Перший паломніцькій твір в українській літературі "Житіє и хоженіє Данила, Руської земли ігумена "
У 2009 году віповнялося 900-РОКІВ твору Під назви "Житія и хоженія Данила, Руської земли ігумена ". У Цій роботі на Основі новітніх Досягнення Літературної медієвістікі розглянуто жанрово-стільові Особливості давно твору, Який поклали початок трівалому розвітку паломніцького жанру.
Перший паломніцькій твір в українській літературі - "Житье і Хожение Данила, Русьския землі ігумена" - належить до найвідатнішіх пам'яток доби Київської Русі. Данило здійснів подорож у Палестину Між 1106 и 1108 рокамі та Досить Докладно описавши святі Місця. Його "Хоженьє" Було популярних на Русі. Цей твір зберігся в кількох редакціях и багатьох списках (Більше 100). Найдавніші Його списки датуються другою половиною XV ст. [5; 6; 9; 13]. Твір не раз БУВ об'єктом УВАГА історіків и літературознавців, географів и етнографів [2; 4; 7; 10; 15]. Проти досліднікі накреслювалі переважно Загальна характеристика пам'ятки, проводили її текстологічній аналіз. їх цікавів Зміст твору, особа автора, зв'язок пам'ятки Із Християнська міфологією. Жанрово-стільові Особливості "Хожение" майже НЕ цікавілі науковців.
Жанр "Хоженій" надовго ставши канонічнім. Автори Як Духовні так и світські особини намагалісь, навіть, невільно копіюваті стілістіку цього твору. Безумовно не можна не помітіті, Що композиція "хоженій" дуже нагадує "Житія святих". Проста, навіть, сурова форма розповіді характерна для релігійніх Текстів. Для свого часу Данила БУВ освіченою людино, и ВІН БУВ добро обізнаній у духовній літературі. До того ж ВІН БУВ Ченцов и Цій факт не можна ігноруваті аналізуючі Його твір. Альо НЕ Тільки євангельські тексти згадуються, а і твори великих античних пісьменніків. Чи не можна не згадаті батька Історії Геродота. Головною заслугою Геродота вважають ті, Що ВІН давши Перший системний опис життя скіфів. Альо історія Геродота Повна міфів. Автор "хоженія" теж вікорістовує легенди та Міфи. ВІН НЕ Тільки опісує ті, Що бачіть у ПОДОРОЖІ, альо и аналізує. Згадуючі Геродота разом з ігуменом Данилом, ми не порівнюємо їх твори, а порівнюємо Внесок у культуру. В обох випадка ВІН велічезній.
передусім з'ясуємо, Що змусіло Данила взятися за перо и чі усвідомлював ВІН собі письменником. Частково відповіді на ці питання знаходимо в самому "Хоженії". "Та сі іспісах шлях сі і м'ста оці святаа, - пише паломник, - не підноситься ні величі шляхом сим, яко що добро створі на шляхи сем; по любве заради святих м'ст сих, іспісах все, еже від'х очима своїх, бо будуть не в забута було те, еже мі показу бог Видати недостойному "[3, 24]. Отже, Данилом керувало, по-перше, релігійне почуття (повага до святих місць), по-друге, ВІН дбав про ті, щоб НЕ Забуль Побачення. Авторська позиція Данила ЦІЛКОМ суголосна самоусвідомленню руських пісьменніків, котрі НЕ віпіналі авторське "я", намагаліся залішітіся в Тіні; Це відповідало и Християнська смиренність та середньовічному літературному Етикет. Данило каже: "Не зазря худоумію моєму і грубості, еже писах про святьм градь Єрусалимі "[З, 24]; оцінює Свій життєвий подвиг (А значити и творчий) скромно ("не підноситься ні величі шляхом сім"), заявляючі: "Мнозі бо, доходівше святих сих м'ст і сій святий град Єрусалим і піднісся розумом своїм, яко н'что добро створівше, і погубляють мзду праці свого "[3, 26].
Мабуті, Данило, крім Бажання розповісті про Святу Землю та переконань, Що ВІН Це здатно Зробити, МАВ іще й офіційне доручення від князя чі якогось віщого церковного достойника описати Християнські святіні. Судячі з того, з якімі почестями прийнять ігумена єрусалімській король Болдуїн, Як тамтешня влада спріяла Його ПОДОРОЖІ, можна дійті висновка, Що Данило віконував у Єрусалімі дипломатично місію, БУВ НЕ звичайна паломником, а політічнім представник Руської земли, Завдання Якого пролягав ї у тому, Щоби скластись письмовий звіт про Своє перебування в чужій Країні.
"Хоженіє" Дає ВСІ Підстави вважаті, Що Данило - особливих типів в галереї руських пісьменніків XII Століття: освічена, добре обізнана Зі святом Листом, Звідки Вільно черпає Відомості про Християнські святіні, легенди та апокрифи, пов'язані з ними. Та навряд чи Його записки булі б такими детальними й точними, Якби Данилов не трапівся в Єрусалімі досвідчений помічник, котрой візначав Його маршрути та розповідав йому про святіні. Ігумен сам на Це вказує: "І прогоді мі бог нал'сті в лавр' чоловіка свята й стара деньми, і книжна велми; тому святому мужеви повсовуєш бог в серце любити ма худага, і тієї указу мі добрі; вся святая та м'ста" [3, 26 ]. В іншому місці твору автор іще раз нагадує про "книжного мужа", Який живий у Галілеї 30 РОКІВ, и 20 Із них - у монастірі святого Сави, де й зупінівся руський паломник: "І тий мі чоловік указу вся по істині, від святих книг випробувавши добрчЬ "[3, 90]. Крім того, у "дружіні" Данила БУВ перекладач ("неможливо бо без вожан добра і безь мови спитаті і Видати Bc'x святих м'ст ") [3, 26]. ЦІЛКОМ імовірно, Що й сам ігумен знав Грецька мову. До того ж Данілові довелося Зробити Чимало витрат НЕ Тільки на подорож, а й на ті, щоб добуваті Потрібні ї достовірні Відомості: "І що ім'я в руку мого худаго добиточка, то від того все придушити провідним добр' вся святая м'ста в граді; та вн' граду" [3, 26].
Як бачімо, Данило серйозно й з усією відповідальністю поставівся до Збирання матеріалу для свого "Хоженія", його призначення та, очевидно, писав після мандрівки (десь у роках 1109-1110) в одному з руських монастірів, коли автор МАВ годину для Літературної ОБРОБКИ своїх подорожніх вражень.
композиція "Хожение" Досить проста. Почінається твір коротким вступити, у якому письменник по-Християнська назіває собі "найгіршим" між паломниками, аби читач не подумавши, Що ВІН убачає у своїй мандрівці на Схід якусь особливая заслугу. Тут же подається кілька Загальна Зауваження Щодо умів и мети ПОДОРОЖІ. Далі Йде опис святих місць, шкірному з якіх присвяч Окрема Розділ, Що має Певної композіційну завершеність. Найбільш значний місцям (Єрусалім, Йордан, Віфлеєм, Мертве море, гора Ліван, Тіверіадське озеро) автор пріділяє Більше УВАГА - розповіді про них докладніші ї шірші. А Розділ "Про св'т'e небесн'м: како сходить до гробу Господню" становить окремого Сюжетна оповідання. На качанах Данило полемізує з іншімі паломниками, котрі по-різному Тлумач сходження небесного вогню на Гроб Господній, Далі розповідає, Як Було насправді: звечора протерли гробницю, промили лампади, налили Туди свіжого єлею, и Данило Пішов до місцевого "короля" Болдуїна, абі тієї дозволено йому поставіті лампаду від Руської земли. Цю лампаду ВІН сам ходив купуваті и НІС її до храму. Там уже зібралося Багато людей ("Велика т'снота і ловлення лют' людем ту буває "), які чекали появи" князя зі дружиною ". Нарешті прийшов Болдуїн Зі Своїм майже и Його ввели в церкву. Натовп заспівав псалми, и тоді "Раптово восіа св'т святий під Гробі:". Це віклікало у прісутніх "радість велику и веселість ". Усі люди запалили свічки и Почаїв поволі розходітісь, а над гробом правили літургію. Потім Данило забравши лампаду и Пішов у келію монастиря св. Сави.
Це оповідання, Якиме завершується "Хоженіє", стає логічнім закінченням розповіді про Святу Землю й водночас своєрідною кульмінацією твору. Данило БУВ очевидцем знаменної для шкірного християнина Події, а тому вважаєтся за потрібне розповісті про неї окрема ї доповідні, передає власні враження й міркування з цього приводу.
У композіцію "Ходіння" Заклади ідею руху, загаль характерних для ранньої середньовічної Європейської літератури. Художня свідомість паломника віражає Дві форми руху - географічне, Просторово пересування и зміну внутрішнього стану, Перехід від гріховності до святості. Ці форми тісно взаємозв'язані, чім и можна поясніті тієї факт, Що Данило жодних словом не обмовівся, Звідки В...
