Глава 1.
Літературна казка як жанр твору Л. Лагіна В«Старик ХоттабичВ»
1.1 Сутність поняття літературної казки та її ознаки. Типи казок
Дослідження жанру літературної казки має багаторічну традицію у вітчизняній філології (Л. Ю. Брауде, Т. Г. Леонова, Ф. Ярмищ, М. І. Липовецький, І. П. Лупанова, Л. В. Овчинникова і т. д.)
Літературна казка є одним із самих трудноподдающіхся визначенню та класифікацію жанром. Причина цьому - його парадоксальність. Тяжіючи до народного зразком авторська казка суперечить йому і відштовхується від нього.
Поняття В«Літературна казкаВ» неточно, оскільки об'єднує різнорідні визначення.
З одного боку, він змушує згадати про латинською В«literaВ» - буква, лист.
Слово ж В«казкаВ» походить від В«казатиВ», В«говоритиВ» і нагадує про фольклор істинного жанру.
Ця амбівалентність представляє певну складність дослідження жанру до існування різних точок зору на природу літературної казки. [1]
Самі різні тлумачення і пояснення поняття В«літературна казкаВ» відображені у всіляких словниках і довідково-енциклопедичних виданнях та різних роботах дослідників. Звернемося до різних точок зору на жанр літературної казки.
Будь визначення відображає концепцію літературної казки, яка представлена ​​тим або іншим її дослідником. Більшість вчених визначає літературну казку через жанрові ознаки літературно-фольклорного властивості і місце в історико- літературному процесі.
Найбільш повним представляється визначення, зроблене Л. Ю. Брауде: В«Літературна казка-авторське, художнє, прозовий або поетичний твір, засноване або на фольклорних джерелах, або суто оригінальне; малює чудові пригоди вигаданих або традиційно казкових героїв і, в деяких випадках, орієнтоване на дітей; твір, в якому чарівництво, чудо відіграє роль сюжетообразующую фактора, служить відправною казкою характеристики персонажів. [2]
Чарівництво, безсумнівно, відіграє значиму роль у жанровій системі літературної казки, але навряд чи його можна назвати домінантним ознакою цього жанру. Існує ряд творів, в яких не відбувається нічого чарівного, фантастичного, але які, тим не менш, відносять до жанрової модифікації літературної казки (В«Три товстуни В»Ю. Олеші, деякі казки Е. Т. А. Гофмана, Новаліса та ін.) Крім того, під дані параметри потрапляють і багато інші жанри - від байки до фантастичного роману. [1]
Звертає на себе увагу широта і нечіткість меж обумовленого жанру (В«прозовий або поетичне В»,В« або суто оригінальне В»,В« в деяких випадках В»). Власне і автор визнає далі принципову неможливість дати універсальне визначення літературної казки: В«Однак оскільки літературна казка-казка свого часу, визначення її не може бути універсальним, так як зміст і напрямок такої казки постійно варіюється навіть у рамках творчості одного і того ж письменника.
Деякі вчені вважають, що літературна казка володіє не одним, а цілим набором домінантних ознак.
І. П. Лупанова зараховує до домінантним такі формальні ознаки літературної казки, які об'єднують її з народною казкою: типові казкові образи і стилістичні кліше.
Т. Г. Леонова відзначає, що навіть з урахуванням змінності жанру для літературної казки повинні виконаються дві умови: особливий умовний казковий світ (В«Вигадка в літературній казці, як і в народній казці не має життєвих логічних мотивувань; неправдоподібність, чудо, чудеса зображуються в казці як спочатку існуючі, як даність; фантастичність сюжету і фантастичність образності в казці поєднується з атмосферою реального побуту і іноді навіть впізнаваністю місця дії В») іВ« в Залежно від родової приналежності твору: оповідання в оповідному- казковій формі або видовищна форма сприйняття В».
Складнощі, пов'язані з визначенням літературної казки як жанру і з виявленням його домінантних ознак, виникають, на нашу думку, через немногостороннего методу вивчення цього жанру. Перераховані вище дослідники застосовували метод прямого зіставлення творів фольклору та літератури, що не давало відчутних результатів при визначенні домінантних ознак жанру літературної казки. За нашу думку, більш ефективним є структурно-генетичний підхід, який М. Н. Липовецький, грунтуючись на ідеї М. М. Бахтіна про В«пам'яті жанруВ», застосовує в роботі В«Поетика літературної казкиВ» (1992).
М. Н. Липовецький визначив, що В«жанрова ситуаціяВ» (тобто В«конструктивно-значуща колізія, що лежить в основі хронотопу чарівної казки В»), оповідний артистизм і вільне ігрове начало складають В«логіку жанруВ» народної чарівної казки. А то твір, в якому буде відтворена система елементів пам'яті жанру чарівної казки в якості домінанти і структурного каркаса художнього світу, і буде літературної казкою: В«До літературних казок, очевидно, слід віднести ті твори, в яких аксіологічних орієнтований тип концепції дійсності, що склався в народній казці, представлений не як фрагмент художнього світу, а як його підстава і структурний контраст і відтворюється через систему основних і факультативних носіїв В«пам'яті жанруВ» чарівної казки В». І далі В«... чарівно-казкова ціннісна модель світу обов'язково переосмислюється, на її фундаменті надбудовується образ сучасного художника світу В». [
Як і багато інших дослідники жанру літературної казки, М. Н. Липовецький вважає ефективним пошук домінантних елементів цього жанру, грунтуючись на його типологічному спорідненні з народної чарівної казкою. Однак, на його думку, в якості жанрових архетипів повинні бути розглянуті не формальні елементи жанру-прототипу, а змістовні, так як саме вони В«відроджуютьсяВ» і В«ОновлюютьсяВ» у всіх літературних казках без винятку, в той час як наявність формальних елементів факультативно. 4] Відповідно до концепції дослідника змістовними елементами літературної казки є чарівно-казковий хронотоп і ігрова атмосфера. Формальні ж елементи (В«осколки казкової поетики В») включають в себе інтонаційно-мовний лад, окремі тропи, стилістичні кліше, лексичні одиниці і т. д.
У сучасній літературній казці ми можемо зустрінемося не лише з феями, чарівниками, промовистими тваринами і віджилими речами, але і інопланетянами, роботами, космічними кораблями та ін Таку художню модель з багатьма посилками можна було б назвати ігровий фантастикою або розповіддю казкового типу » казковому оповіданні, або оповіданні з безліччю посилок, створюється ососбая умовна середу, особливий світ зі своїми законами, які, якщо дивитися на них з позицією детерменізма, здаються цілковитим беззаконням.
Таким чином, автори досліджень по літературній казці в цілому суміщають історичний та типологічний підходи до досліджуваного явища, даючи визначення, по-перше, з урахуванням відношення до праоснову, тобто казці народної (саме на цьому засновані ознаки-основні та факультативні, виділяються як жанроопределяющіх), по-друге, - спираючись на певні періоди в історії літератури, і в третіх, традиційно підкреслюють їх приблизність, умовність і широту.
Ігровий характер чарівної казки не зник в процесі еволюції жанру. Навіть втративши в літературній казці таку важливу характеристику, як В«неусвідомленість авторства В», ігровий ефект не зник, а продовжує існувати за рахунок ще більшого розвитку артистизму оповідача. Перехід від зовнішньої до внутрішньої точці зору і навпаки здійснюється в літературній казці не тільки в зачині і кінцівці, але і багаторазово повторюється в ході розповіді. Автор літературної казки може безпосередньо звертатися до читача, використовувати різноманітні прийоми, дають адресату можливість відчути себе учасником казкових подій. Але В«ОновленняВ» жанру має наслідком не тільки розширення форм оповідних стратегій. Ігровий характер суб'єктної організації чарівної казки трансформується і поширюється на всі рівні організації тексту твори і виходить за його межі. Якщо в текстов...
