1. Російські сезони
театр балет дегілев
Класичний російський балет перетворив світове балетне мистецтво. Він славився довгі десятиліття і славиться дотепер. Але на початку 20 століття спалахнула зірка нової російської хореографії, заклала свої традиції, - і ці традиції не тільки живуть до цих пір, але стали провіщенням нового світового мистецтва. Російський балет початку 20 століття - це зовсім несподіване слово в мистецтві балету, і балетна культура, здається, давно чекала його.
Дотепер світовий балет харчується відкриттями і новаціями російської трупи, що виступала в Європі в 1910 - 1920-х рр.., розвиває і перетворює закладені нею традиції. За старанність долі, новий російський балет народився і здобув світову славу за межами Росії, але створювали його російські артисти, російські балетмейстери, художники, композитори. Трупа не випадково носила назву В«Російський балет Сергія ДягілєваВ». Дягілевсіе балетні сезони не тільки надали світові новий російський балет, але й найбільш повно розкрили дарування багатьох російських артистів, тут до них прийшла світова слава.
Почалося все в 1907 році, коли Сергій Павлович Дягілєв відкрив у Парижі російську антрепризу під назвою В«Російські сезониВ». Європі вже ім'я Дягілєва було знайоме. Надзвичайно енергійний антрепренер, відомий в Росії також як серйозний знавець світової культури, автор робіт з історії російської живопису, один з організаторів мистецького об'єднання В«Світ мистецтваВ», редактор журналів В«Світ мистецтваВ» і В«Щорічник імператорських театрів В», організатор мистецьких виставок, театральний діяч, людина, близька як до балетних колам, так і до кола художників, композиторів, Дягілєв до того часу встиг організувати в Європі не одну виставку робіт російських художників, представників того нового російського мистецтва, яке пізніше назвуть мистецтвом Срібного століття, мистецтвом епохи модерну.
Свої В«Російські сезониВ» у Парижі Дягілєв розпочав з В«Історичних концертівВ», в яких взяли участь С. В. Рахманов, М. А. Римський-Корсаков, А. К. Глазунов, Ф. І. Шаляпін, хор морського Великого театру. У наступному році Дягілєв привіз до Парижа російську оперу, познокомів європейського глядача з шедеврами постановок творів М. П. Мусорского, А. П. Бородіна, М. А. Римського-Корсакова (головні партії співав Федір Шаляпін). У сезоні 1909 р. в антрепризі Дягілєва з'явився балет. Балетні спектаклі йшли в зміну з оперними. Він привозив до Європи колір російської театральної культури-танцюристів В. Ф. Ніжинського, А. П. Павлову, Т. П. Карсавін, балетмейстера М. М. Фокіна, запрошує для роботи декораторами художників А. Н. Бенуа, Л. С. Бакста, Н.К. Реріха, А. Я. Головіна.
Успіх балетних постановок був настільки оглушливий, що в наступному році Дягілєв відмовляється від опери і привозить в Париж тільки балет. Можна сказати, що з 1910 року він стає виключно В«балетним антрепренеромВ». Балету Дягілєв присвячує всю оставшуюся життя.
Сергій Павлович Дягілєв здавна полюбляв балетному театру. У 1899-1901 рр.. він керував постановкою на сцені Маріїнського театру «ѳльвіїВ» Л. Деліба. Дягілєв намагався оновити сценографію балету, але зустрів опір дирекції театру і був звільнений В«за підрив академічних традиційВ». Як бачимо, спрага пошуків нових шляхів в балеті з'явилася у Дягілєва задовго до його паризьких В«сезонівВ».
У 1910 р. Дягілєв привіз в Париж балети Фокіна, поставлені цим балетмейстером на сцені Маріїнського театру, - В«ШехерезадаВ» М. А. Римського-Корсакова, В«КлеопардаВ» А. С. Аренського, В«Павільйон АрмідаВ» Н. Н. Черепніна, В«ЖизельВ» А. Адана. Були також представлені Половецькі танці з опери В«Князь ІгорВ» А. П. Бородіна. Підготовка сезону почалася ще в Петербурзі. Тут повною мірою з'явилося видатне дарування Дягілєва-антрепренера. Перш за все були відредаговані Петербурзького постановки в бік ускладнення хореографії. За допомогою М. Ф. Кшесинской, учасниці трупи, близькою до двору, Дягілєв зумів отримати для цього сезону солідну субсидію (серед В«спонсорівВ» бив імператор Микола 2). Дягілєв зумів знайти покровителів і серед французьких меценатів.
антрепризного трупу він зібрав з молоді, перш за все з прихильників хореографії Фокіна, - це були Павлова, Карсавіна, Больм, Ніжинський. З Москви він запросив Кораллі, Гельцер, Мордкіна. Французів потряс російський балет - і та оригінальністю хореографії, і виконавською блиском, і живописом декорацій, і ефектними костюмами. Кожен спектакль являв собою дивовижне по красі і досконалості видовище. Ніжинський, Павлова, Карсавіна стали відкриттям для Європи.
дягілєвського сезону отримали назву В«Російські сезони за кордономВ» і проходили щорічно до 1913 року. Сезон 1910 року був першим сезоном, а в 1911-му Дягілєв прийняв рішення про створення окремої балетної трупи, що отримала назву В«Російський балет Дягілєва В». Головним балетмейстером у ній став Фокін. Тут були поставлені стали легендарними спектаклі В«Бачення трояндиВ» на музику К. М. Вебера, В«НарцисВ» Н. Н. Черепніна, В«Дафніс і ХлояВ» М. Равеля, В«ТамараВ» на музику М. А. Балакірєва.
Головною подією перших сезонів став поставлений в 1911 році Фокіним балет В«ПетрушкаВ» на музику І. Ф. Стравінського (художником був А. Н. Бенуа), де в головній ролі виступив Ніжинський. Ця партія стала однією з вершин у творчості артиста.
З 1912 р. трупа Дягілєва починає гастролювати по світу-Лондон, Рим, Берлін, міста Америки. Ці гастролі сприяли не тільки зміцненню слави нового російського балету, але й відродженню балету в ряди країн Європи, а згодом виникненню балетних театрів у країнах, ще не мали свого балету, наприклад, у тих же Сполучених Штатах, в деяких країнах Латинської Америки.
трупи Дягілєва судилося було відкрити одну із самих чудових сторінок в історії балетного театру, а Дягілєва благодоря його діяльності в ній по праву назвали згодом В«Творцем нової художньої культуриВ» (слова належать танцівнику і балетмейстеру Сергію Лифарю). Трупа проіснувала до 1929 р., тобто до смерті її творця. Їй завжди супроводжувала слава, постановки трупи Дягілєва вражали високим художнім рівнем, у них блищали видатні таланти, яких умів знаходити і яких вирощував Дягілєв.
Діяльність трупи ділиться на два періоди - з 1911 по 1917р. і з 1917 по 1929-й. Перший період пов'язаний з діяльністю Фокіна, танцівників Ніжинського, Карсавін, Павлової, а також з творчістю художників "Світу мистецтваВ» - Бенуа, Добужинського, Бекста, Судейкіна, Головіна, з російськими композиторами-класиками Н. А. Римським-Корсаковим, А. К. Лядовим, М. А. Балакірєвим, П. І. Чайковським народу з сучасними російськими композиторами М. М. Черепнина, І. Ф. Стравінським, К. Дебюссі.
Другий період пов'язаний з іменами балетмейстерів Л. Ф. Мясіна, Дж. Баланчина, танцівників Сергія Лифаря, Алісії Маркової, Антона Долина, європейських художників П. Пікассо, А. Боша, М. Утрилло, А. Матісса і російських художників-авангардистів - М. Ф. Ларіонова, Н. С. Гончарової, Г. Б. Якулова, сучасних російських і зарубіжних композиторів - Стравінського, Прокоф'єва, Ф. Пуленка, Е. Саті.
У 1917 р. як педагога-репетитора Дягілєва запросив знаменитого Ернесто Чеккетті, шанувальника і знавця російського класичного балету: Дягілєв ніколи не декларував розриву з великими традиціями російського балету, навіть у своїх найбільш В«модерністськихВ» постановка він залишався все ж у їх рамках
Рідко яка антрепризна трупа утримувалась на піку успіху три-чітирі сезону підрив. Трупа Дягілєва трималася на рівні світової слави протягом 20 років. Режисер В«Російських балетів Дягілєва В»С. Л. Григор'єв писав:В« Завоювати Париж важко. Утримувати вплив на протягом 20 сезонів - подвиг В». За роки існування трупи в ній було поставлено більше 20 балетів.
можна не врахувати, що після 1917 р. європейський балетний театр увійшов в стан кризи. Класична школа зжовані с...
