Роль опису природи в романах Джейн Остен В«Гордість і упередженняВ» і Шарлотти Бронте В«Джейн ЕйрВ»
Владикавказ 2005
ЗМІСТ
Введення
Глава 1. Основні літературні течії XVIII і XIX ст.
1.1. Романтизм
1.2. Критичний реалізм
Глава 2. Долі і творчість англійських письменниць-романістів
2.1. Джейн Остен (1774-1817)
2.2. Шарлоту Бронте (1816-1855)
Глава 3. Роль опису природи в романах
3.1. У В«Гордості і упередженніВ»
3.2. У В«Джейн ЕйрВ»
3.3. Порівняльний аналіз двох романів
Висновок
Література
ВСТУП
Тема обраного нами дипломного дослідження концентрується навколо ролі опису в романах Ш. Бронте В«Джейн ЕйрВ» і Д. Остен В«Гордість і упередженняВ». Ця тема викликала інтерес, оскільки, незважаючи на те, що літературні критики відносять романи обох письменниць до критичного реалізму, в романі В«Джейн ЕйрВ» неодноразово простежується вплив романтизму. І не дивно, що роль опису в романах носить різний характер. Якщо у Ш. Бронте ми постійно наштовхуємося на опису природи, то Д. Остен явно обходить їх стороною.
Романісти зверталися до суб'єктивного, а реалісти - до об'єктивного, вони не прикрашали дійсність, а романістам подобалося прикрасити дійсність, зробити її більш живою, виразною. Метою романістів не було зображення реальної дійсності, а шукання ідеальної правди.
Якщо В«Джейн ЕйрВ» - це синтез романтизму і реалізму, то В«Гордість і упередженняВ» - це явний критичний реалізм, причому це стосується не тільки зображення людей, але й назв місць, що зустрічаються в романі.
Метою дипломного дослідження є: виявити роль опису для визначення її впливу на характер і долю головних героїв.
Завдання дипломного дослідження:
1. Знайти опису природи в романах, визначити їх значення і частоту вживання.
2. Провести стилістичний аналіз описів природи.
3. Зробити порівняльний аналіз двох романів.
Актуальність даної теми полягає в тому, що світова література завжди перебувала в полі зору читачів і критиків. Розглянути літературний твір під різним кутом зору представляється цікавим і цікавим, тим більше, що опису дають нам більш повну картину твору і висловлюють думки, почуття, емоції письменника, його ставлення до часу, в якому він живе, до своїх героїв.
Описи дають нам цінну інформацію, через них письменник домагається розуміння того, що він хотів сказати, висловити, змусити читача відчути, розбурхати його уяву.
Наприклад, опис інтер'єру дає нам уявлення про соціальне становище дійової особи, його смаки, звички, матеріальному достатку. Опис зовнішності змушує задуматися, як письменник ставиться до свого героя - з симпатією чи антипатією, чи має взагалі зовнішність значення для виявлення внутрішнього світу людини.
Описи природи не тільки розширюють оповідання, вони дають нам розуміння того, наскільки для письменника важливий зовнішній світ, наскільки він широкий і різноманітний.
Стилістичний аналіз описи природи представляється важливим для вивчаючих іноземну мову, адже мову автора твору може сказати багато про що: про його освіту, до якого літературної течії належить, наскільки для нього важливі стилістичні прийоми.
інтерпретувати не тільки описи, але і літературний текст є корисним, з точки зору збагачення знань з мови, адже часто етимологія слова, його якась складова частина (суфікс, префікс) можуть сказати багато чого. При аналізі необхідно враховувати і граматичні конструкції, які вказують на час, стан, тривалість тієї або іншої дії. Кожна окрема частина мови несе своє смислове навантаження.
Описи природи в романі Ш. Бронте насичені стилістичними прийомами і виразними засобами: метафорами, епітетами, порівняннями, алюзіями, поетизмами. А ось у Д. Остен в цьому плані В«біднийВ» мову, часто згадка про природу або її сезонному стані виражено одним словом (winter, shrubbery). У неї немає яскравих, образних епітетів. Найчастіше це визначення, виражені прикметниками.
Дипломне дослідження складається з вступу, трьох розділів і висновку, і списку літератури.
Об'єктами нашого дослідження є романи В«Джейн ЕйрВ» і В«Гордість і упередженняВ». Предметом є описи природи в романах.
Перша глава відображає основні характеристики двох важливих літературних течій - романтизму і реалізму.
У другому розділі даються біографії Джейн Остен і Шарлоти Бронте.
А в третьому розділі йде стилістичний аналіз описів природи та визначення їх впливу на характер і долю головних героїв.
ГЛАВА 1. Основні літературні течії XVIII і XIX ст
1.1. Романтизм
Романтизм (франц. romantisme), ідейний і художній напрямок у європейській і американській духовній культурі кінця 18 - першої половини 19 ст. Французьке romantique означало в 18 ст. В«ДивнеВ», В«фантастичнеВ», В«мальовничеВ». На початку 19 ст. слово В«романтизмВ» стає терміном для позначення нового літературного напрями, протилежного класицизму.
У сучасному літературознавстві терміна В«романтизмВ» нерідко додають і інший, розширювальний сенс. Їм позначають протистоїть реалізму (у широкому сенсі) тип художньої творчості, в якому вирішальну роль відіграє не відтворення дійсності, а її активне перестворення, втілення ідеалу художника. Такому типу творчості притаманне тяжіння до демонстративної умовності форми, до фантастиці, гротеску, символіці.
Романтизм - в традиційному, конкретно-історичному значенні цього слова - з'явився як би вищою точкою антіпросветітельского руху, що прокотився по всіх європейським країнам; його основна соціально-ідеологічна передумова - розчарування в буржуазній цивілізації, у соціальному, політичному і науковому прогресі.
Неприйняття буржуазного способу життя, протест проти вульгарності і прозаїчно, бездуховності і егоїзму буржуазних відносин, що намітилися в надрах самого просвітництва і знайшли первісне вираження в сентименталізм й предромантизме, знайшли у романтиків особливу гостроту. Дійсність, реальність історії виявилася непідвладною В«розумуВ», ірраціональною, повною таємниць і непередбачених, а сучасне світоустрій - ворожим природі людини і його особистісної свободі. Тим не менш, відкидаючи механістичність і раціоналізм просвітників, романтики зберігають з ними спадкоємний зв'язок. Поняття В«природного людини В», погляд на природу як велике благе початок , прагнення до загальної справедливості і рівності залишаються для романтиків основоположними.
Розчарування в суспільстві, яке провіщали, обгрунтовували і проповідували (як саме В«природнеВ» і В«РозумнеВ»!) Кращі уми Європи, поступово розрослося до В«космічного песимізму В», приймаючи загальнолюдський, універсальний характер, воно супроводжувалося настроями безнадійності, відчаю, В«світової скорботиВ» (В«хвороба століття В»).
Можливості соціального вдосконалення здавалися втраченими назавжди; світ постав В«лежачим у зліВ»: матеріальний світ затемнений силами розпаду, в людині воскресає В«древній хаосВ», в практиці торжествує В«світове злоВ». Внутрішня тема В«страшного світуВ» (з його сліпий владою матеріальних стосунків, ірраціональністю доль, тугою вічного одноманітності повсякденного життя), пройшла через всю історію романтичної літератури, втілившись найбільш виразно в специфічному В«чорному жанріВ» - А. Радкліф, в В«драмі доліВ» - Г. Клейст, З. Вернер, а також у творах Дж. Байрона, Е. По.
Однак реалізм глибоко осмислив і яскраво виразив ідеї і духовні цінності полярні В«страшному світуВ». За зауваженню Ф. Шеллінга, у ранніх німецьких романтиків людський дух був розкутий, вважаючи себе вправі всьому існуючому протівополагать свою дійсну свободу і питати не про те, що є, але що можливо. Від реалізму в цілом...
