Жанрова своєрідність новел Г і де Мопассана
Новела у перекладі з італійської мови означає новина. У літературі ж новела - це розповідний прозовий жанр, для якого характерні стислість, Гостросюжетний, відсутність психологізму, несподівана розв'язка.
Генетичні витоки новели саме в казці, байці, анекдоті. Від анекдоту її відрізняє можливість не комічного, а трагічного або сентиментального сюжету. Від казки - відсутність чарівного елемента.
Історія з малою кількістю описів і несподіваними поворотами сюжету, - ось що притаманне короткої новелі. Для того, щоб зрозуміти, що таке новела, - достатня ознайомитися з представниками жанру, якими є Бокаччо, Гофман, Меріме, Дойль, Мопассан, По і ін Особливості новели для всіх авторів різні, хтось додає в сюжет містику і пише фантастичні новели, хтось надає новелі більше реалістичності. Особливо помітна різниця новел для різних культур. Так японські новели глибоко пов'язані з фольклором, писалися на класичному мовою з міфологічним відтінком.
Але я б своїй роботі хотіла зупинитися на новелах французького автора Гі де Мопассана і довести, що вони дійсно відносяться до цього літературного жанру. Для аналізу я взяла кілька творів: В«НамистоВ», В«Правдива історіяВ», В«Даремна красаВ», В«ВендетаВ», В«КоштовностіВ», В«ПампушкаВ».
Всі ці новели досить різноманітні за темами, по інтонаціях (то сумної, то веселою; то іронічною, то злий), але більшість їх об'єднує думка про потворності дійсності, туга за красою людських відносин. Але всі ж зупинимося на жанровому своєрідності творів Мопассана.
Отже, одним з ознак новели, як було вже сказано раніше, є гостросюжетний. В творах цього французького автора сюжет по праву вважається В«гостримВ», так як захоплює і захоплює увагу читача буквально з першого абзацу.
Так в новелі В«Даремна красаВ» героїня своїм обманом тримає в невіданні і напрузі не тільки свого чоловіка, але і нас - читачів. Нам разом з героєм графом де Маскара доводиться розгадувати загадку, про те хто ж з семи дітей насправді не його.
У В«ВендетаВ» вся увага спрямовується до того, як спрага кровної помсти переростає в бажання заспокоїти душу. Стара-мати дає обіцянку над тілом убитого сина, що помститься за його смерть. Перед здійсненням жорстокого помсти вона постити, старанно молиться, сповідається і причащається.
У новелі В«ПампушкаВ» сюжет гранично простий, але в той же час вражаючий. Захоплений Прусак Руан залишає група людей, серед яких і виявляється Елізабет Руссе, жінка легкої поведінки, прозвана Пампушка. Ними керують далеко не патріотичні почуття, а корисливі мотиви - страх втратити свої гроші. В дорозі ці В«добропорядні пановеВ» користуються добротою і чуйністю Пампушки, змушують її служити своїм інтересам. За їх наполяганням їй довелося поступитися домаганням прусського офіцера, котрий являв собою В«чудовий зразок хамства, властивого переможному солдафону В».
У новелі В«КоштовностіВ» сюжет спочатку нічим не приваблює. Героїня, як і багато жінок, любить В«навішуватиВ» на себе різні прикраси. Але сюжет раптом починає розгортатися після смерті героїні, коли її чоловік дізнається, що В«витребенькиВ», як він їх називав, коштують ціле багатство.
А ось їли говорити про сюжети новел В«НамистоВ» та В«Правдива історіяВ», то, на мою думку, в них немає нічого не звичайного, але, тим не менш, вони не перестають бути захоплюючими. Просто їх родзинка міститься в розв'язки твору, а не в сюжеті.
Я думаю, що такі сюжетні лінії не можуть не заінтригувати. Це і доводить, що Гостросюжетний в новелах Мопассана присутній.
Говорячи про сюжетах і героїв, слід зазначити, що люди в описаних автором історіях практично не наділені внутрішнім світом. Саме тут варто сказати про ще одному важливому ознаці новели як літературного жанру - відсутність психологізму.
Психологізм - це повне, докладний і глибоке зображення почуттів і емоцій, думок і переживань героя.
На мою думку, ця ознака виражається в тому, як автор називає своїх героїв. Замість імен він все більше використовує займенники: В«і вона прийняла пропозицію дрібного чиновника В»,В« вона страждала від бідності свого житла В»,В« вона мріяла про таких обідах В». Або ж автор використовує такі вирази як: В«графВ», В«стара-матиВ», В«Прусський офіцерВ». Всі емоції і переживання виражені буквально в декількох сухих фразах, а то й у кількох словах. Але не дивлячись на те, що автор не дає опису переживань, думок, почуттів і емоцій, читач все-одно так чи інакше уявляє собі характер героя. Він виражається в яких-небудь словах, діях, вчинках: В«Вона горнулася до мене, ласти, називала мене безглуздими пестливими іменами, і всі ці телячі ніжності навели мене на роздуми В». Мопассан робить своїх героїв типовими. На їх місці міг би опинитися будь-який представник того суспільства.
Наступний ознака новели - стислість. Вона надає твору природність і доступність. У цьому новела навіть стає схожою на анекдот. Адже суть сформульована чітко і ясно, акцент зроблено саме на головної думки твору.
Автором використовуються короткі пропозиції і практично не використовуються опису природи, обстановки, одягу героїв. З цього випливає, що твори такого роду мають не великий обсяг, буквально кілька сторінок.
Незважаючи на відсутність описів, чітко уявляєш собі ту картину життя, про яку пише Мопассан. Тут навіть хочеться згадати фразу: В«Стислість - сестра талантуВ». І дійсно потрібно володіти великим талантом, щоб у такому незначному обсязі твори передати глибокий зміст історії зрозумілою і доступною мовою.
Несподівана розв'язка - ось що безперечно є характерною рисою новел в загальному і новел Гі де Мопассана зокрема. Мені здається, що спочатку мене привабив саме цей аспект у творах такого роду. Непередбачуваний поворот подій і зберігається інтрига дійсно з великою силою тягнуть читачів. А якщо ще все зводиться до несподіваної розв'язки, то такі твори, по-моєму, дуже складно обійти стороною. Прикладом цієї ознаки може служити новела В«НамистоВ». У ній героїня втрачає намисто, яке позичила у своєї подруги. І тому їм з чоловіком доводиться влазити у великі борги, щоб купити і повернути намисто його господині. І ось вона кінцівка: через десять років виснажує праці та бідності героїня зустрічає свою подругу і дізнається, що В«діаманти були фальшиві В».
У новелі В«Даремна красаВ» героїня говорить своєму чоловікові, що один з їх семи дітей не його. І герой протягом всієї історії намагається зрозуміти хто ж не його рідна кров: В«граф вдивлявся то в хлопчиків, то в дівчаток, невпевнено переводячи затуманений тривогою погляд з одного обличчя на інше В». Вся несподіванка розв'язки таїться всього лише в одній фразі: В«я вам не зраджувала ніколиВ».
В якості ще один приклад можна навести новелу В«ПампушкаВ». У кінцівці диліжанс знову їде по зимовій дорозі. А в його кутку тихо плаче Пампушка. Люди, які "Спершу принесли її в жертву, а потім відкинули, як непотрібний брудну ганчірку ", виявляють Пампушці своє презирство.
Взагалі це твір змушує багато про що задуматися: про людських пороках, які виходять назовні, як тільки людині загрожує найменша небезпека; про суспільство, в якому ми всі знаходимося. Мимоволі починаєш уявляти себе на місці героїні.
Кінцівка цієї новели зворушила мене до глибини душі, так як в ній оголюється все байдужість і байдужість людей до чужих почуттів, переживань, емоцій.
У кінцівці новели В«ВендетаВ» матір розправляється з вбивцею свого сина найжорстокішим чином і до неї приходить відчуття виконаного обов'язку, в її душі настає умиротворення: В«в цю ніч вона спала спокійноВ».
Розв'язка новели В«КоштовностіВ» - приклад того як пристрасть дружини В«до мішуриВ» змінило подальше життя її чоловіка. Він став непомірно багатою людиною.
Я вже згадувала про схожість новели з анекдотом, думаю, що слід сказати і про їх розходженні. Анекдот, як правило, несе в собі комічний зміст, а новела навпаки має трагічну і навіть сентиментальну кінцівку: В«А Пампушка всі плакала, і за часами ридання, яких вона не в силах була стримати, чулися у темноті між строфами В«МарсельєзиВ» В».
Іноді новелу плутають з розповіддю, але на відміну від оповідання новела спирається на рідкісне, неординарна подія, ігнорує описовість. Художність, характерна для розповіді, в новелі досягається за рахунок незвичайності і напруженості сюжету.
Прикладом подібності новели з розповіддю може служити наявність оповідача, який розповідає яку-небудь історію зі свого життя, або почуту ним де-небудь. Так в новелі В«Правдива історіяВ» пан де Варнето, В«старий п'яницяВ» розповідає В«Забавну історіюВ», яка колись з ним сталася.
Якщо порівнювати новелу з казкою, то варто відзначити такий момент, що історії новел відбуваються в звичайному житті зі звичайними людьми, і чудесна в них тільки доля героя. Життя його складається вдало або невдало не за допомогою чарівництва, як це буває в казках, а завдяки дивним збігом обставин.
У новелі В«КоштовностіВ» казковим чином, В«витребенькиВ» виявляються дорогими прикрасами
Підводячи підсумок всього вищесказаного можна зробити висновок, що прочитані мною твори Гі де Мопассана дійсно відносяться до такого непростого і багатогранного літературному жанру як новела, а значить і поставлена ​​на початку роботи мета мною досягнута.
Список літератури
1. Мопассан Г. де, Пампушка. Роман, новели. [Пер. з фр.] - 2002
2. Мопассан Г. де, Зібрання творів. [Переклад з французької] - 2005
