ЗМІСТ
Вступ .. 2
Розділ І. Творча манера зображення дійсності Г. Гессе. 4
Розділ ІІ. Роздвоєння особістості в романі Г. Гессе "Степовий вовк" 12
Висновки .. 21
Cписок використаної літератури .. 22
Вступ
Роман Г. Гессе (Hermann Hesse) "Степовий вовк ", написань в 1927 году, віявівся підсумком довгих РОКІВ творчої и моральної кризи, Яки Почаїв галі в 1914 году. Роман Г. Гессе автобіографічній, "сповідальніцькій", і ці, поза сумнівом, співвідносіться з Головною Вимоги Гессе до літератури єпохи - Вимоги щірості.
Герой роману Гаррі Галлер - відлюднік, Самотня, нещасний людина. ВІН досяг тієї жіттєвої Межі, коли безвіхідність и відчай прімушують Його шукати Смерті. Трагедія Галлера - ції трагедія розколеної, розірваної свідомості. Герой існує в суспільстві, законів Якого ВІН НЕ Може прийнятя. Критика сучасного суспільства в романі обмежен проблемами духовної и етічної неспроможності світу, НАВКОЛИШНЬОГО героя.
Іншім разом письменник говорити про роман Як про втілення своєї істоті в Слові, Як про зведення Всього душевного матеріалу, Всього пережитого, думок и вражень до єдиного знаменніка, реалізованого в головному героєві, Що вбирає в себе весь душевний Досвід художника и віпромінюючому потім Його на весь простір роману.
Скарги Гессе, Що чітачі НЕ відмітілі ядро книги, її позитивну сторону, її віру, її голосно и прістрасно вісловлене кредо, говорять про ті, Що Між Його намірамі и об'єктивним СЕНС романом існує суперечність. Суб'єктивне Прагнення автора до Подолання антагоністічніх суперечностей, до замаскованого Оболонков гумору компромісу з суспільством зіткнулося з безкомпромісністю художньої правди - и вімушено Було відступіті.
Метою даної курсової роботи є Дослідження Проблеми роздвоєння особістості в романі Г. Гессе "Степовий вовк"
Мета курсової роботи ставити перед собою завдання:
ознайомлення Із Життя і творч шляхом письменника;
опрацювання критичної літератури.
Здійснюючі аналіз даного твору, мі вікорістовуємо діскріптівній та
компаративний метод аналізу, метод псіхоаналізу.
Розділ І. Творча манера зображення дійсності Г. Гессе
Тієї факт, Що в сучасному романі, прінаймні, в Сучасний західному романі, абсолютно явно відчувається тенденція Посилення суб'єктивного качанів и зростання лірічного потенціалу, Що цею роман переважно відображає cвіт в свідомості розповідача, а не світ сам по собі, и ЩО, Нарешті, сучасний Західний роман тяжіє до інтроверсії, а тому вся УВАГА в нім годиною зосереджено на душевному жітті одного персонажа - цею факт наголошувався неодноразової.
Ніні Всім відомо, Що поступальний стисненими епічного світу, все більш ЗРОСТАЮЧИЙ проникнення індівідуальної свідомості в сферу оповідання є основна тенденція епічного мистецтва на всьому шляху Його існування. Альо найголовніше ті, Що найбільш значний стрібок оповідання у Бік суб'єктивності и поглиблення у внутрішнє життя пов'язаний самє з романом. І в цьому Вже давно абсолютно ясно віддавалі собі звіт Як теоретики роману Минуло, так и Самі письменники. [1]
Про Своє відношення до історічної дійсності Гессе писав Багато и Охоче ​​и шкірного разу підкреслював Своє скептично до неї відношення, назіваючі її НЕ інакше як "так званні дійсністю". Було б несправедливо, при негативному відношенні Гессе до соціальніх реалій дійсності, вімагаті від нього панорамного зображення життя суспільства або ж хоч бі Створення якоїсь відімості конкретної соціально-історічної реальності (про необгрунтованість подібніх Вимоги свого годині Чудово писав Пауль Рілла). Аджея весь Інтерес письменника БУВ зосереджені на окремому індівідуумі, на Його душевному жітті, а тому и все, Що не має безпосередню відношення до внутрішніх процесів псіхікі, Було по возможности виключено з Його Романів.
дерло за все Це стосується подієвого плану твору. Не будучи и раніше особливим Прихильники драматичних конфліктів, цікавіх інтріг и захоплюючого сюжетного розвітку, письменник тепер, зводіть до мінімуму зовнішню, подієву сторону історій, Що опісуються. У Його книгах практично нічого НЕ відбувається, смороду Майже повністю позбавлені цікавості и захоплівості, у читача не з'являється питання, Що буде потім, Що трапа з героями, чім кінчіться історія. На Місце зовнішнього руху приходити дінаміка внутрішніх процесів, Яка тепер бере на себе функцію двигуна сюжету. Гессе не докладає ніякіх зусіль для Створення хоч якої-небудь ілюзії історічної достовірності и правдоподібності. У Його книгах Майже повністю відсутні дані про етнографічну, національну, кліматічну и географічну спеціфіку Місця дії. ЯКЩО Це середньовіччя, то Це не яка-небудь конкретна історична епоха, а середньовіччя взагалі; ЯКЩО Це Стародавня Індія, то Це не Індія Барвиста костюмів и прекрасних храмів, а релігійна и філософська Індія думки. Кож позбавлені всяких конкретних рис ті Маленькі ЄВРОПЕЙСЬКІ Міста, в якіх протікає дія Деяк книг Гессе.
Не інакше Йде праворуч и з персонажами. Смороду кож позбавлені пластічної віразності, Як и Місце дії гессівськіх Романів. Мі Майже Ніколи НЕ знаємо, Як віглядає тієї або Інший герой, які у нього звічкі и нахілі, які у нього смакує и манер. У переважній більшості віпадків Це навіть не характер, и Як Може Гессе малювати характери, Характеризувати характером, коли характер для нього НЕ Що Інше, Як наслідок компромісу Між зовнішнім світом и індівідуальністю, накидка, Що накідається на людину, пізнавальний знак, по якому Його дізнається оточення ... Звідсі така хіткість, невізначеність, розплівчатість образів героїв в книгах Гессе.
Чім рівнодушніше, Гессе відносівся до зовнішньої Сторони жіття, до соціальніх и побутових реалій дійсності, чім пасівнішім залішався ВІН до конкретних вчінків и зовнішнього протікання життя своїх героїв, з тією великою УВАГА ВІН зосереджувався на пріхованій, невідімій, духовній стороні світу, з тією великою старанністю намагався ВІН зобразіті складні Внутрішні процеси, Що пережіваються Його героями. Сенс буття для письменника пролягав не в зовнішніх реаліях людського існування, а в Його внутрішньому жітті.
Багато Що з того, Що мі зустрічаємо у Гессе, по суті, не так Вже ново. Відхід художника від зовнішньої дійсності в Свій внутрішній світ, обмеження роману сферою душевного життя, визнання за душею Переваги над реальністю и Спроба всеосяжної суб'єктівізації світу - все Це нам знайомиться, прінаймні, з часів романтизму, де ця втеча у внутрішній світ и в царство фантазії в якійсь мірі кож носила характер протесту проти капіталізму, Що народжувався, и антигуманних тенденцій буржуазного суспільства.
У центре романтичного світовідчування стояло уявлення про суб'єктивний характер світу, найбільш яскравий виразі, Що знайшов, в "магічному ідеалізмі" Новаліса, Що є, Як відомо, своєрідною Поетична модіфікацією суб'єктивної філософії Фіхте. Кажучи спрощено, вся думка зводілася до того, ЩО, оточуюча людину дійсність и весь світ тотожні Його Я, слідують тім же законам, Що и її душеві життя, І не пізнаються Ліше по тій простій прічіні, Що постають перед нею у відчуженій формі зовнішнього. Насправді ж достатності людіні пізнаті саму себе и оточуюча її дійсність перестану буті для загадкою. І вісь тут-то стає зрозумілім и Заклик Гессен - направіті свій шлях усередіну, до реалій душевного життя, бо там самє и Прихована істіна.
Як бачимо, Гессе Розглядає Свої книги Як захист окремої людини, ОСІБ. Іншім разом письменник говорити про роман Як про втілення своєї істоті в Слові, Як про зведення Всього душевного матеріалу, Всього пережитого, думок и вражень до єдиного знаменніка, реалізованого в головному героєві, Що вбирає в себе весь душевний Досвід художника и віпромінюючі потім Його на весь простір роману.
до речі, сам Гессе неодноразової називав Свої твори "сповіддю" (Bekennt...
