ДИПЛОМНА РОБОТА
Просторово-часовий континуум у творчості
К.С. Петрова-Водкіна
Іркутськ 2004
ЗМІСТ
ВСТУП
1 КОРОТКА БІОГРАФІЯ
2 Формування нової художньої системи
2.1 Колір
2.2 Сферична перспектива
3 Просторово-часовий континуум у творчості К.С. Петрова-Водкіна
3.1 Портрети
3.2 Сюжетні картини
3.3 Натюрморти
3.4 Пейзажі
ВИСНОВОК
Список використаних джерел:
ВСТУП
В історії мистецтва небагато обраних, про кого б сучасники сказали: він створив символ своєї епохи. Про російською художника Кузьми Петрова-Водкіна говорили саме так. Тонке відчуття часу, а головне, уміння передати це відчуття зробили художника одним з найяскравіших живописців нашого часу. Першовідкриття концепції безперервності духовного в його художньому втіленні стало новим словом у мистецтві. Маючи на рідкість цілісне світовідчуття, художник ще в 1910-х роках розробив самостійну систему сприйняття натури - В«науку бачитиВ», як він сам її називав, - що включає абсолютно оригінальний метод перетворення простору при передачі його на площині і своєрідну кольорову палітру. Ці новації, сміливо застосовувалися їм в живописі, повинні були, по думці Петрова-Водкіна, активно формувати зорове враження від картини. У конкретній практиці прихильність до ідеї В«Сферичної перспективиВ» привела Петрова-Водкіна до створення свого методу просторової інтерпретації предметного світу. Погляд на натуру завжди кілька зверху і збоку, так що горизонтальні площини круглої і зримо розгортаються в глибину, а вертикалі перетворюються в віялоподібно розходяться похилі, позбавляє зображуване дрібного тривіального правдоподібності і дійсно викликає виразне відчуття причетності його до космічного світу Всесвіту.
Про творчість Петрова-Водкіна, різних його проблемах і окремих творах є безліч наукових праць і художніх творів: Д.В. Сарабьянов, А.С. Галушкіна, В.І. Костін, Ю. Русаков і багато інших, але зупинимося на найбільш значущих.
Монографія В.І. Костіна вперше дала достовірний огляд та аналіз його мистецтва. Костін писав, що в зображенні предметів К.С. Петров-Водкін завжди бачив певний ідейно-художній сенс, вважаючи, що передачу матеріальної сутності предметів і зв'язку їх між собою художник здійснює в ім'я створення образу. Володимир Іванович зазначив те, що різне трактування предметів в живописі Петрова-Водкіна в єдиному і цілісному образі картини є цілком усвідомлений мальовничий прийом, який, є закономірним: В«бо будь образне рішення незмінно буде вимагати підкреслення і виділення одних елементів і затушовування інших В».
А.С. Галушкіна писала про величезною активності художника у виборі зображуваного, про його ламанні всього бачене через призму своїх відчуттів, про вкрай індивідуальному рішення кожного явища, заснованому на суб'єктивному тлумаченні: «³дмовившись від безпосередньої передачі дійсності, Петров-Водкін прийшов до узагальненої, символічної інтерпретації сюжету В»[1].
Багато фактів і, головне, найцікавіші думки Петрова-Водкіна залишилися б невідомі, не допоможи своїм майбутнім дослідникам сам художник. На рубежі 1920-х і 1930-х років Петров-Водкін написав дві автобіографічні повісті - В«ХлиновскВ» і В«Простір ЕвклідаВ», де з вражаючою літературною майстерністю і образною гостротою відтворив картини свого дитинства, юності і років навчання, виклав власне розуміння багатьох проблем життя, мистецтва, ремесла художника. Це найважливіше джерело відомостей про формування К.С. Петрова-Водкіна і його поглядах.
У В«Просторі ЕвклідаВ», не приводячи скільки стрункого викладу теорії В«сферичної перспективиВ», Петров-Водкін обгрунтовує її емпірично і, якщо можна так висловитися, психологічно [2]. Перш все, він говорить про зв'язок фізичного руху людини зі станом його психіки, стверджуючи, що В«моменти змін положення нашого тіла дуже часто міняють психічний наш стан В». І далі, розповівши, як, кинувшись раз в юності на землю, він випадково звернув увагу на зовсім нове враження, отримане в момент цього падіння від навколишнього пейзажу (В«я побачив землю, як планету В»), приходить до висновку, що в живописі необхідно координувати власний рух художника з що відбувається поза ним - В«в пейзажі і в архітектурі В». При такій координації, по думці Петрова-Водкіна, виникає відчуття сферичності земної поверхні. І на цьому-то і засновує він свою систему сприйняття простору і спосіб зображення, що дозволяють в приватному передати загальне, в будь-якому пейзажі, портреті, натюрморті, інтер'єрі зберегти В«ПланетарнеВ», за його словами, відчуття зв'язку конкретного об'єкта зображення з нескінченно широким зовнішнім світом [3]. На сторінках В«Простору ЕвклідаВ» Петров-Водкін розвиває цілісну концепцію відносини художника до предмета і вказує метод вивчення предмета. В«Щоб додуматися до предметної сутності, - пише він, - необхідно оголити предмет, вимкнувши його декоративність і його пристосовані для людини функції, і лише тоді розкриваються земні умови і закони його життя В».
Аналізуючи предмет, Петров-Водкін приходить до висновку, що його видима форма є результат боротьби двох сил - внутрішньої, споруджували предмет, і зовнішньої, яка обмежує його. При цьому він має на увазі, звичайно, лише ті предмети, які виконані в органічних для них матеріалах, на відміну від В«поганихВ», бутафорських (пустотілих, золочених та пр.). Він оригінальний у всіх своїх висловлюваннях і характеристиках про людей, події, явищах і професійні проблеми, що постають перед живописцем. Його картини самобутні, гострі, рельєфні, в них відбивається абсолютно оригінальний і деколи несподіваний хід міркувань, вони по-своєму логічні, нерідко тенденційні і завжди цілеспрямовані. Всі твори К.С. Петрова-Водкіна дано з певних, глибоко продуманих художницьких позицій, які за своєю суттю представляють чудовий коментар до його мистецтва. Але слідом за дослідниками творчості художника ми присвятимо представлене дипломне твір вивчення питання, представляющегося нам актуальним, а саме питання просторово-часового континууму у творчості К.С. Петрова-Водкіна. Мета дипломного твори - простежити закономірності сприйняття і передачі в живописі і малюнку простору і кольору, які К.С. Петров-Водкін використовував у своєму мистецтві. Для цього нами поставлені наступні завдання: проаналізувати художні прийоми і засоби, що використовуються К.С. Петрова-Водкіна; дати художню оцінку деяким його творам; викласти основні віхи творчості; характеризувати особливості живопису, вивчити її філософське обгрунтування, дане К.С. Петрова-Водкіна.
Для вирішення зазначених завдань нами використовується метод аналізу художньої літератури та періодичних видань та метод емпіричного вивчення творів художника.
1 КОРОТКА БІОГРАФІЯ
Цілісне уявлення про художника і краще розуміння його творів можливо лише в тому випадку, якщо дослідник має хороше уявлення про його життя: творчість художника сгладивается з окремих подій життя, мозаїка вражень немов би повертає світосприйняття, а досвід життя - призма для майбутніх вражень.
К.С. Петров-Водкін В«... цікавий тим, - вважає мистецтвознавець Наталя Адаскіна, - що поєднав традиції російської мистецтва Заходу і Сходу, був в серцевині цих відносин [4]. Сам він - виходець з провінційної Росії. У маленькому містечку на Волзі, поблизу Саратова під впливом патріархальної середовища складалося його світогляд. Потім він опинився в Петербурзі, навчався в художньому училищі барона Штігліца, де йому відкрилися багатства мистецтва цього самого європейського з російських міст. В мимоволі виникають зіткненнях з викладачами, викристалізовувалися перші зерна власних поглядів Петрова-Водкіна на мистецтво, яким стояв ще довгий шлях дозрівання.
Потім було навчання в Москві, в Училище живопису скуль...
