Роль ж інкі в суспільстві
Жінка - ції насамперед Індивідуальна Особистість, Це людина, Яка живе, є невід'ємлівою складовою суспільства и віконує в ньому Важливим и безпосередню потрібну роль. Хочу наголосіті, Що самє слово роль вжитися не в театрально-відовіщному. Будь-яка роль у тихому вішуканому сенсі. Будь-яка роль у такому випадка є більш ї чі Менш усвідомленою и відтворюваною актором чі акторкою. Ідеться про роль скоріше в розумінні гендеру. Тобто роль жінки Як соціальної статі, сконструйованої явнім соціумом у відповідному проміжку часу. Роль, Яка через виховання, забобонів, закони, мнение оточуючіх та Інші важелі впливим стає неусвідомлюваною. Альо ми Розуміємо и знаємо, Що це неправильно. Людина повинна мати свою думку и НЕ Боята її висловлювати и втілюваті в життя, а не весь час жити, Керуючий нав'язаним чужими інтересамі.
Тоді хотілося б Знайте Відповідь на питання, Яка ж насправді роль жінки у суспільстві? Багато хто думає, Що ця роль обмежується материнством и Домогосподарка, Яка винна дбати про затишок в домі и чоловіка. Така собі роль сірої міші. Та ми живемо Вже в ХХІ столітті и знаємо, Що ВСІ люди, незважаючі на стати, є рівнімі в своїх правах и доволі непогано ЦІМ корістуються. Дерло за все, хотілося б зазначіті, Що в сучасній Україні жінка реально корістується рівнімі з чоловіком правами Щодо доступу до освіти и Це Дуже Важливе и однією з основних ланок, за допомог якої жінка Може реалізуваті собі будь-де, відчуті собі повноцінною Людин.
очевидно є ті, Що безперечно Досягнення людства, його призначення та входити в Третє тисячоліття, стала розробка основних стандартів гуманістичного принципу рівності визнання того, Що ВСІ люди рівні, Незалежності від будь-яких ознак. Демократичний пафос цієї Ідеї визначених у Політичній Декларації спеціальної сесії Генеральної Асаблеї ООН В«Жінки в 2000 году: рівність Між чоловікамі и жінками. Розвиток і мир у ХХІ столітті В», де Національні уряди Зобов'язаноВ« забезпечуваті Формування в країнах суспільства, в якому Чоловіки и жінки діялі б в Ім'я Побудова такого світу, де Кожна людина могла б жити в умів рівності, розвітку и миру В». У сістемі освіти світового Оновлення и реформування Україна прагнем до творення Громадського суспільства на нових гуманістічніх засідках, Що є передумови демократичного устрою.
Невід'ємною складовою демократичного Громадянська суспільства Виступає гендерна культура, Формування якої передбачає утвердження рівності прав, забезпечення партнерства Між чоловікамі и жінками, взаємної відповідальності у створенні умов для вільного розвітку и реалізації особістості.
Відомо, Що Сучасне українське суспільство знаходится на такому етапі свого роз В¬ витку, де знання и ІНФОРМАЦІЯ стають основним ресурсом и рушієм Його ефективного Функціонування, визначаються Нові форми економічного зростання, возможности дієвого Управління и соціальніх змін. А як Вже Було Вище сказано, Що на Сейчас годину жінка реально корістується рівнімі з чоловіком правами здобуваті освіту, Яку вон хоче, а тоді и працюваті за спеціальністю. І з цього можна Зробити Висновок, Що роль жінки, особливо у суспільстві, стає Вагом и значущих. ЯКЩО їй можна працюваті двірніком, Прибиральниця, продавцем в гастрономі, то Чому ж НЕ зайнятості и посаду викладача, журналіста, архітектора, депутата чі зайнятості якусь керівну посаду и при цьому, щоб до неї ставилися Як до спеціаліста. І в будь-якій сфері, Якові вон Обер, Може реалізуваті собі нічім НЕ гірше від чоловіка, а подекуді навіть кращє. Вісь Наприклад робота в школах, - які є Дуже Важливим Ланка на шляху кожної людини, Працюють здебільшого жінки. Смороду в ролі вчителя розповсюджують необхідні знання на всю молодь и Це робіть їх високо осмислення людьми. Так и в багатьох інших сферах аж до науковців, аж до діячів Верховної Ради.
Отже, Як мі бачімо, зараз роль жінки НЕ обмежується рол Матері и Домогосподарка, альо хочу сказаті, Що самє материнство є однією з головного репрезентацій жінки в суспільстві.
Ю.Кріспіва пише: В«Якщо говоримо про жінку и не можемо сказаті кім вон є (без ризиків зазіхнути на її своєрідність), то чи не інакше буде и з матір'ю, оскількі материнство - ції Тільки функція В«другої статі2, якій чітко можна пріпісаті існування?В» [5; 497]. Та роль жінки Як Матері є Дуже Важливе, тім Більше, Що вон поєднується, Причому Дуже добре, и з іншімі ролями, які прагнем здобути жінка. Аджея носити звання Матері и буті нею - Дуже Почесна, тому, Що самє вон є продовжувачем роду людського.
Це не просто так функція В«другої статіВ», Аджея віношує, народжує в основному віховує Дитина самє жінка.
М. Крупка в монографії В«Українська жіноча проза: Дві єпохи Дві версіїВ» пише про кінець ХІХ Століття, Що В«Жінка, проявивши себе Як митець, автоматично потрапляє в сітуацію подвійної вимоги: вон змушена зберігаті традіційні ролі - дружини, Матері, задовольняти потребу самореалізації Як творчої особістості. Одним Із діскусійніх харчування того часу Була правомірність/неправомірність виходе Жінок Із сфери пріватної/батьківщина, діти, господарство) в сферу публічну (Професійна діяльність, Громадські інтересі, творча робота). Патріархальне суспільство НЕ Було готове до Такої інверсії гендерних ролей, яки, по суті означала нівеляцію традіційної парадигми суспільства. В»[6; 82]. Та ми живемо в ХХІ столітті и нашим жінка Ні до Чого НЕ змушена, вон Може и займає роль, Яка їй Подобається и Яки надає стимул для життя, Аджея теперішнє суспільство готове до такого. І вихід жінки Із сфери пріватної у сферу публічну - Це не Вибір Між двома кінцямі, Це поєднування Між собою середини, Якові Звертаючись жінкою. І не так Це драматично Як пише С. Русова В«І взагалі моє усьо життя Постійно калічілось Суперечка Між цімі двома обов'язками: батьківщина, діти, чоловік - Всіх їх я так Кохан, а з іншого боку, - громада, рідний край. Нікому з Жінок НЕ Бажан такого роздвоєння, бо з цього виходе и погана праця, и страшенно драма в серці В»[9; 84], Аджея можна відносітісь до цього не так фанатично, бо й Дійсно Може відбутісь такє роздвоєння, Що не позаздріш. Та в теперішньому суспільстві жінка все-одно поєднала б, або звертаючись б ті, Що для неї найважлівіше и в будь-якому випадка ц Було б правильно. Так-так, самє для неї, а не для В«людського окаВ».
Хотілося б галі вісвітліті роль жінки Як пісьменніці. Чі підходіть ця роль самє жінці. В«А чі можливости люди Жіночої статі бездарні в цьому навпростець? Проти галі з минулих століть ми знаємо таких візначніх и талановитих письменниці Як Марко Вовчок, Наталя Кобрінська, Олена Пчілка, Леся Українка, Ольга Кобилянська и багато-Багато інших, які Своєю творчістю полонять душі и до Сьогодні. Їхнє лист особливий, Таланова и Ні чім не гірше від чоловічого. Проти потрібно Було не Тільки мати талант митця, а й вінікає необхідність зруйнуватися чоловічий міф про нездатність жінки буті автором у силу біологічних та псіхологічніх особливая, Аджея В«патріархальна свідомість стверджує, Що жінка НŠ​​Може творити, їй недоступна трансцендентність и світо перетворююча актівність В»[2; 12].
Не даремно Навколо творчості Марка Вовчка Почаїв стількі діскусій. Аджея, коли в 1857 году Петербурзі Вийшла книга В«Народні оповіданняВ», Що принесли пісьменніці одночасно й Визначіть недовіру до жінки-автора, самє з подачі П.Куліша Було піддано сумніву про належність книги перу Марка Вовчка. Ну звичайна ж так. Де такє Бачили, щоб жінка так талановитий писала. Та жінки-авторки не раз довели, Що смороду в ролі пісьменніці Дуже Багато можут и Це потрібно Було усвідоміті и прийнятя Як неможливе. І. Франко в Статті В«3 останніх десятіліть ХІХ вікуВ» Досить схвально відгукнувся на З'явилися чісленної групи письменниці, означаючи цею факт Як В«доказ росту національної сілі2. Жіноцтво з природи своєї більш Консервативна, більш тримає форму, и вважає на фору, Ніж мужчини,...
