ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Один з найбільш древніх і понині розвиваються видів художньої творчості - прикладне творчість.
Актуальність прикладного виду діяльності полягає в тому, що воно здійснюється в предметах побуту, створених за законами краси. Це речі, зроблені не тільки як корисні, але й як прекрасні, які мають свій стиль і свій художній образ, який виражає їх призначення несе узагальнену інформацію про тип життя і світогляді народу і епохи. Естетичний вплив прикладного мистецтва повсякденно, щогодини, щохвилини. Речі, що оточують і обслуговують нас, створюють наш побут і затишок, можуть підніматися до вершин мистецтва.
Прикладне творчість національно саме по своїй природі, воно народжується із звичаїв, звичок, вірувань народу та безпосередньо наближене до його виробничої діяльності, до його побуті.
Твори декоративно- прикладного мистецтва відображають культурний рівень народу тієї чи іншої епохи. Воно не тільки допомагає людям жити, а й формує їх смаки: загострює художній зір, виховує почуття кольору, вчить розуміти задум твору, його образність [7,89].
Першу і головну особливість декоративно-прикладного мистецтва відображає саму назву - це мистецтво носить прикладний характер. На відміну від станкових, твори декоративно-прикладного мистецтва, як правило, не втрачають зв'язку з утилітарною функцією і повністю виявляють своє художньо-образне зміст лише у взаємодію з навколишнім оточенням.
У давнину твори прикладного мистецтва - це предмети розкоші (Стародавній Єгипет), красиві і зручні речі (Стародавня Греція), речі, відмінні суворим смаком (Рим епохи республіки). Середньовічний аскетизм наклав печатку на прикладне мистецтво, надавши йому чисто конструктивний, раціоналістично-суворий, утилітарний характер. В більш пізній період розвитку феодального суспільства для прикладних речей стає характерним поєднання прикрас і конструкції. На меблі, костюм і інші твори прикладного мистецтва стали переноситися вертикально-стрілчасті лінії та форми архітектури, речі багатше орнаментовані. В епоху Відродження важливого значення набуває єдність функції і краси. Речі довгий час володіють принадністю індивідуальної неповторності. Це унікальні твори, що зберігають чарівність таланту й особистості творця - митця, ремісника [3].
Розвиток виробництва в новий час все більше стирає відбиток індивідуальності творця з творів, створених заводським способом. Але ось в промисловість приходить художник, і починається бурхливий розвиток дизайну.
Художнє початок в прикладному мистецтві прямо пов'язано з доцільністю та виразністю форми предмета, особливості композиції багато в чому обумовлені технічними та художніми можливостями матеріалу і цільовим призначенням речі [5]. На композицію предметів, виробів декоративно-прикладного мистецтва впливають матеріальна основа (тканина, метал, кераміка, дерево, шкіра і т.д.), малюнок, колір. У композицію включаються орнамент, різні візерунки на тканинах, підносах, в мереживах, іграшках. В орнаменті може бути використаний будь-який предмет в спрощеному, плоскому вигляді. Колірна умовність в декоративно-прикладному мистецтві проявляється в трактуванні кольору - насиченість, кількості яскравих фарб, інтенсивних або зближених по тону.
Декоративне мистецтво - особлива форма пізнання й осмислення дійсності. Вона емоційно впливає на людину, розвиває його інтелект, формує його почуття, вчить бачити і пізнавати світ.
Мета курсового проекту: теоретично дослідити проблему залучення дітей до декоративно-прикладного мистецтву; виявити можливості освоєння дітьми техніки полегшеного вітража в умовах гурткової роботи.
Завдання:
1. На основі аналізу педагогічної, психологічної та методичної літератури з проблеми дослідження розкрити сутність ключових понять; декоративно-прикладне мистецтво, техніка полегшеного вітража.
2. Описати технологію способів виготовлення вітражів;
3. Розробити методичні рекомендації для педагогів додаткової освіти щодо навчання дітей техніці полегшеного вітража.
Термін В«ДекоративністьВ» широко використовується в образотворчому і декоративно-прикладному мистецтві, в архітектурі і дизайні, в питаннях естетичної організації навколишнього середовища і формування гармонійної особистості.
Декоративність - це форма вираження краси синтезованого світу, через відношення частини і цілого; це зв'язок з навколишнім просторової середовищем, не натуральне, а умовне відображення її, наповнене метаморфическим глуздом.
Декоративність трактується також як прийом художньо - образного мислення, характерною рисою якого є створення особливої вЂ‹вЂ‹композиційної моделі. Декоративність як прийом служить для виявлення внутрішньої узгодженості твори, пропорційності і упорядкованості всіх його деталей і форм і застосовується не лише в декоративно - прикладному мистецтві, але й у всіх просторово - часових мистецтвах [11].
У XIX ст. Станкові форми були, безумовно, переважаючими в живопису і тому живопис зображення монументальні і декоративні також несли на собі відбиток станковізма. Тепер на широку ногу виходять монументальні твори. В області композиції, малюнка і кольору їм відповідають, як переважна тенденція, лаконічні, експресивні і в кращому сенсі слова декоративні рішення.
Вітраж як один з прекраснейших образів монументального мистецтва завжди захоплював людство. Історія вітража і вітражного мистецтва сягає своїм корінням у часи раннього середньовіччя. Вітражі, виконані за біблійними сюжетами, прикрашали готичні собори Західної Європи, при храмах працювали вітражні майстерні, а в них - вітражних справ майстра. І до сьогоднішнього дня велична краса цих художніх вітражів змушує відчувати почуття захоплення. Так склалося історично, що вітражне мистецтво є елітарним, а значить - дорогим. Адже вітраж, зібраний рукою майстра, завжди ексклюзиву, так як існує в єдиному екземплярі [10].
Вітражі - (від франц. vitrage - засклені вікна або скляна двері, перегородка) - картини або орнаментальні композиції, виконані з скла або з іншого матеріалу, що пропускає світло, і як заповнення віконних, рідше дверних прорізів. Відображаючи в своїх зображеннях характер і призначення споруди, і доповнюючи його художній образ, даючи багатобарвні світлові ефекти (завдяки проходить крізь них світлі), вітражі можуть грати значну роль у композиції інтер'єру. Вітражі виготовляються різними способами (зазвичай за ескізом або картону, створеного художником). Спочатку вітражі робилися з шматків скла різних кольорів, вирізаних відповідно малюнку і скріплених між собою свинцевим палітуркою; пізніше з'явилися вітражі як живопис по склу. У сучасній техніці вітражу застосовуються також різні механічні способи нанесення зображення. Дуже велике значення мали вітражі (головним чином із зображеннями релігійних сцен) в церковних спорудах середньовіччя. Ізолюючи відвідувачів храму від зовнішнього світу і створюючи штучне за кольором, приглушене освітлення внутрішнього простору, вітражі завершували релігійно-містичний образ інтер'єру храму. В зв'язку з тим, що багато вітражі приносилися в дар соборам ремісничими цехами, в окремих випадках, всупереч пануючій ідеології церкви, зустрічаються вітражі з реалістичними побутовими сюжетами, що відображають працю ремісників і селян. Такі деякі вітражі Франції (собор в Шартре), на яких зображені шевці за роботою; майстри, викреслювати плани будівлі; каменярі, зводять будівлі; висікали статуї та ін
Високого художнього рівня вітражі досягли в готичних соборах XIII, XIV та частково XVвв. Цікаві вітражі собору в Бурже (XIIIв.), майстерно використаний світло в реставрованих вітражах собору Паризької Богоматері, для яких характерні яскраві орнаментальні побудови з безлічі дрібних пластинок кольорового скла в поєднанні з безбарвним склом. Виділяються також вітражі Швейцарії, Італії (Міланського соб...
