План
Введення
1. Цінності як основа типології культур
2. Идеациональная культура
3. Чуттєва культура
4. Ідеалістична культура
5. Загальна характеристика типології культур
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Своєрідну концепцію культури розвивав найбільший російський соціолог і культуролог, який прожив більшу частину свого життя в еміграції в США, Питирим Олександрович Сорокін (1899-1968). У методологічному плані концепція П.А. Сорокіна перегукується з вченням про культурно-історичних типах О. Шпенглера і А. Тойнбі. Однак теорія культурно-історичних типів П.А. Сорокіна принципово відрізняється від теорії О. Шпенглера і А. Тойнбі тим, що Сорокін допускав наявність прогресу в суспільному розвитку.
У відповідності зі своїми методологічними установками П. Сорокін представляв історичний процес як процес розвитку культури. В ході цього розвитку суспільство створює різні культурні системи: пізнавальні, релігійні, етичні, естетичні, правові і т.д. Головною властивістю всіх цих культурних систем є тенденція їх об'єднання в систему вищих рангів. В результаті розвитку цієї тенденції утворюються культурні сверхсістеми.
Ці культурні сверхсістеми являють собою не просто конгломерат різноманітних явищ, співіснуючих, але ніяк один з одним не зв'язаних, а є єдність, або індивідуальність, всі складові частини якого пронизані одним основним принципом і виражають одну, і головну, цінність. Саме цінність, по думку П. Сорокіна, служить основою і фундаментом всякої культури.
1. Цінності як основа типології культур
Питирим Олександрович Сорокін - основоположник російської і американської соціологічних шкіл. Його теоретична спадщина настільки об'ємно і багатогранно, що можна окреслити лише основні контури його поглядів на культурні процеси.
Найбільш повно культурологічна концепція викладена в багатотомному творі В«Соціальна і культурна динаміка В»(1937-1941). Сутністю, основою культури будь-якого суспільства є цінності, значення, норми, символи.
Домінуючі цінності єдиної культури охоплюють всю духовне життя: мистецтво і науку, філософію і релігію, етику і право, звичаї і звичаї, спосіб життя і мислення, економічну та політичну організацію.
Всі частини такої інтегрованої культури взаємозалежні: якщо змінюються одні, неминуче трансформуються інші. Сорокін вводить поняття В«культурний менталітетВ», або В«Менталітет культуриВ», яким він позначає цінності і значення, окремі образи, ідеї, бажання, почуття, емоції. Вони утворюють сферу духу і внутрішнього досвіду, які втілюються, реалізуються в зовнішніх подіях, об'єктах, процесах.
Кожна культура індивідуальна. Вона має власний менталітет, свою систему істинності та пізнання, власну філософію і світогляд, тип релігії і стандарти В«СвятостіВ», форми мистецтва і літератури, правила моральності і кодекси поведінки, свою економіку і політику, закони і покарання. На цій основі виникає особливий, притаманний саме даній культурі тип особистості, що володіє специфічним менталітетом і поведінкою.
Всі цінності, наскільки б різними вони не були, добре узгоджуються один з одним і логічно, і функціонально. Вони поділяються більшістю членів суспільства, сприймаються як В«Єдино вірніВ», передаються від покоління до покоління. Інтеграція цінностей забезпечує стабільність суспільства. Сорокін виділяє в залежності від домінуючих цінностей три типи культур:
1. ідеаціональний;
2. чуттєвий;
3. ідеалістичний.
Необхідно відзначити, що за вихідний пункт в описі типу культури Сорокін пропонує приймати наступні ознаки:
В· Природа реальності, спосіб її сприйняття людьми. Можливі різні варіанти: земне життя може здаватися людям лише ілюзією, тимчасовим перебуванням, а справжня реальність знаходиться за межами, вона надчуттєвий, нематеріальна.
Інший спосіб віддає перевага того чуттєвого, матеріального буття, яке оточує людей, сприймає органами чуття. Ця середовище проживання формує їх потреби та цінності.
Третій варіант представляє врівноважений синтез першого і другого, в ньому співіснують і ті й інші ознаки.
В· Природа цілей і потреб, що вимагають задоволення. Існують тілесні, чуттєві потреби, такі як голод, спрага, секс, безпека, задоволення яких необхідно для життєвого комфорту.
Але людина не обмежений тільки фізичним світом, у нього є духовні потреби: порятунок душі, виконання священного обов'язку, відданість Богові, моральні імперативи: спрага слави, популярності, грошей влади, пізнання. Багато з них характерні для тілесно-духовних потреб. На цій основі уподобань будуються системи цінностей, типових для різних культур.
В· Ступінь і форми задоволення потреб. Задоволення потреб має надзвичайно широкий діапазон. Амплітуда коливань - то мінімуму до максимуму, від убозтва - до розкоші. Ранжування саме різне: від примітиву до екстравагантності; від чесноти до пороку. Це характерно і для тілесних, і для духовних, і для змішаних потреб. Але в кожному типі культури їх конфігурація буде особливою.
В· Способи задоволення потреб. Тут також можливі різні варіанти: пошук засобів і середовища їх реалізації; звернення до самого себе, прагнення знайти внутрішні резерви за рахунок власної енергії; пошук нових джерел подолання життєвих проблем.
Комплекс цих ознак в різних модифікаціях утворює різні типи культури.
2. Идеациональная культура
Перший тип - идеациональная культура. Вона лежить в основі брахманських Індії, буддистської і ламаїстської культур, грецької культури з VIII по кінець VI ст. до н. е.., європейського Середньовіччя.
Відповідно до виділеними ознаками її головною цінністю, що інтегрує всі сфери культури, є цінності релігії. Реальність сприймається як надчуттєве, нематеріальне буття. Потреби і цілі по перевазі мають духовний характер, ступінь їх задоволення сама максимальна, а спосіб їх здійснення відбувається за рахунок обмеження, мінімізації всіх фізичних потреб. Всі тілесне розглядається як гріховна, другорядне. Чуттєва середу розчиняється в нескінченної божественної реальності.
Ідеалом стають аскетизм, відлюдництво, житіє святих духовних отців і реформаторів, християнських апостолів. Такі різновиди цього типу культури аскетичного і активного ідеаціалізма.
Звертаючись до дослідження даного типу культури в європейському Середньовіччі, Сорокін відзначає, що найбільш значущою і впливовою цінністю цього часу є релігія. Архітектура і скульптура Середніх віків - В«Біблія в каменіВ», література були пронизані християнською вірою, в живопису панувала біблійні сюжети і теми, музика також носила релігійний характер і призначалася для церковних служб. Етика і право грунтувалися на заповідях християнства, філософія мала теологічну спрямованість. Політична організація була теократичною і відтворювала церковну ієрархію. Сім'я розглядалася як священний союз, вдачі і звичаї втілювали єдність з Богом як вищу цінність. Навіть економіка регулювалася і контролювалася релігією, накладає заборону на різні форми торговельних угод і відносин, незважаючи на їхню вигоду.
Весь чуттєвий світ розглядався лише як тимчасове В«притулок людиниВ», в якому останній - мандрівник, що прагне досягти вічної обителі Бога. Такий був менталітет людини идеациональной культури.
Захід середньовічної культури розпочався в Європі в кінці XII в., коли стали висуватися нові цінності і затверджувався чуттєвий тип культури.
3. Чуттєва культура
Другий тип - чуттєва, або сенситивна, культура.
Починаючи з...
