Зміст
Введення
1. Культура як світ артефактів
1.1 Поняття культура
1.2 Культура як світ артефактів
2. Культура як світ смислів. Види смислів
2.1 Культура як світ смислів
2.2 Види смислів
3. Культура як інформаційний процес
4. Функції культури
Висновок
Література
Введення
Тема реферату В«Походження та зміст термінуВ« Культура »» з дисципліни В«КультурологіяВ».
Мета роботи - ознайомиться із походженням і змістом терміна В«культураВ», функціями культури і ін
1. Культура як світ артефактів
1.1.Понятіе культура
Культура - Центральне теоретичне поняття культурології. Його відмітною особливістю є надзвичайна багатозначність інтерпретацій і трактувань, іншими словами - Полисемантичность.
В сучасному звучанні і написанні слово В«культураВ» має кілька значень. Історично перші з них:
1) обробіток, обробка, догляд, землеробство;
3) виховання, освіта, розвиток;
4) шанування, культ (В«культ Ора, УраВ»);
Вперше поняття В«культураВ» в значенні розумова, духовна діяльність вжив Цицерон в 45 г до н.е. Він назвав філософію культурою душі, тобто, виховуючи свій розум, обробляючи його як селянин землю, людина розвиває свої розумові здібності, вдосконалює духовну діяльність.
В сучасній мові під культурою розуміють:
- Властивість людини в сфері соціальної поведінки (культурний - хамський);
- Ототожнення культури з освіченістю (культурний - неосвічений);
- Культура як міський спосіб життя (культурний - сільський);
- Культура як хвороба людства (християнсько-православний погляд);
У літературі можна зустріти різні спроби впорядкувати цю безліч визначень. У ньому виділяються, наприклад, наступні види визначень культури.
Антропологічні - виходять з те, що культура є сукупність продуктів людської діяльності, світ речей, що протистоїть природі, штучно створений людиною (В«Друга природаВ»).
Ціннісні - трактують культуру як сукупність духовних і матеріальних цінностей, створюваних людьми.
Нормативні - стверджують, що зміст культури складають норми і правила, регламентують життя людей.
Адаптивні - культура трактується як властивий людям спосіб задоволення потреб, як особливий рід діяльності, за допомогою якого вони пристосовуються до природних умовам.
Історичні - підкреслюють, що культура є продукт історії суспільства і розвивається шляхом передачі придбаного людиною досвіду від покоління до покоління.
Функціональні - характеризують культуру через функції, які вона виконує в суспільстві, і розглядають єдність і взаємозв'язок цих функцій в ній.
Семіотичні - розглядають культуру як систему знаків, що використовуються суспільством.
Символічні - акцентують увагу на вживанні символів в культурі.
герменевтичних - відносяться до культури як до безлічі текстів, які інтерпретуються і осмислюються людьми.
идеационной - визначають культуру як духовне життя суспільства, як потік ідей і інших продуктів духовної творчості, які накопичуються в соціальній пам'яті.
Психологічні - вказують на зв'язок культури з психологією поведінки людей і бачать в ній соціально обумовлені особливості людської психіки.
Дидактичні - розглядають культуру як те, чому людина навчилася (а не успадкував генетично).
Соціологічні - культура розуміється як фактор організації суспільного життя, як сукупність ідей, принципів, соціальних інститутів, що забезпечують колективну діяльність людей.
Таким чином, функція, призначення терміна В«культураВ» в науковому мовою з самого початку полягає в тому, що він служить засобом, за допомогою якого виражається ідея культури як сфери розвитку В«людяностіВ», В«людської природиВ», В«людського буттяВ», В«Людського начала в людиніВ» - на противагу природному, стихійному, тварині буттю.
1.2 Культура як світ артефактів
Коли ми дихаємо, їмо або мимоволі відсмикуємо руку від полум'я, наші дії нічим не відрізняються від дій, вчинених тваринами. Людська діяльність включає в себе подібні акти біологічного поведінки, але не зводиться до них. Що ж є в ній такого, чого немає в поведінці тварин?
- По перше, її відмітною особливістю є свідома постановка мети. Людина здатна вибирати свої цілі У своїй діяльності він сам створює для себе неї нові і нові цілі, виходячи при цьому далеко за рамки своїх біологічних потреб. Результати людської діяльності, звичайно, далеко не завжди збігаються з метою: часто ми виявляємося не в змозі повністю і в точності здійснити те, що задумано.
- друге, людина сам створює і удосконалює засоби діяльності, тоді як тварини для досягнення своїх цілей користуються В«готовимиВ», даними їм природою засобами - зубами, кігтями, крилами і т. д. В якості найважливіших засобів людської діяльності виступають насамперед знаряддя праці.
В основі культурного прогресу людства лежить постійне перетворення засобів діяльності в її цілі, а цілей - в кошти. У самому справі, чим більш ефективні засоби діяльності, тим легше досягається мета. Тому в діяльності постійно відбувається переміщення уваги від цілей до засобів. Рано чи пізно у всякій сфері діяльності створення і вдосконалення її коштів (тобто проміжна мета) стають особливою самостійною метою і робота, спрямована на цю мету, відокремлюються в самостійну область діяльності. В останній те, що було лише проміжною метою, перетворюється в кінцеву мета, а те, що раніше було кінцевою метою, починає розглядатися як проміжна мета, досягнення якої є умовою для руху до нової кінцевої мети. Людина колись навчився діяти, щоб жити, тепер він живе, щоб діяти. Духовна діяльність, без якої немислиме існування культури, виникає як засіб, що сприяє вдосконаленню практичної діяльності з видобутку матеріальних благ. Але з розвитком суспільства вона перетворюється в самостійну область діяльності, породжує такі сфери культури, як мистецтво, релігія, наука.
З гри як діяльності, метою якої є розвиток фізичних і розумових здібностей людини, народжується спорт, в якому розвиток здібностей розглядається вже не як мета, а як засіб досягнення високих спортивних результатів. Те ж саме відбувається і з навчанням: історично вона спочатку здійснюється в ході практичної діяльності, і придбання знань розглядається як засіб зробити працю більш ефективним; але потім вона відокремлюються в особливу сферу діяльності, а праця починає служити в ній не метою, а засобом набуття знань.
Завдяки взаємному В«ОбертанняВ» засобів і цілей у розвитку культури безперервно йде диференціація діяльності, виникають нові її види. І цей розвиток не може зупинитися, тому що його рушійні сили лежать в самій природі людської діяльності.
Створюючи культуру, люди відокремлюються від природи і будують нову, В«надприроднуВ» середовище проживання. Людство живе ніби на межі двох світів - існуючого незалежно від нього світу природи і створеного ним світу матеріальної культури, причому в ході історичного розвитку людського суспільства перший все більше затуляється другим (хоча перетворити матеріальну середу культури в замкнуту сферу та повністю відгородитися нею від природи неможливо).
Продукти і результати людської діяльності, штучно створені людиною предмети і явища називають артефактами.
артефакти - феноменами культури - є зроблені людиною речі, народжені їм думки, знайдені і використовувані ним засоби і способи дій. Отже, культура є світ людської діяльності або світ артефактів - це її перша найважливіша характеристика. Вона особливо важлива тоді, коли мова йде про В«матеріальної культурі В»- речах, будинках і спорудах, техніці...
