ОБРАЗИ ДІТЕЙ В Різдвяні оповідання Ч. Діккенса і святочних оповідань російського письменника ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ Х I Х СТОЛІТТЯ
Дана стаття - спроба позначити деякі паралелі в змалюванні образів дітей і мотивів, з ними пов'язаних, в жанрі різдвяного оповідання. Для аналізу були обрані три твори Ч.Діккенса - «гздвяна пісня в прозіВ», В«Цвіркун за вогнищемВ» і «гздвяна ялинкаВ», а також збірник В«Святочні оповіданняВ» російських письменників ХIХ століття. Звернення до образів дітей, які, з одного боку, вважаються хрестоматійними у творчості Ч. Діккенса, а з іншого - є обов'язковою складовою жанру різдвяного оповідання, це ще й данина поваги Великому В«НеповторнийВ» в його ювілейний рік.
Свято Різдва - один з найшанованіших у християнському світі. Він має свої давні і глибокі традиції, як в Англії, так і в Росії. З одного боку, це релігійний свято, пов'язане з Народженням у Віфлеємі Ісуса Христа. Тому дуже багато символів, образів і втілених в цих символах ідей свята, соотносящихся, перш за все з євангельськими текстами і духовною сферою людського життя. З іншого боку, дні святкування Різдва (на Русі їх ще називали Святочними) здавна були оточені містичним, таємничим ореолом. У цьому виявляється стародавня язичницька традиція. Вважалося, що в ці дні можуть відбутися самі неймовірні, фантастичні події. Саме в цей час нечиста сила проявляє особливу активність, а тому і зустріч з представниками цієї сили нікого не може здивувати.
Є ще одна сторона свята Різдва - світська, пов'язана з традицією сімейного святкування, ідеєю об'єднання рідних і близьких у ці холодні грудневі дні, загальнолюдської ідеєю співчуття і любові. Під Різдво зазвичай вся родина збирається вдома, в рідного вогнища, прощаються минулі помилки і образи. Саме в цей час сім'я об'єднується в єдиному прагненні до щастя і віри в диво.
Подібна смислова неоднозначність сприйняття Різдва знайшла відображення у творах Чарльза Діккенса. Так, не можна з повним правом говорити про християнський звучанні романів і навіть Різдвяних оповідань письменника. Релігійний сенс і євангельські образи Різдва у творчості Діккенса поступаються місцем буденності, В«поетизації дійсності В»[Скуратовська, Матвєєва 1972: 39]. Часто в розумінні Різдва письменник слід старим англійським традиціям. І, як пише у своїй книзі Г.К.Честертон, В«ідеал сімейного затишку належить англійцям, він належить Різдва, більш того, він належить Діккенсу В»[Chesterton 1942:118].
Різдвяні оповідання (Christmas stories) Ч. Діккенса, який правомірно вважається основоположником цього жанру в західноєвропейській літературі, дали поштовх до виникненню і розвитку святочної розповіді в Росії. Починаючи з середини 1840-х років, в журналах В«СовременникВ», В«НиваВ», В«БатьківщинаВ», В«ОгонекВ» та ін (по Приміром Діккенсовських В«Домашнього читанняВ» і В«Круглого РокуВ») формується традиція публікувати до Різдва Святочні оповідання, адресовані дітям і молоді. Враховуючи подібну цільову установку цього жанру на російському грунті, слід особливо підкреслити інтерес вітчизняних письменників до теми дитинства і образам дітей.
Про дитячі образах в творчості Ч. Діккенса вже достатньо сказано у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві. Створені письменником образи, такі, як Олівер Твіст, Ніколас Нікльбі, Неллі Трент, Поль і Флоренс Домбі, Еммі Дорріт і багато інших, назавжди увійшли в світову історію Дитинства. Ці персонажі вражають своєю реалістичністю, впізнаваністю, і в той же час зворушливістю, щирістю і ліризмом, а часом і точно поміченими комічними деталями. Багато в чому це пов'язано з особливим ставленням Діккенса до власного дитинства, його спогадами про ту пору життя. Не випадково А.Цвейг в статті В«ДіккенсВ» характеризує свого героя таким чином: В«... сам Діккенс - письменник, обезсмертив радості і печалі свого дитинства, як ніхто інший В»[Цвейг 1990: 260].
Звертаючись до різдвяних розповідями Діккенса різних років, можна чітко виділити дві теми. Перша - це, природно, тема Різдва, друга - тема Дитинства. Розвиваються самостійно, виходячи з внутрішньої переконаності і світосприйняття самого автора, ці теми перетинаються і почасти підживлюють один одного. Обидві теми проходять через всю творчість Ч.Діккенса і знаходять своє втілення в образах диваків і дітей. Як вірно помітила М.П.Тугушева, В«дитинство для Діккенса завжди було не тільки віком, але й дуже важливим елементом повноцінної людяності. Так він вважав, що в доброму та непересічну людину завжди зберігається щось від В«ДитинстваВ», і втілював це "дитяче" якість у своїх кращих і улюбленіших героях ... В»[Тугушева 1979: 204].
Образи дітей, які ми знаходимо в Різдвяних оповіданнях Діккенса, багато в чому продовжують вже вкорінену у творчості письменника реалістичну традицію в зображенні дітей, а з іншого боку, саме ці образи привносять нове звучання, оригінальні ідеї та мотиви, до аналізу яких ми хотіли б звернутися. Саме мотиви, пов'язані з образами дітей, як нам здається, свідчать про спільності Різдвяних і святочних оповідань.
Перший мотив, який має християнську основу - це мотив В«божественного дитяВ» - немовляти, посланого на землю Богом для спасіння людства. Порятунок можна трактувати не лише в буквальному сенсі слова, як ідею Месії, але і з точки зору простих людських почуттів і відносин. У Діккенса в В«цвіркунів за вогнищемВ» (1845) роль В«Божественного дитиниВ» виконує син Крихти й Джона Пірібінгла - В«Блаженний юний Пірібінгл В»[Діккенс 1959: 242]. Автор слідом за молодою мамою захоплюється немовлям, його здоровим виглядом, спокійним характером і зразковою поведінкою. Але головна відмінна риса цього образу і пов'язаного з ним мотиву полягає в наступному. Саме ця дитина, ну і ще цвіркун, втілюють собою ідею щасливого домашнього вогнища. Без дитинку юної Крихітці раніше було нудно, самотньо, а часом страшно. І хоча роль юного Пірібінгла - це В«роль без слівВ», але саме ця дитина стає головним об'єднуючим центром сім'ї, основою її веселощів, щастя і любові.
Мотив В«божественного дитя В»явно простежується в оповіданні Н.П. Вагнера В«Христова дитинкаВ» (1888). Підкидьок, знайдений і врятований, це немовля у переддень Різдва символізує ідею любові і милосердя. Але, якщо у Діккенса образ дитини малюється реалістично, буденно, то в російській святочної розповіді в трактуванні подібного образу чітко проглядається християнська спрямованість. Тут і ясла, в які кладуть немовляти, так схожі на ясла, де лежав Ісус і сама історія підкидька - В«Бог дав маленьку Христову дитинкуВ» [Вагнер 1991:93], а також ті епітети В«Христова дитинкаВ», В«Христовий херувимчикВ», які супроводжують образ дитини [Вагнер 1991:93].
Усім дітям, незалежно від національності і соціальної приналежності, властива віра в диво. Чудо, чарівництво так само природно для маленької людини, як сонце, вітер, день і ніч. Тому другий мотив, який пов'язує образи дітей у Діккенса і у російських письменників, це мотив В«різдвяного диваВ». А коли ж ще відбуватися чуду, якщо не на Різдво! Однак необхідно відзначити В«специфікуВ» подібних чудес в розглянутому жанрі. Вона полягає в тому, що В«... різдвяне диво зовсім не є чимось надприродним - воно приходить у вигляді звичайної життєвої удачі, просто людського щастя - несподіваного порятунку, вчасно і обов'язково в різдвяний вечір прийшла допомоги, одужання, примирення, повернення довго відсутнього члена сім'ї і т.д. і т.п. В» [Душечкін 1991: 211].
Так, В«різдвяне чудо В»подарувало малятка Тіму (В« Різдвяна пісня в прозі В») турботливого дядечка Скруджа, та й просто життя. В оповіданні О. І. Купріна В«ТаперВ» (1900) розповідається про чудесну зустрічі, яка відбувається у різдвяний вечір, яка щасливо змінює життя Юрія Азагарова. А в оповіданні А.Бачмановой «гздвяна нічВ» (1885) використовується мотив чудесної знахідки на Різдво. Головний герой - бідний хлопчик Степ...
