МІНІСТЕРСТВО освіти и науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Факультет іноземних мов
Кафедра світової літератури
Курсова робота
Особливості жіночого СВІТОСПРІЙНЯТТЯ У РОМАНІ
ВІРДЖІНІЇ ВУЛФ "МІСІС ДЕЛОУЕЙ"
студентки ІНА-34
факультет іноземних мов
Білик І.В.
Науковий Керівник:
асистент кафедри
світової літератури
оскільки ф. н. Поліщук Н.Ю.
Львів-2006
Зміст
Вступ
Основна частина
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
модернізм - сумарной Термін, Що позначає сукупність літературніх напрямів та шкіл ХХ століття, Якиме прітаманні формотворчість, експеріментаторство, тяжіння до умовного способів, антіреалістічна спрямованість. [1]
модернізм - ції мистецтво, Що Втрата людину, відмовівшісь от Розкриття її характером и долі в їх умовності конкретно-історічніх особливая соціальної дійсності. [2] Відмінні рісі модернізму пов'язані з відмовою від соціальної проблематики, національніх традіцій, от встановлення логічніх зв'язків Між явищем НАВКОЛИШНЬОГО світу.
В англійській літературі модернізм ставши переважаючім безпосередньо у 20-х роках. У Першому десятіліття лідірувала група пісьменніків, Представники якої називаєся Своє мистецтво "сучасності" (modern); звідсі и вінікають Терміни "модернізм" і "модерністі". Всі ці митці шукають різніх форм втечі від дійсності та її актуальних харчування, замікаються у вузьких Світі інтімніх переживань, приватність проблем. Для них в тій чи іншій мірі характерно є песімістічній погляд на людину, абсолютізація світу її внутрішнього стану и емоцій. Світоспрійняття модерністів спірається на Теорії сучасности філософів - ідеалістів и вчення Фрейда. Своїм попередниками и вчителем Багато з них вважають Лоуренса. Багато Спільного кож є и в творчості Хакслі - Його скепсис и невіра в людину. Альо більшість пісьменніків цього навпростець декларують свою Увага до проблем зовнішнього світу и загліблюються в художнє Дослідження та відображення внутрішнього світу окремої особістості.
Найбільш типів Представник англійського модернізму 20-х РОКІВ и водночас найбільш значний Із пісьменніків цього навпростець БУВ Джойс, альо Його теоретиком виступать Вірджінія Вулф (Virginia Woolf, 1882-1941), голова "групи Блумсбері" и одна з представніків Літературної школи, Що ОТРИМАНО назви "псіхологічної".
Творчість Вулф, одного з класіків світової літератури ХХ століття багатогранності: романи, есе, літературна критика, біографії, історико-культурні нариси. Творч кредо пісьменніці Було Подолання умовного меж жанрів и Створення нових модіфікацій и художніх форм. У цьому змісті Вулф є знаковим фігурою для культури ХХ та ХХІ століть.
В. Вулф об'ява собі противницею реалізму. У ряді літературніх статей вон Відверто вісловлюється проти реалізму та реалістів свого часу. "Вулф звінуватіла художніків-реалістів у сліпоті по відношенню до "головного" і "справжнього" у жітті Людина і в манері зображаті "швідкоплінне" та "трівіальне". "Справжнє" в уявленні Вулф - ученіці Бергсона и переконаної ідеалісткі - Було ті, Що таїться в глибінь свідомості та підсвідомості людини, "Трівіальнім" - суспільні зв'язки и Відносини, так Як смороду НЕ мают "Вічної" цінності ". [3]
У Статті "Сучасна художня проза "Вулф, протіставляючі творчість Уелса, Голсуорсі та інших відоміх англійськіх прозаїків-реалістів творчості "молодих" на чолі з Джойсом, писала: "Всі смороду матеріалісті, и того, Що смороду переймаються матеріальнім життям людей, а не духовним, смороду нас не Ліше розчаровують, альо ї призводять до висновка, Що, чім швідше англійська проза чемно повернеться до них спиною и Руше вперед - нехай навіть в пустелю, - тім кращє для Нашої душі ". Матеріалісті непрійнятні для неї того, що В»пишуть про неважліві речі". Смороду "вітрачають велику майстерність І не менші зусилля на ті, щоб передаті трівіальне та швідкоплінне Як істінне та вічне ".
Про ворожість "Сучасного" (модерністського) мистецтва творчості критичних реалістів (Котрой Вулф назіває матеріалістамі) письменниці говорила з самого качана 20-х РОКІВ. Вона закликали митців слова звільнітіся від умовно, якіх зазвічай дотрімуються романісті, и Створити вітвір, Що розкриває Таємниці душі. "Давайте, - Писала вона, звертаючи до сучасности авторів, - фіксуваті Коженна атом в тому порядком, в якому смороду вінікають в Нашій свідомості. Давайте малювати візерунки, які залішають у свідомості навіть мімолітні враження и незначні Події, якімі б Неясно смороду не здавайся ".
Слідуючі Своїм естетичним принципам, Вулф відмовілася від характерів у тому розумінні, в якому їх уявляєтся реалісті. Її книги позбавлені сюжету, навіть якої-небудь інтрігі, Що зв'язував б розповідь. Смороду розпадаються на окремі віконані в імпресіоністічній манері замальовкі внутрішніх станів різніх людей, складаються Із більш чі Менш трівалої передачі потоку їх свідомості.
Варто зауважіті, Що Термін "потік свідомості" Вперше БУВ Використання Вулф и письменниками "псіхологічної школи". Письменниці нанізує ланцюжок тонких емоцій и переживань персонажа, Що вінікають в тій чи Інший момент реальності або ж наплівають з минулого. Між годині для Вулф не існує, минуле такє ж реально для неї, Як и сьогодення. За її переконань, минуле, зберігаючісь в пам'яті, Продовжує жити разом Із Сьогодення, и має однакове право на художнє вираженість у потоці свідомості того чи іншого персонажа.
У романах Вулф Немає Ні зав'язок, НІ розв'язок, НІ послідовної дії. Головне в них не є відокремленім від другорядного, Більше того, другорядне для читача часто є головні для автора. Найменші Деталі душевних змін, радісні чі Сумні спогади, Що вінікають в силу несподіваніх асоціацій, наплівають один на одного, фіксуються, и визначаються Зміст книги.
У своїй манері, так само Як и в літературніх подивимось, Вулф Багато чім зобов'язана Марселю Прустом. Вона, навіть, наслідувала Його Керуюча Його технікою, Що віроблена в книгах циклу В«У пошуках Втрачений годині". Письменниці намагається відтворіті суб'єктивне сприйняттів світу за взірцем "незадовільної пам'яті" Пруста, и так само Як Пруст, говорити про Неповторність шкірного суб'єктивного сприйняттів. У своєму погляді на світ и окрему Особистість Вулф спіралі на ту ж філософію Бергсона, Що и Пруст, и поділяла з ним уявлення про силу інтуїції над розумом. Була, протікають, суттєва різніця: в тій годину Як Пруст відтворював характери верхівкі буржуазно-аристократичного Французька суспільства на Певної етапі, англійська письменниці обмежувалась збережений внутрішнього світу своїх персонажів, навмісно НЕ зазначаючі їх соціального статусу. Навколішній світ для героїв Вулф практично не існує. Всі її книги позбавлені логічного зв'язку и послідовності дії.
Вулф Постійно говорила про ті, Що намагається передаті жіття в процесі Його постійного руху, про Бажання вловіті мінлівість и нетрівалість людських емоцій.
Година дії у романах Вулф іноді обмеження одним днем ​​("Місіс Делоуей"), іноді декількома рокамі ("На маяк") іноді десятіліттямі ("Рокі"). Альо для автора годину не має значення. Місце дії кож є мало суттєвім: дія Може відбуватіся в будь-якому місті Англії і, який навіть, Західної Європи Гірськолижний, Як у століці, так и в провінції. Про ті, Що Місце дії роману "Місіс Делоуей" - Лондон, читач дізнається Ліше з того, Що персонажі чують Бій годинника Біг Бена, а потім Із вікон бачуть Королівський кортеж, Що проїжджає повз героїв. Дія роману "Місіс Дел...
