Курсова робота
на тему:
В«Поетичний світ АхматовоїВ»
ЗМІСТ
ВСТУП
1. БІОГРАФІЧНИЙ Шлях Анни Ахматової
1.1 Короткі біографічні відомості
1.2 Особливості творчості А. Ахматової
2.Особенності ПОЕТИЧНОГО СЛОВА АХМАТОВОЇ АННИ
2.1 Любовна лірика Ахматової
2.2 В«Речі та особиВ» в поезії Ахматової
2.3 Особливості мови Ахматової
3.ЗНАЧЕНІЕ ТВОРЧОСТІ А. АХМАТОВОЇ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Анна Ахматова - російська поетеса, яка здобула славу ще до початку першої світової війни, як ніби була обрана самою долею випробувати неусвідомлену і просто успадковану від минулого її сучасниками систему цінностей спершу під дією тієї хвилі ентузіазму, яка захлеснула маси в передчутті прийдешнього комуністичного раю, а потім в умовах шаленого репресивного режиму - сталінського тоталітарного держави.
Як і деякі інші поети її покоління, Анна Ахматова опинилася в положенні, коли твір віршів ставило під загрозу саме її існування. Питання, в інший час представляють собою лише тему для інтелектуальних роздумів, стали питаннями життя і смерті. Писати чи не писати - і те й інше рішення в рівній ступеня могло обернутися для неї або, гірше того, для її сина в'язницею і загибеллю, бо вже перетворилося з факту особистого життя в акт політичний. Те, що всупереч усякій логіці поет прийшов до розуміння, що в такий час у нього немає іншого вибору - він повинен продовжувати займатися своїм ремеслом навіть проти власної волі, а також те, що це найбільше випробування ще раз підтвердило жізнеспасітельную силу поетичного слова, може служити відповіддю тим, хто ставить під сумнів роль літератури.
Життя і творчість Анни Ахматової відображає зростання її розуміння і самопізнання. Якби на якусь мить вона втратила здатність перетворювати сировину свого життя в поетичну біографію, то виявилася б зломленій хаотичністю і трагедійністю діялося з нею. Тріумфальна хода в кінці життя по Європі - Таорміна і Оксфорд - було для Ахматової не стільки особистою перемогою, скільки визнанням внутрішньої правоти поета, яку обстоювала вона та інші. І почесті, якими обсипали її на Сицилії і в Англії, сприймалися нею не тільки як особисті - вони відплачувалися і тим, хто не дожив до цього, як Мандельштам і Гумільов. Вона брала їх як поет, пізнав, що насправді означає бути російським поетом в епоху, яку вона називала В«Справжнім Двадцятим СтоліттямВ».
Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що голос Ахматової, як поета довго не було чути, хоча поет не переривав своєї діяльності. Творчість найбільшого російського поета XX століття А. Ахматової в повному обсязі лише недавно прийшло до читача. Тепер ми можемо представити творчий шлях Ахматової без купюр і вилучень, по-справжньому відчути драматизм, напруженість її шукань в літературі.
Метою курсової роботи є розглянути та проаналізувати особливості поетичного світу Анни Ахматової.
У ході роботи слід виконати ряд завдань:
- розглянути короткий біографічний шлях автора;
- проаналізувати особливості творчості поетеси;
- відзначити значення творчості Анни Ахматової.
Об'єктом курсової роботи є творчість Анни Ахматової.
Предметом курсової роботи є аналіз поетичного світу А.Ахматову.
У роботі використовувалися навчальні посібники з літератури, теорії літератури, матеріали друкованих ЗМІ, а також власні розробки автора.
Курсова робота складається з трьох розділів, висновку-виводу і списку використовуваної літератури.
1. БІОГРАФІЧНИЙ шлях Анни Ахматової
1.1 Короткі біографічні відомості
Ахматова Анна Андріївна (Справжнє прізвище - Горенко) народилася в сім'ї морського інженера, капітана 2-го рангу у відставці на ст. Великий Фонтан під Одесою. Через рік після народження дочки сім'я переїхала в Царське Село. Тут Ахматова стала ученицею Маріїнської гімназії, але кожне літо проводила під Севастополем.
Вона не раз відзначала, що в тому ж році з'явилися на світло Чарлі Чаплін і Габріела Містраль, В«Крейцерова соната В»Толстого і Ейфелева вежа в Парижі ... Ганна була третьою з шести дітей у сім'ї відставного флотського інженер-механіка, людини консервативного, згодом - члена В«Союзу російського народуВ». Мати її, судячи з усього, була людиною більш демократичного складу - у молодості вона навіть входила в організацію В«Народна воляВ». Ймовірно, саме від своїх батьків дочка успадкувала в рівній мірі і волелюбність, і прихильність старої Росії.
У 1905 р. після розлучення батьків Ахматова з матір'ю переїхала до Євпаторії. У 1906 - 1907 рр.. вона вчилася у випускному класі Києво-Фундуклеївської гімназії, в 1908 - 1910 рр.. - на юридичному відділенні Київських вищих жіночих курсів. 25 квітня 1910 В«за Дніпром у сільській церквіВ» вона повінчалася з Н.С. Гумільовим, з яким познайомилася в 1903 р. У 1907 р. він опублікував її вірш В«На руці його багато блискучих кілець ... В»в видавався ним в Парижі журналі" Сіріус ". На стилістику ранніх поетичних дослідів Ахматової зробило помітний вплив знайомство з прозою К. Гамсуна, з поезією В. Я. Брюсова і А.А. Блоку.
На початку минулого століття публікувати свої вірші для панночки-шляхтянки вважалося справою вельми сумнівним. Щоб не компрометувати добре ім'я родини, юна Аня Горенко, недавня випускниця гімназії, була змушена підбирати собі псевдонім. Оскільки прабабусею з боку матері була татарська княжна Ахматова (що, згідно сімейними переказами, була прямим нащадком самого Чингісхана), В«її прізвище, - як писала згодом Ганна Андріївна, - не зрозумівши, що збираюся бути російським поетом, я зробила своїм літературним ім'ям В». А адже починаючої поетесі нічого не коштувало б звернути свій погляд і на бабусю-грекиню з боку батька - їй, так любила рідне Причорномор'ї. Однак вибір припав саме на це ім'я, В«татарське, дрімуче ...В».
У 1962 році Ахматової була присуджена Міжнародна поетична премія В«Етна-ТаормінаВ» - в зв'язку з 50-річчям поетичної діяльності і виходом в Італії збірки вибраних творів Ахматової. Процедура вручення премії проходила в старовинному сицилійському місті Таорміна, а в Римі в радянському посольстві був дан прийом на її честь.
У тому ж році Оксфордський університет прийняв рішення присвоїти Ганні Андріївні Ахматової ступінь почесного доктора літератури. У 1964 році Ахматова побувала в Лондоні, де відбулася урочиста церемонія її облачення в докторську мантію [11, c.121].
Останні роки життя її оточують численні друзі, шанувальники, учні, серед яких багато молоді - досить згадати лише Йосипа Бродського, поета, майбутнього лауреата Нобелівської премії. Її авторитет незаперечний, афоризми та гостроти розходяться не гірше, ніж афоризми та гостроти її подруги - блискучої Фаїни Раневської ... [7, c.22]
Творчість Ахматової як найбільше явище культури XX в. отримало світове визнання. 5 березня 1966 Ахматова померла в селищі Домодєдово, 10 березня після відспівування в Нікольському Морському соборі прах її був похоронений на кладовищі в селищі Комарове під Ленінградом.
Вже після її смерті, в 1987, під час Перебудови, був опублікований трагічний і релігійний цикл В«РеквіємВ», написаний в 1935 - 1943 (доповнений 1957 - 1961).
1.2 Особливості творчості А. Ахматової
Творчість Ахматової прийнято ділити всього на два періоди - ранній (1910 - 1930-і рр..) і пізній (1940 - 1960-ті). Непрохідної межі між ними немає, а вододілом служить вимушена В«паузаВ»: після виходу в світ в 1922 р. її збірки В«Anno Domini MCMXXIВ» Ахматову не друкували аж до кінця 30-х рр.. Різниця між В«ранньоїВ» і В«пізньоїВ» Ахматової видно як на змістовному рівні (рання Ахматова - камерний поет, пізня відчуває все більший потяг до с...
