Реферат
Коротка біографія Г. Сковороди
Вступ
М. Редько автор книги "Світогляд Г.С.Сковороди" вважає, Що Сковороду, Як мислитель характеризують постійні творчі пошуки, Прагнення знайте самостійні відповіді на питання, які ставило перед ним самє життя. Вісь Чому пріпускаються Великої помилки ті досліднікі, які вважають, Що Світогляд філософа нібіто остаточно сформувався у 60-х роках и не зазнається пізніше ніякіх змін.
Вже в ранній Період своєї творчої діяльності Сковорода почінає створюваті свою філософію, яка, на Його мнение, винна слугуваті теоретичність основою для Вирішення поставленої ним проблеми щастя. З точки зору мислитель, філософія винна буті тісно пов'язана з життям и розв'язання суспільно-практичних Завдання. Для Створення філософії Сковорода використан ідейну Спадщина минуло и спірався на Досягнення сучасної йому науково-філософської думкі.У філософії Сковороди є положення співзвучні з матеріалістічною філософією Ломоносова (про вічність матерії, про атомну Будова речовін, Ідеї множінності світів). Однак у нас Немає прямих доказів того, Що в даного разі можна Говорити про безпосередній Вплив матеріалістічної філософії Ломоносова на Формування філософських поглядів Сковороди, Як це роблять Т.А. Біліч та Інші автори, схільні мало не ЦІЛКОМ віводіті філософські погляди Сковороди з матеріалізму Ломоносова.
З впевненістю мі Можемо Говорити, Що український філософ зазнав впливим тихий міслітелів античного світу, єпохи Відродження и Нового годині, які візнавалі матерію вічною, нестворюваною и незніщуваною. До них належать Демокріт, Арістотель, Епікур, Джордано Бруно, матеріалісті XVII i XVIII ст.
Народився Григорій Сковорода 3 грудня 1722 року на Полтавщині, в селі Чорнухи Лубенського полку в сім'ї малоземельного козака.
З дитинства Сковорода віявів великий потяг до рідної природи, до життя простого нарду, до Його багата поетична Скарбів. Полтавщина и Харківщіна, де ВІН проживав, здавна славиться кобзарями, думами, піснямі. и Це Було Важливим фактором у формуванні музичного ХІСТ майбутнього поета. Народна творчість Була Перше Джерело, з Якого Сковорода. черпав всі жіття.
У 1738 году, 16 річнім Юнаков Григорій Сковорода ставши студентом Києво-Могілянської академії, в якій ВІН здобув знання гуманітарніх наук, філософії и літератури, оволодів Грецька, латинську, польською, староєврейською, німецькою мовами, Що дало йому можлівість читать в орігіналі твори античних філософів, поетів, вчених.
Григорій Сковорода БУВ великим любителем співу и музики, славівся Як виконавець пісень, автор їх Текстів та мелодій. Сам гравер на багатьох, Музична інструментах. Враховуючі Його здібності в 1742 году Сковороду, разом з іншімі музично обдарованою студентами, забрали в Петербург до прідворної хорової капели царіці Єлізаветі, де ВІН близьким трьох РОКІВ БУВ співаком. У Петербурзі Сковорода глибше пізнав російську культуру, дістав ґрунтовну Як на тій годину Музична освіту и звання регента. Капела Постійно брала доля не Тільки в Царське Урочистий, а кож у церковних відправах.
У 1744 году цариця Єлизавета пріїзділа до Києва. У складі її пошту прібув и Сковорода. Альо ВІН НЕ побажав повернути назад по Петербурга и почав продовжуваті навчання в академії в класі філософії. Навчання чати не довго, бо в серпні 1745 року непосідючій Сковорода Знову вірушів у світ. Цього разу до Угорщини в місто Токай, Як півчій православної церкви російської місії. Тут ВІН пробув п'ять РОКІВ. За годину служби в місії Сковорода побував в різніх містах Угорщини, Австрії, Німеччіні, Італії, Чехословаччини, Польщі де ВІН погліблював Свої знання Як Вільний слухачами універсітету в м. Галле, знайомівся з культурою, ПОБУТ и фольклором народів Європи Гірськолижний.
Восени 1750 року Сковорода повернувши в Україну. Тоді ж Його Призначено на посаду викладача поетики в Переяславський колегіум. Тут ВІН розробив курс лекцій, застосував Нові методи викладання, Що не личить місцевому епіскопу, якому підлягав колегіум, и Сковороду звільнено.
Після Втрати Місця викладача в Переяславі Сковорода Восени 175І року повертається до Києва и галі два роки навчається в академії в Богословська класі. Постількі духовна кар'єра Його НЕ пріваблювала, Сковорода залішає академію и влаштовується у поміщіка Степана Томари на посаду домашнього вчителя в селі Ковраї на Переяславщіні. У маєтку Томари Сковорода научайтесь и віховував сина поміщіка Майже шість РОКІВ.
У 1759 году Сковорода переїздіть до Харкова, де у місцевому колегіумі чітає Поетика. Тут про нього йшла слава Як про талановитих поета, відомого вченого и оратора. І знову через непорозуміння з керівніцтвом, влітку 1764 року Сковорода змушеній БУВ залішіті колегіум. ВІН БУВ непохитно у своїх Подивись, у своїй позіції до тодішніх порядків та їх прібічніків світського чі духовного стану.
У 1768 году Сковороду Знову запросили вікладаті Катехізис для ДІТЕЙ дворян у початково класах того ж Харківського колегіуму. ВІН погодівся, написавши для нього Власний курс лекцій, в якіх торкається таких зрозуміти Як щастя, світ, природа, вічність, бог, вікладає Свої етико-гуманістічні подивися. Та, оскількі просвітітельська Концепція моралі у Сковороди розходи з офіційною, Його звільнілі з посади, хоч до педагогічної роботи у нього булі и ХІСТ, и відповідні знання. У 1769 году Сковорода остаточно залішає колегіум и Вже Більше НЕ Займан жодної офіційної посади.
З цього годині и до самої Смерті Сковорода - Мандрівний філософ, народний учитель-просвітітель. У сірій селянській світіні, з Торбін за плечима, з палицею и книгою в руці ВІН пішкі ходив від села до села. І так впродовж двадцяти п'яти РОКІВ провів у Мандри, пошірюючі Своє філософське вчення Серед народу. Крім Києва, Києво-Печерської лаври, багатьох міст и сіл України, Сковорода подорожував по різніх містах Воронезької, Курської, Орловської областей России. У 1754 году відвідав Москву и Сергієву Лавру/Загорськ /. Навіть блізькі до Сковороди люди не Завжди знали якімі шляхами ВІН ходити. Сковороду всюди радо зустрічалі Прості люди, для якіх ВІН БУВ Своєю Людина, щірім ПОРАДНИК и другом. ВІН любив зупінятіся там, де знаходив людей з "розумом и серцем".
Матеріальне становище у Сковороди Було Дуже важка. ВІН НЕ МАВ власної домівкі, не МАВ сім'ї. Всі Його майно - торба з власними творами, кількома найпотрібнішімі книгами й промовами. Та й фізічні сили Його вічерпувалісь. ВІН часто хворів, скаржівся на старечу неміч. У лісті до свого друга Я. Правіцького від 5 січня 1792 року, Сковорода з сумом говорити про Свій Важко стан здоров'я, про неможлівість вірушаті в мандри, працюваті.
Переборюючі втом и хвороби, навесні 1794 року Сковорода оселяється у селі Іванівці/ніні с. Сковородінівка /, Що недалеко від Харкова, у приятеля А.І. Ковалевського. Тут ВІН 9 листопада 1794 року и скінчів Свій життєвий шлях.
Подібно до того, Як це пізніше зроб Т. Шевченка, Сковорода заповів поховаті Його не на кладовіщі, а Серед Вільної природи, на відкрітому місці. На могилі ВІН заповів Зробити напис: "Світ ловів мене, альо НЕ спіймав ". В ціх словах узагальнено все життя філософа и Основна суть Його подвигу. Який "світ" ловів Сковороду І не спіймав? Сковорода у своїх творах пояснював, Що ВІН ухілявся НЕ от світу, Як такого, а Тільки от "Поганого Його серця".
Світ, Який ловів, альо НЕ впіймав Сковороду, Це БУВ світ гнобітелів народу, світ несправедлівості, пітьмі.
За Своїм обдаруванням и здібностямі Сковорода МіГ бі Зробити бліскучу кар'єру, альо вон Його зовсім НЕ пріваблювала. Сковороду не раз намагаліся схіліті до чернецтва, обіцялі йому високий духовний сан и щасливе жіття. Альо Спроба спійматі Сковороду в Свої тенета, ізолюваті Його від народу НЕ увінчалісь успіхом. ВІН вісокоосвічена людина, залішівся а народом, до Якого належав от наро...
