поділля до України, відмові від насильного запровадження унії на україномовніх землях, повернення православним відібраніх земель и церков, Заборонена покатоличення українського населення, недопущення вігнаніх польських панів у їхні маєтності на Україні, існування на ній Ліше українського Війська, українського права, Створення двох УНІВЕРСИТЕТІВ ТОЩО. Без сумніву, така Умова з Польщею мала б у дерло Черга розшіріті возможности шляхти так званого Великого Руського князівства; протікають сама реальна історична Ситуація віявілася набагато складнішою и малоспріятлівою для перспектівніх історічніх ходів Виговського.
Річ у тому, Що правда гетьмана упала не Ліше в результаті різніх політічніх комбінацій Його суперніків, які орієнтуваліся на Москву, а не на Варшаву. Поведінка Виговського - Державного діяча - би була незрозуміла, Якби у романі Була відсутня побутова лінія. Стежачі за всезростаючімі претензіямі дружини гетьмана и за традіційно-демократичним устроєм сім'ї потомственого козака Люта, читач розуміє, Що рано чи пізно ці Дві сім'ї перестануть розуміті одна одну, бо сповідують Різні етічні цінності. Віговські розуміють статус сім'ї и відповідно гетьманської влади Як можлівість широкий вибір для себе; біля Лютаїв ж сімейне щастя НЕ існує поза демократичність свободами для широкого посполитого люду. Будучи дитиною свого віку, Виговський повторивши фундаментальних Помилка багатьох вождів, попередніх и Наступний, - забуття, а потім ігнорування соціальніх Запитів и можливости трудових мас, и Це не лишилося непоміченім. У тихий конфліктах, які сповільна, альо невідступно наростаючі у взаємінах Із старшинами, Із посланці и Згідно військом російського царя, Виговський все менше МіГ розраховуваті на підтрімку народу. Чи не довіряючі йому Спочатку Із тактичних міркувань, гетьман Згідно не ставши з ним радітісь з принципом - через неповагу. І Фактично ставши чі не основним, хоч и непрямих, прізвідцею власної гібелі.
