МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
Львівський національний університет імені Івана Франка
Кафедра
української літератури
образно світ поезії шістдесятників
Курсова робота
студентки ІІ курсу
Велікановіч Віри Юріївні
Львів 2002
Зміст
Вступ 3
образно світ патріотічної лірікі Симоненка 6
Особливості поетики Миколи Вінграновського 11
Сонячні мотиви поезії Івана Драча. 16
Висновки 21
Бібліографія 24
ВСТУП
У 1983 году Едмонтоні Вийшла збірка Яра Славутича "Живі Смолоскип ". Живими Смолоскип автор назіває багатьох політічніх діячів и літераторів - В.Чорновола, Л.Лук 'яненка, В.Мороза, М.Осадчого, М.Руденко, В.Стуса, І.Світлічного, В.Симоненко. Саме смороду ї Чимало інших діячів української літератури та культури ввійшлі в Історію Під назв шістдесятників.
Формування и Розвиток шістдесятництва Як творчої сили відбувалося у Складаний умів. Вже в першій половіні 50-їх РОКІВ Було видно, Що остання хвиля сталінського терору НЕ зламала хребта українській нації. Хрущовська відліга розкрио шірокі потенційні возможности України. І хоч Швидко Почаїв нова хвиля шовіністічної реакції, свідченням якої булі голосні тези про злиття націй - ці, однак, не загальмувало наростаючої національної стіхії. Саме у цею годину на Україні вінікла група шістдесятників.
"Пріхід шістдесятників в історико-літературний процес відбувався за умов галі неабіякого впливим постсталінськіх ідей, а поряд з тім - ХХ з'їзд партії, Що ознаменував З'явилися чогось нового не Тільки в політічному жітті Країни, альо ї в свідомості народові. Зароджується віра в немінучі суспільні Зміни, віра в завтрішній день "[1]. Зрозуміло, Такі суспільні зрушення не могли не торкнути України. тут національно-культурне піднесення проявити особливо яскраво.
проти тодішнє політічне Керівництво Радянська Союзу злякалося духовного и політічного саморозкріпачення народу, його призначення та Щойно починаєм. "Відліга" закінчілася. Її ініціатор М.С.Хрущов розпочінає на качанів шістдесятіх РОКІВ Шаленний кампанію проти творчої нації.
У діяльності ж української групи шістдесятників "великі Політичні мумії" побачим пропаганду націоналістічніх ідей, - а Це Було для них найстрашніше. Будь-який прояв свободи (у містецтві, зокрема в літературі), вільності думки жорстокости короваю. Девальвація слова потягла за собою девальвацію Всіх зрозуміти. І вісь на Це Холодне узгаріще, де Вже навіть попіл розвіявся за вітром, прийшла шістдесятнікі и принесли в замерзли русский дійсність іскру. Це БУВ Справжній подвиг: в атмосфері тотального зневір'я у Щось повіріті. І запаліті вірою інших.
У 1965 году І.Дзюба так охарактерізував епоху шістдесятників: "Бувають єпохи, коли вірішальні битви провадяться на площині соціальної моралі, Громадської поведінкі, коли навіть елементарних Людський гідність, опіраючісь брутальному тіскові, Може дива великою бунтівнічою революційною силою. До таких епох, на мою мнение, належиться наша епоха ... "[2].
Культурніцькій рух шістдесятників НЕ БУВ локальних явищем, бо охоплював НЕ Тільки літераторів. Це БУВ и загальноукраїнській Політичний рух широкого кола людей, Який ставить проблеми демократизації, необхідності боротися з національнім нігілізмом, а в літературі - Звільнення від чіновніцького диктату.
Що стосується української поезії, то в її лави прийшла могутнє молоде поповнення - Д.Павличко, І.Драч, Ліна Костенко, М.Вінграновській, В.Коротіч, В.Симоненко. Непідробна громадська Напруга, високий художній Рівень творів здобули їм широку чітацьку аудіторію, їхні Перші збірочкі вміть Зниклий з поліцією кнігарень. Усе Це спріяло зростанню інтересу до рідної мови, культури, Історії. Не довго Було, згадує М.Вінграновській, "наше поетичній щастя. Тодішні літературні тарбозавра .... НЕ дрімалі, и смороду Почаїв наш погром и Розгром "[3].
Наші митці зазнаватися Багато перешкод и труднощів. Жили в постійній боротьбі. Це Було не жіття, а виживаності. Згадуються слова В.Стуса, які характеризують Майже Всіх однодумців:
... и зважітісь боротися,
щоб жити,
и зважітісь померті,
абі жити ... [4]
Новоз'яві, які в Українському пісьменстві пов'язані іменамі І. Драча, М. Вінграновського. Основним об'єктом творчості молодих поетів, які голосно заявили про себе на початку 60-х РОКІВ, булав людина на складних перехрестях Історії, Основним ідеалом - Ідеал борця за ті, Що людство могло жити й розвіватіся на всій планеті в атмо сфері миру, Віри в майбутнє, щоб Досягнення розуму й булі поставлені на благо, а не на шкоду людіні. Так, по суті, УВАГА до конкретної особістості, до Будьонного факт вводять у контекст проблем планетарного змісту, и життєвий факт підносівся до філософської проблематики Збіркі В.Симоненка В«Тиша і грімВ» (1962), В«Земне тяжінняВ» (1964), І. Драча В«СоняшникВ» (1962), В«Протуберанці серцяВ»
(1965), М. Вінграновського В«Атомні прелюдиВ» (1962), В. Коротича В«Золоті рукиВ» (1961), В«Запах небаВ» (1962), Б. Олійника В«Двадцятий валВ» (1964), Б. Нечерда В«МатерикВ» (1963), В. Підпалого В«Зелена гілкаВ» (1963) чи не з найбільшою повнотіла віражалі провідні Ідеї молодого поетичного Покоління.
Мета нашого дослідження - збагнуті ідейну, тематичність, художня Цінність поезії шістдесятників, зокрема таких Яскраве обдарувань Як В.Симоненко, М.Вінграновській, І.Драч.
Ця курсова робота Складається з Вступаючи, трьох частин, вісновків та бібліографії. У вступі висвітлено процес Формування и розвітку шістдесятництва, зокрема поезії цієї доби. Перша частина присвяч творчості В.Симоненка - Його патріотічній ліріці. У Другій - розглядаємо поезію Вінграновського, у Третій - проблематику поезії І.Драча.
Частина І.
образно світ патріотічної лірікі Симоненка
Весь поетичній доробок В.Симоненка стімулює потреба самоусвідомлення и морального самовизначення. Зовнішня фактура Його віршів чімось особливо не відрізняється - Переважають образи внутрішніх рухів и станів, хоч автор Постійно намагається візначіті позіцію, в ідейній Основі якої винне буті усвідомлення й органічне володіння почуттям внутрішньої свободи, стану безперервної свободи и готовності до самоутвердження и боротьбі.
Для Василя Симоненка характерне бліскуче володіння поетичній словом ї версіфікайною технікою. Його рядок емоційно насіченій, часто пересіпаній метафоричність словосполучення: "мріють ... лебеді "," заглядає ... казка "," ненависть регоче " ТОЩО.
Альо у віршах на патріотічну тематику найчастіше Присутні звічайні епітеті и слова у прямому значенні. Тема національного самоусвідомлення и тема свободи тісно взаємопов'язані у творчості Симоненка. ВІН вісміює и прідавлює тихий, хто забравши волю в Його народові, хто в Різні часи збіткувався и глумівся над Україною. Це видно у віршах "Де зараз ви, кати мого народу?", "Монархи", "Земля кричить. Шінкують кров'ю Війни "," Русь "," Ні, не вмерла Україна "," Варвари "і Багато інших.
Цікавім и багатограннім є вірш "Поет и природа". Тут образи поета и природи нібі рівноправні. Природа проста и Загадкова. Все в ній закономірне, Вже Немає чогось нового. І ті Зміни, які в ній відбуваються, Вже знайомі поетові. Співає и природа наче доповнюють Одне одного. Співає надає природі незвічайності, а природа поетові нових сил. Тому в цьому Вірші автор чекає чогось незвічного:
А я дивився, серце розкриває:
Ну Що в ТІМ нового, сучасного хова?
Так зрозуміті І не МіГ [5] .
Як справедливо позначають народж хрущовською "відлігою" критика, Симоненко враз читача НЕ запаморочлівімі формалістічнімі новаціямі, не вішу...
