Зміст
Введення
1. Біографія Корнія Івановича Чуковського
2. В«ЩоденникиВ» Чуковського
Висновок
Бібліографічний список
Введення
В«Я вклоняюся того, чия ліра
оспівав звучно Мойдодира.
З тобою справляють ювілей
І Айболить, і Бармалей,
І дуже жвава стара
Під прізвиськом
В«Муха-Цокотуха ...В»
Самуїл Маршак
У березні 2007 року в родині Чуковський зазначив відразу два ювілею: 125 років з дня народження знаменитого Діда Корнія (1882-1969 рр..) та 100-річчя з дня народження його улюбленої дочки - письменниці Лідії Чуковською (1907-1996 рр..).
Насправді, Корній Чуковський - це літературний псевдонім, який письменник взяв собі, перетворивши прізвище матері - Катерини Йосипівни Корнейчукова. Батько письменника - Еммануїл Соломонович Левінсон, син власника друкарень, не міг оформити офіційний шлюб, бо для цього було необхідно прийняти православ'я.
В«Я народився в Петербурзі, - писав Чуковський, - після чого мій батько, петербурзький студент, покинув мою матір, селянку Полтавської губернії, і вона з двома дітьми переїхала на життя в Одесу. Ймовірно, на початку батько давав їй гроші на виховання дітей: мене віддали в Одеську гімназію ... В» (Старша сестра - Марія Еммануїлівна Корнейчукова - теж вчилася в гімназії.)
Корній Чуковський більше відомий широкій публіці як дитячий письменник (В«КазкиВ», «³д 2 до 5В» та ін.) Однак діяльність Чуковського виходить далеко за рамки дитячої літератури. Причому, нешкідливі казки, через їх нібито В«аполітичності і безідейностіВ», сприймалися партійними діячами в багнети. </p>
Чуковський працював до глибокої старості. В автобіографічній статті В«Про себеВ» (1964 рік) він пише: В«І ранок, і полудень, і вечір мої позаду В». І мені все частіше згадуються рядки улюбленого Уолта Уїтмена:
В«старечі спасибі ... за життя, просто за життя ...
... Як солдат, що повертається додому після війни,
Як подорожній з тисяч, що озирається на пройдений шлях
Спасибі ... кажу я ... Веселе спасибі! -
Від подорожнього, від солдата спасибі В».
Але коли я беру в руки перо, мене не покидає ілюзія, що я все ще молодий. Наївна ілюзія, але без неї я не міг би жити. Бути молодим - Наш радісний обов'язок В».
1. Біографія Корнія Івановича Чуковського
Чуковський Корній Іванович (1882-1969), справжнє ім'я і прізвище Микола Васильович Корнейчуков, російський радянський письменник, перекладач, літературознавець.
Народився 19 (31) березня 1882 в Санкт-Петербурзі. Батько Чуковського, петербурзький студент, залишив його матір, селянку Полтавської губернії, після чого вона з двома дітьми переїхала до Одеси (про дитинство письменник згодом розповів у повісті Срібний герб, 1961). Займався самоосвітою, вивчив англійську мову. З 1901 друкувався в газеті В«Одеські новиниВ», в 1903-1904 у якості кореспондента цієї газети жив у Лондоні. Після повернення в Росію співпрацював у журналі В.Я.Брюсова В«ВагиВ», потім організував сатиричний журнал В«СигналВ», за публікацію матеріалів антиурядового характеру був засуджений до шестимісячного ув'язнення.
Здобув популярність як літературний критик. Гострі статті Чуковського виходили в періодиці, а потім склали книги «³д Чехова до наших днів В»(1908),В« Критичні оповідання В»(1911),В« Особи і маски В»(1914),В« Футуристи В» (1922) та ін Чуковський - перший в Росії дослідник В«масової культуриВ» (Книга Нат Пінкертон і сучасна література, статті про Л. Чарської). Творчі інтереси Чуковського постійно розширювалися, його робота з часом набувала все більш універсальний, енциклопедичний характер. Оселившись в 1912 р. в фінському містечку Куоккала, письменник підтримував контакти з Н. Н. Євреїнова, В. Г. Короленка, Л. Н. Андрєєвим, А. І. Купріним, В. В. Маяковським, І. Є. Рєпіним. Всі вони згодом стали персонажами його мемуарних книг і нарисів, а домашній рукописний альманах Чукоккала, в якому залишили свої творчі автографи десятки знаменитостей - від Рєпіна до А. І. Солженіцина, - з часом перетворився в безцінний культурний пам'ятник.
Приступивши за порадою В. Г. Короленка до вивчення спадщини Н. А. Некрасова, Чуковський зробив чимало текстологічних відкриттів, зумів змінити на краще естетичну репутацію поета (зокрема, провів серед провідних поетів - А. А. Блоку, М. С. Гумільова, А. А. Ахматової та ін - анкетне опитування В«Некрасов і миВ»). Підсумком цієї дослідницької роботи стала книга Майстерність Некрасова, 1952, Ленінська премія, 1962). Попутно Чуковський вивчав поезію Т. Г. Шевченка, літературу 1860-х років, біографію і творчість А. П. Чехова.
Очоливши на запрошення М. Горького дитячий відділ видавництва В«ПарусВ», Чуковський і сам почав писати вірші (потім і прозу) для дітей. В«КрокодилВ» (1916), В«Мойдодир і ТараканищеВ» (1923), В«Муха-ЦокотухаВ» (1924), В«БармалейВ» (1925), В«ТелефонВ» (1926) - неперевершені шедеври літератури В«для маленькихВ» і разом з тим повноцінні поетичні тексти, в яких дорослі читачі виявляють і витончені стілізаціонную-пародійні елементи, і тонкий підтекст.
Робота Чуковського в області дитячої літератури закономірно вивела його на вивчення дитячої мови, першим дослідником якого він став, випустивши в 1928 книгу В«Маленькі дітиВ», що отримала потім назву «³д двох до п'ятиВ». Як лінгвіст Чуковський написав дотепну і темпераментну книгу про російською мовою В«Живий як життяВ» (1962), рішуче виступивши проти бюрократичних штампів, так званого В«канцеляритуВ».
Як перекладач Чуковський відкрив для російського читача У. Уїтмена (Якому він присвятив дослідження В«Мій УїтменВ»), Р. Кіплінга, О. Уайльда. Перекладав М. Твена, Г. Честертона, О. Генрі, А. К. Дойла, В. Шекспіра, написав для дітей перекази творів Д. Дефо, Р. Е. Распе, Дж. Грінвуда. Одночасно займався теорією перекладу, створивши одну з найавторитетніших в цій області книг - В«Високе мистецтвоВ» (1968).
У 1957 р. Чуковському була присвоєно вчений ступінь доктора філологічних наук, у 1962 р. - почесне звання доктора літератури Оксфордського університету.
Помер Чуковський в Москві 28 жовтня 1969
2. В«ЩоденникиВ» Чуковського
Важко уявити собі, що щоденник пишуть, думаючи, що його ніхто ніколи не прочитає. Автор може розраховувати, що хтось небудь розділить його прикрості й надії, засудить несправедливість долі або оцінить щастя удачі. Щоденник для себе - це, в кінцевому рахунку, все-таки щоденник для інших.
Що ж являють собою ці щоденники, які майбутній К. Чуковський вів все життя, починаючи з 13 років? Це не спогади. Гіркі визнання, подібні до наведеного вище, майже не зустрічаються в цих записах, то недбало коротких, то докладних, коли Чуковський зустрічався з поразившим його явищем або людиною. Корній Іванович написав дві мемуарно-художні книги, в яких розповів про І Є. Рєпіна, В. Г. Короленка, Л. Н. Андрєєва, А. Н. Товстому, А. І. Купріна, А. М. Горькому, В. Я. Брюсова, В. В. Маяковського.
У щоденнику часто зустрічаються ці - і безліч інших - імен, але це не спогади, а зустрічі. І кожна зустріч написана по живим слідах, кожна зберігала свіжість враження. Може бути, саме це слово найбільше підходить до жанру книги, якщо взагалі наважитися скористатися цим терміном по відношенню до щоденника Корнія Івановича, який нескінченно далекий від будь-якого жанру. Читаєш його, і перед очима постає неспокійна, безладна, надзвичайно плідне життя нашої літератури першої третини двадцятого століття. Характерно, що вона оживає як би сама по собі, без того громадського фону, який трагічно змінився до кінця двадцятих років.
Але, може бути, тим і цінніше (навіть безцінні) цей щоденник, що він складається з незліченної безлічі фактів, які говорять самі за себе.
Ці факти - згадаємо Герцена - боротьба особи з державою. Революці...
