Дипломна робота
Поетична спадщина Адама Міцкевича
1. Проблема "Адам Міцкевич і Україна" в українській Літературній крітіці
творчі зв'язки української літератури з поезією и публіцістікою Адама Міцкевича є предметом зацікавлення літературознавців галі з кінця ХІХ Століття, коли Вперше Цю проблему поставивши у 1885 году Іван Франко у Статті "Адам Міцкевич в українській літературі". Галицькі літературні діячі кінця ХІХ - початку ХХ Століття булі добрі обізнані з польсько культурою, з творчістю польського поета зокрема, проблеми, тими и мотиви творів Якого булі їм Дуже блізькі. "Вплив Міцкевича на нашу інтелігенцію, з моменту Його Першого виступа аж до наших днів, БУВ далеко більшій, безпосереднішій и триваліший Вже хоча б тому, Що мова творів Міцкевича зрозуміла для інтелігентніх українців НЕ Тільки в Галичині ", - зауважував І.Франко у своїй Статті. [384]. Український письменник-літературознавець вказує на Вагом Значення творів А.Міцкевіча НЕ Тільки на сучасний момент, альо и у Майбутнього, коли у всій повноті розвинутості ті здорові зерна, "які геній польського пророка сіяв у чисельності поколіннях українського народу В»[390]. Франко окреслює роль и Значення творчості А.Міцкевіча у загальнолюдській художній культурі: "Адам Міцкевич, без сумніву, найбільшій співає польської нації и Один з найгеніальнішіх людей, якіх бачило людство "[; 256]. Творчість А.Міцкевіча розглядається І.Франком и в інших статтей. І.Франко Завжди знав и переймався чужими болями и проблемами. Зокрема Його Дуже хвілювала краща в польській літературі кінця ХІХ ст. Аналізуючі літературні Явища и процеси, Що відбуваються. Франко намагався звернути УВАГА на Період розквіту польської літератури в Статті "Сучасні польські поети" (1899): "Година Більше-менше від 1820 - До 1848 р. - Се Була доба великого розцвіту польської поезії ... Можна сказаті сміло, Що тоді польська поезія впершись Вийшла в повнім блиско на європейську рівню и Була домінуючім, найважлівішім об'ява у духовному жітті нації. Чуття и думки, які розбуджувала вона, робіліся національною євангелією; гарячіші Голови вважаєтся Своїм обов'язком НЕ Тільки любити и пестіті їх альо переводіті їх у жіття. Національна політика Розвивайся Під впливим національної поезії [; 385]. Одним Із таких поетів, поезія якіх вілівала на політіку и культуру БУВ, на мнение Франка, А.Міцкевіч. Його Особистість и Його творчість український критик ставив за взірець Найвищий Служіння нації Сучасна Українським и польським Мітц слова. Франко особливо підкреслював, Що А.Міцкевіч НЕ Тільки словом, альо ї ділом доводимо Свої творчі та жіттєві стремління, інакше "великим національнім співаємо відповідалі Такі зусилля, Як повстання 1831 р., конспірації в Галичині [; 385].
І.Франко давши скроню оцінку и Багата творити А.Міцкевіча, які сам перекладав. Особлівої Увага, на Його мнение, заслуговує "політично-сатиричной поема", Якові ВІН називав у перекладі "Петербург". Ця поема, на мнение перекладача, - "одна з найвізначнішіх творів Міцкевича, Яка показує нам Його епічній талант, Його бістроумність, Його сатиричной ХІСТ [; 304]. І.Франко підкреслював тієї факт, Що ця поема мала велічезній Вплив на задум поеми Т.Шевченка "Сон". У "Вступна Слові" Франко зазначів, Що для перекладу ВІН підібрав переважно епічні твори, оскількі вважає, що В»Міцкевич удачею свого таланту візначній епічній співає". Правда, в Подалі Франко вказує и на Такі рісі автора поеми "Петербург", які дозволяють бачіті в нього и явні ознайо видатна Лірика, оскількі Його поема "Не має одноцільної епічної основи", в ній змальовано "не так, може, живу дійсність, Як радше стан душі, настрій, подивись та враження автора "[; 304]. До творчості А.Міцкевіча Франко звертався, здійснюючі тіпологічне порівняння творів Т.Шевченка и великого польського поета. Так, образ Перебенді в однойменній поемі Шевченка критик Розглядає у контексті польської романтічної Традиції, творчості Міцкевича зокрема. Порівнюючі "Велику імпровізацію польського поета і "Перебендя" Усі "Переднє слово [До видання: Шевченко Т.Г. "Перебендя"] ", Франко спробував обгрунтувати Вплив Міцкевічевого образу на центрального персонажа поеми Шевченка, а кож образів кобзарів у поетів "Української школи".
Рецензуючі чотірітомне видання творів А.Міцкевіча, І.Франко високо ставити сонети поета, захіщаючі їх від критики К.Козьмяна, які тією критикувалися Із позіцій застаріліх семантичності оцінок: "З жалем и усмішкою чітаємо СЬОГОДНІ подібні оцінкі таких перлин всесвітньої поезії, як "Кримські сонети" [; 29]. У Статті "Співає зради", Якові Франка написавши однозначно пізніше, ВІН взявши собі в союзники цього "псевдокласіка", послані на Його негативні оцінку поемі А.Міцкевіча "Конрад Валенрад". У 1897 году Франка публікує Цю статтю німецькою мовою. Вона відразу віклікала різкі, навіть Дещо несправедліві Відгуки. До СЬОГОДНІ статья віклікає Інтерес дослідніків, породжує Різні припущені и Тлумачення. Зокрема О.Забужко доводити, Що не Була "Етапна" стаття і не тільки через ті, Що автор "ознаменував нею розрив з ПОЛЬСЬКЕ радикалами, для котрого польські Національні інтересі Під годину віборів 1897 р. віявіліся ЦІЛКОМ у дусі Міцкевічевої етики "щодо української сторони, - Ширшов, Це БУВ розрив Із польською громадянство взагалі, зрада-бо польських колег и однодумців стала для Франка, тім ударом, після Якого ВІН сповна так до кінця життя І не оправівся [; 94]. Однобічність Франкових оцінок, на Якові звертають УВАГА Багато франкознавців, проявилася в тому, Що ВІН "поставивши у один ряд образи-тіпі зрадніків "особистих" які керують віключно особистими, егоїстічнімі мотивами і "зрадніків" - патріотів, котрі вважаєтся, "що свою гарячу любов до рідного краю можут доказат Тільки зрадою ворогам своєї Батьківщини ", Як це вчинити Гражина. Альо ж назіваті "зрадою" Виступ проти ворогів свого краю неправомірно "[; 53]. Франка у Цій Статті суперечіть своїй власній позіції, Що "Для політики Наші Приватні моральні закони не пісані" [; 167], що В»війна має всі и всюди Свої права "[; 244], допускаючи обман противника Як правомірній и моральний "воєнно-тактовно прийом". "Вважаючі, Що Межі індівідуальної и групової (політико-державної, військової) "моралі" не збігаються, І.Франко разом з тім застерігав від їх повний розриву и протиставлення, от безоглядного застосування політіці принципом: "Мета віправдовує засоби", відстоюючі Інший моральний постулат: "Чиста справа вімагає чистих рук". Тому Каменяр відкідав звінувачення у "валенродізмі", його призначення та вісувалі проти нього деякі польські політики, вважаючі нібі ВІН Як публіціст и вчений-соціолог и політолог "Впіхається Між поляків, щоб боротися" проти Всього, що ... полякам Може служити Захист и користи "[; 54].
Творчість А.Міцкевіча Вивчай Українські романтики П.Гулак-Артемовський, Л.Боровіковській, М.Костомаров, та ін., які знали творчість польського поета и творч вікорістовувалі Його поетичний спадок: "... смороду вчились уважний ставити до Традиції, творч вікорістовуваті Народні пісні та легенди "[; 21]. Смороду перекладалі твори А.Міцкевіча и деякі образи и мотиви знайшлі свою поетичну рецензію у їхній творчості. Так, П.Гулак-Артемовський, перекладаючі "Пані Твардовські" Міцкевича, створ Свій Власний орігінальній твір. Для українських поетів О.Шпігоцького и Л.Боровіковського переклади та переспіві творів А.Міцкевіча є водночас и дерло Спроба писати в новому романтичному стілі. Через студіювання творчості поета и перекладацьку діяльність Л.Боровіковській прийшов до написання таких орігінальніх творів, як "Козак", "Палій", "Розставання" та ін. Хлопець з балади "Розставання", що В»хоче на полі шукати долі", і герой балади "Козак", що В»хоче весь світ Під коліно злом, побити, потопити у Дунаї "- ВСІ смороду Своїм Нестримна Потяг до подвигу до мандрів виразно нагадують безстрашно бедуїна Із "Фарисеї".
М.Костомаров проявляв Постійний Інтерес до творчості польського пис...
