ЗМІСТ
1. МАТЕРІАЛЬНА І ДУХОВНА КУЛЬТУРИ
1.1 Сутність, будову, взаємозв'язок матеріальної і духовної культур
1.2 Пріоритети духовної культури
1.3 Концепти культури
Список використаних джерел
1. Матеріальної і духовної культури
1.1 Сутність, будова, взаємозв'язок матеріальної та духовної культур
Визначення матеріальної і духовної культур. Матеріальна і духовна культури - два фундаментальних виду, дві сторони культури, що знаходяться в процесі постійного взаємодії, взаімоопосредованія і взаємопереходу.
Матеріальна культура - це культура, яка включає в себе предмети, явища, процеси, виконують (або виконували) одночасно соціально-виробничу, соціально-побутову, споживчу (у вузькому сенсі слова) і інформаційну, знаково-символічну, естетичну, ментальну функції.
Духовна культура - це культура, яка включає в себе предмети, явища, процеси, виконують (або виконували) суто інформаційну, знаково-символічну, естетичну, ментальну функції.
Матеріальна культура містить матеріально-технічну, економічну (і підприємницьку), матеріально-побутову та фізичну культури. Духовна культура, в свою чергу, включає в себе правову, моральну, релігійну, інтелектуальну (наукову і філософську) культури.
Існують також проміжні види та різновиди матеріальної та духовної культур, складаються і виявляють себе у сфері їх взаємного перетину. Маються на увазі, перш за все, наступні культури: політична, управлінська, демографічна (відтворення людського роду, сімейна), еротична (Яким стверджується єдність тіла, душі і розуму), екологічна (встановлює досягнуті суспільством рівень духовно-практичного відношення до природи, якість В«гомеостазуВ» живого і неживого), художня (естетично гармонізуюча інші основні і похідні види, різновиди культури, стимулююча розвиток їх різноманітних форм).
Художня (Естетична) культура займає виключне становище в системі видів культури, будучи і матеріальної, і (в основному своєму масиві) духовної, і проміжної. В художню культуру входять матеріальні Форми прикладного мистецтва, художньо-промислово-Го виробництва, дизайну, а також рухливі матеріально-духовні освіти - архітектура, мода, реклама і т.п. Гранично стандартні втілення В«інтернаціональногоВ» стилю архітектури (Наприклад, житлові комплекси мікрорайонів) тяжіють до полюса матеріальної культури. Навпаки, оригінальні зразки архітектурно-проектувального творчості (наприклад, будівлі музеїв, театрів, церковні храми і т.п.) зміщуються до полюса духовної культури.
Взаємозв'язок видів матеріальної і духовної культур. Матеріальна культура разом з цивілізацією утворюють основу духовної. Істотні зміни у видах духовної культури кореняться в фундаментальних структурних перетвореннях видів матеріальної культури, трансформаціях цивілізації. При цьому рухливі проміжні види матеріально-духовної культури передають через себе, В«ТрансмутіруютВ» імпульси зазначених перетворень на В«верхні поверхиВ» духовної життя. Так, зміна базових художніх стилів зароджується, як правило, спочатку в змінюється інфраструктурі безпосередній соціального середовища, відображається у показових формоутворення культурного (художнього) побуту, проходить стадію архітектурних перевтілень, перш ніж проявитися в областях живопису, скульптури, інших різновидів духовного художнього творчості.
Вражаючим прикладом В«трансмутаціоннихВ» впливів стилів архітектури на стилі живопису може служити еволюція форм конструктивізму в містобудуванні першої половини XX в. в напрямку посилення функціональності (від Корбюзье - до Вальтера Гропіуса і Міс ван дер Рое). Дана еволюція супроводжувалася експансією так званого інтернаціонального стилю, жорстко подчинили форму функції та односторонньо втілила нову урбаністичну концепцію В«будинок - машина для житла В». Це, в свою чергу, спричинило за собою безладне розмноження і здрібніння художніх течій конструктивізму і профанірованіе технотронного мистецтва до рівня дадаїзму, поп-арту і т.п.
Зазначену редукцію модерністського мистецтва слід розцінювати як прояв загального духовного і антропологічної кризи, який викликав велику тривогу у гуманістично мислячих філософів.
За спостереженню В. П. Бранський, в авангардному мистецтві став вимальовуватися ідеал технотронного людини. Останній заявив про себе як одномірна В«Соціоантропологіческая абстракціяВ» техногенної епохи. Хоча художники, архітектори, жителі зростаючих міст можуть бути піддані впливу фетишів технізації та машинізації, тим не менше їх світогляд і стиль (життя і творчості), на щастя, не перекриваються ідеалом технотронного людини. Втім, жоден ідеал недосяжний, а сам реальна людина є істота культурно-історичне, що не зводиться до якогось одного, хай навіть впливовому, кон'юнктурній вимірюванню.
Однак не можна заперечувати, що для минулого століття і начетов настав століття характерно досить потужне, але однобоке прояв у сучасній цивілізації конструктивістських та соціотехнічних маніпуляцій. Суцільно й поруч зустрічаються художні абстракції В«машінізма або техніцизмуВ», вироблені технократичної естетикою. Вплив цих абстракцій випробували в свій час кубізм, футуризм, супрематизм та інші конструктивістські художні течії модернізму. У роботі В«Криза мистецтваВ» Н. А. Бердяєв зазначав спостерігалася в самому житті небезпечну тенденцію до В«машинізаціїВ» дій, почуттів, думок, бажань і навіть сексуальних відносин (див., наприклад, Прокоментувати В. П. Бранський в книзі В«Мистецтво і філософіяВ» репродукцію картини Пабло Пікассо В«Танець втрьохВ»).
Отже (В тій чи іншій мірі), В«машинний людинаВ» - це В«масовидність індивідВ», В«Абстрактний суб'єктВ», відчужуваний від власної самості, принаймні частково втрачає унікальність своєї особистості. Він піддається відомої деіндевідуалізаціі хаотичними квазіколлектівамі, В«натовпамиВ», випадковими скупченнями В«соціальних атомівВ», усередині яких, по 3. Фрейду (В«Масова психологія і аналіз людського В«ЯВ»), відбувається придушення самостійності, критичного мислення особистості, процвітає чревата хаосом і соціальної деградацією (етно) маргінальна психологія. Остання, згідно точці зору засновника психоаналізу, привертає В«масовидність індивідівВ» (з ослабленою волею і непротивленням диктату) до стихійного сліпому підкоренню тоталітарним лідерам і режимам. Парадоксально те, що П. Пікассо засобами кубізму піддав непрямому художньому заперечення ідеал машіноподобних світу і технотронного людини в знаменитому полотні В«ГернікаВ», гротескно відображає страшну картину жорстокого насильства, вчиненого над баскським містом фашистськими бомбардувальниками. Змістотворних точкою картини є силует голови бика, який символізує міщанство - Нерассуждающій, згуртовану, з усім приголосну посередність, яка допускає загарбницькі війни і деспотичні режими. Попереду величезна і багатогранна культурна і ідеологічна робота з подолання тиску нав'язливо тиражованою В«естетики шаблонів В»та інших негативних наслідків запрограмованої, регламентованої В«Соціальної машинеріїВ», порідненої з збіднілих комерціалізованим мистецтвом, тонучим у власних сурогатах (В«брендахВ», В«фішкахВ», В«рекламних масках В»кітчу і т.п.). Ця вдячна культурна робота, сподіваємося, торкнеться і сучасну архітектурно-художнє середовище, яка сильно постраждала від серійної стандартизації та надмірної уніфікації і стала загрожувати психічному здоров'ю жителів зростаючих міст. Не можна не погодитися з Ч. Дженкс в тому, що гуманітарна еліта відповідальна за те, щоб XXI в. стало століттям ментального, архітектурного і загальнокультурного зрушень, в результаті яких повинно відбутися поступове витіснення шаблонизировать В«інтернаціонального стилюВ» оригінальними національними стилями, прологом яких з'явилася плюралістична архітектура постмодернізму. Освічена громадськість багатьом ...
