МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НИЖЕГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. Н. І. Лобачевського
Філологічний факультет
Кафедра зарубіжної літератури
ДИПЛОМНА РОБОТА
ГОТИЧНИЙ РОМАН ГАННИ Редкліф В КОНТЕКСТІ АНГЛІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЕСТЕТИКИ XIX СТОЛІТТЯ
р. Нижній Новгород
ЗМІСТ
Введення
РОЗДІЛ 1 жанрові особливості РОМАНОВ ГАННИ Редкліф В КОНТЕКСТІ предромантіческой ЕСТЕТИКИ
В§ 1 Специфіка епохи предромантизма. Зародження предромантіческой естетики
В§ 2 Специфіка терміна В«готичний романВ»
В§ 3 Готичний роман: філософія і поетика жанру
В§ 4 Художній світ романів А. Редкліф
В§ 5 Готичні романи Анни Редкліф і відображені в них естетичні концепції Едмунда Берка
РОЗДІЛ 2 ТВОРЧІСТЬ ГАННИ Редкліф І АНГЛІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIX - XX СТОЛІТЬ
В§ 1 Причини появи в XIX столітті пародій на жанр готичного роману
В§ 2 Пародія як жанр літературно-мистецької імітації
В§ 3 Пародія Томаса Л. Пікок В«Абатство кошмарівВ» і готичні романи Анни Редкліф
В§ 4 Традиції готичного роману Редкліф в літературі XIX - XX століть
Висновок
Бібліографія
ВСТУП
Дана робота присвячена дослідженню специфіки готичного роману і творчості найяскравішою його представниці - англійської романістки Ганни Уорд Редкліф (Ann W. Radcliff).
Готичні романи Редкліф розглядаються з точки зору реалізації в них найбільш цікавих прийомів XVIII століття і вироблених на їх основі власних художніх методів, які отримали розвиток у наступних поколінь письменників.
Крім того, романи Анни Редкліф представлені в світлі естетики епохи предромантизма, а саме естетичних концепцій англійського теоретика Едмунда Берка (Edmund Burke), а також у зіставленні з пародією англійського письменника-сатирика Томаса Лав Пікок В«Абатство кошмарівВ» (В«Найтмерское абатствоВ»).
Таким чином, метою даного дослідження є аналіз причин популярності готичного роману Анни Редкліф в кінці XVIII - початку XIX століть, а також в сучасну епоху, для чого нами буде зроблена спроба всебічного дослідження специфічних художніх прийомів англійської романістки, певним чином вплинули на подальший розвиток романічного жанру.
На наш погляд, при вивченні готичного жанру необхідно враховувати як його переваги, так і слабкі сторони. Виявлення позитивних сторін жанру реалізовується за допомогою вивчення його специфіки, особливостей творчості однієї з найяскравіших його представниць, естетичної програми того часу і подальшої літературної традиції. Одним із способів виявлення слабких сторін жанру є пародія, яка має мету допомогою наслідування викрити окреме літературне явище за допомогою відповідних прийомів комічного.
Також виникає проблема значущості творчості Редкліф. Частина дослідників (С.В.Тураев, Д.Лукач та ін) зараховують романістку до другорозрядним і навіть до третьорозрядним письменникам, які аж ніяк не передбачають новий етап у художньому розвитку людства - романтизм, а нігілістично заперечують гуманістичні цінності своїх попередників. На нашу думку, подібна точка зору досить спірна, і дана робота є в якійсь мірі спробою віддати належне творчості однією з найяскравіших англійських письменниць XVIII століття. Звичайно, думка про Анну Редкліф як про важливу літературної попередниці більш пізніх поколінь письменників теж можна вважати дещо перебільшеним, але, на наш погляд, не можна зовсім заперечувати значення готичного роману Редкліф для становлення романтизму в Англії і тенденції цього жанру в подальшій літературі.
Тут можна говорити і ще про одну проблему, яка виникає в дослідженнях зарубіжної літератури. Так, побутують дві точки зору з приводу популярності готичного роману на певних відрізках часу. Одні дослідники, визнаючи за готичним романом особливу значимість в предромантіческой епоху, вважають його явищем, кануло в історію. Інші вважають, що пережив період бурхливого розквіту в останню третину XVIII в. і початок XIX в. готичний роман як жанр не вичерпав себе і продовжує існувати в творах А.Хічкока, К.Уілсона, А.Мердок, М.Спарк. Важко сказати щось однозначне з приводу цієї проблеми. Думається, що правда десь посередині (між представленими точками зору). Дане дослідження показує, що до XIX століттю готичний жанр дійсно зжив себе і став якоюсь комплексною системою періодично висміюють штампів. Але безсумнівно й те, що тенденції готичного жанру ми знаходимо і в подальшій літературі, а дещо видозмінений готичний роман знову відродився в ХХ столітті в В«неоготикиВ» М.Р.Джеймса, Е.Ф.Бенсона, М.Кроуфорда, А.Блеквуда, Р.Хіченса. Таким чином, вивчення специфіки готичного жанру виявляється актуальним, бо, як правило, добре знаючи сучасні зразки жанру, ми мало цікавимося його витоками, а це немаловажно для створення докладної і всеохоплюючої картини літературного процесу.
Необхідно відзначити, що в дослідженнях епохи предромантизма і жанру готичного роману вишезаявленние аспекти творчості Ганни Редкліф практично не розглядалися. Згадка про вплив естетичних концепцій Е. Берк на художній світ Редкліф є у фундаментальних дослідженнях Н.А.Соловьевой і роботах К.Н.Атаровой, але це питання не отримав в них глибокої розробки. Тим не Проте, дослідження Н.А.Соловьевой надали велику допомогу в розкритті основної теми даної роботи. Мабуть, це єдиний літературознавець, широко і повно розглянув явища предромантіческой епохи.
Досить всеохвативющее уявлення про особистість Анни Редкліф, її творчості і авторських особливостях можна отримати з робіт К.Н.Атаровой.
Деякі аспекти і специфіку готичного жанру розглядають М.П.Алексеев, С.В.Тураев, В. М. Жирмунський, Н.А.Сігал, А.М.Зверев, А.Бутузов. В їх роботах готичний роман і породила його предромантіческой епоха представлені в загальному аспекті, без конкретики. Відомо, що у А.М.Зверева є фундаментальні праці з проблеми готичного жанру, але ознайомитися з ними не вдалося в силу їх недоступності.
Необхідно згадати І.І.Черенкову, що робила акцент на творчому методі Редкліф, В.Стахеева, чия стаття дала уявлення про біографії романістки і про Редкліф як особистості, В.Е.Вацуро, згадуваного перших російських читачів і перекладачів романів письменниці, а також численні посібники з історії зарубіжної літератури під різними редакціями.
Необхідно відзначити проблему браку матеріалу з творчості Ганни Редкліф та епохи предромантизма взагалі. Довгий час предромантизм як літературна епоха визнавався далеко не всіма літературознавцями, тому дослідження цього етапу і його представників дуже нечисленні. Багато займалися проблемами готичного жанру такі західні літературознавці як Едіт Біркхед, Ейно Райлі, Девендра Варма і Монтегю Саммерс, але їх роботи не перекладалися на російську мову і продовжують існувати лише в перших виданнях, що ускладнює їх використання. Зіставленням романів Т.Л.Пікока і А.Редкліф у вітчизняному та західному літературознавстві ніхто не займався, а відомості про Т.Л.Пікоке і його романі В«Абатство кошмарівВ» досить мізерні. Загальна картина його особистості та творчості представлена ​​лише Н.А.Соловьевой і А.Горбуновим.
Для узагальнення теоретичного матеріалу по розумінню пародії як жанру літературно-мистецької імітації опорою послужили роботи Ю. Н. Тинянова, Д. С. Лихачова, М. Бахтіна, Б. Томашівського, П.Г.Богатирева, а також статті про відповідних поняттях в літературних енциклопедіях і літературознавчих словниках.
Відомості про філософської та естетичної базі явищ предромантизма були взяті з робіт К.Гілберта, Г.Куна, Е.І.Кліменко, О.А.Крівцуна, М.Б.Ладигіна, В.П.Шестакова і інших, а також з досліджень і трактатів самих філософів-естетиків - Едмунда Берка і Девіда Юма.
Таким чином, вищеперелічені матеріали послужили лише відправним пунктом для створення даного дослідження, завдання якого - вияв...
