Введення
Тема реферату В«Анатомія культуриВ» з дисципліни В«КультурологіяВ».
Мета роботи - розглянути поняття тривимірної моделі культури, В«ДуховноїВ» і соціальної культур.
1. Тривимірна модель культури
1.1 Теорії і моделі в науці
В культурології, як і в інших науках, слід розрізняти емпіричне і теоретичне знання.
Основним засобом видобутку емпіричного знання в культурології є спостереження. Дані спостережень збираються в етнографічних експедиціях, що мають на меті вивчити маловідомі етнічні культури, в опитуваннях, бесідах, інтерв'ю, в безпосередньому вивченні різних явищ культурному житті суспільства - творів мистецтва, обрядів, ритуалів і т.д. Велике значення в зборі фактичного матеріалу, що утворює емпіричний шари культурологічних знань, має вивчення історичних джерел - архівних документів, мемуарів, археологічних знахідок і пр.
Але наукове знання на емпіричному рівні дає, головним чином, лише феноменологічне опис досліджуваних явищ. Феноменологічне опис констатує факти, не пояснює їх. Щоб зрозуміти сутність досліджуваних явищ необхідно перейти на теоретичний рівень пізнання. Характерною особливістю наукових теорій є те, що в них створюються тільки схематичні образи досліджуваних явищ. У теорії виділяються і описуються лише їх найбільш важливі, суттєві риси (наприклад, В«ідеальний газВ» у фізиці).
Враховуючи сказане, спробуємо використовувати як допоміжний засоби опису культури її тривимірну В«фізико-геометричнуВ» модель, в якої вона уподібнюється В«речовиниВ», заповнює В«культурний простір.
1.2 Тривимірна модель культури </p>
Культурний простір - це простір, утворене безліччю феноменів культури, що переплітаються і взаємодіють один з одним.
Продовжуючи аналогію культурного простору з фізичним, виділимо в ньому три виміри - у відповідності з основними типами смислів, що містяться в соціальної інформації.
Цими типами смислів є:
1) знання,
2) цінності,
3) регулятиви.
Їм відповідають три взаимопересекающиеся В«координатні осіВ»:
1) В«когнітивнаВ»,
2) В«цінніснаВ»,
3) В«регулятивнаВ».
У складі культурного світу зазвичай виділяють в якості найважливішої його частини галузь духовної культури. Ця область включає в себе такі культурні форми, як релігія, мистецтво, філософія. Характерною рисою усіх форм духовної культури є те, що в них на першому плані знаходиться поєднання знань і цінностей. Це не означає, що регулятивні парадигми в духовній культурі відсутні. Але неважко помітити, що кінцевою метою творчої діяльності в області духовної культури є знання і цінності, тоді як регулятиви відіграють допоміжну роль, виступаючи, головним чином, лише як засоби (способи, методи) створення духовних цінностей.
Аналогічним чином у культурному просторі виділяється сукупність форм культури, які визначають соціальні відносини людей, їх взаємодія в суспільстві. Сюди відносяться моральна, правова, політична культура. В цих формах культури фіксуються соціальні цінності та ідеали, а також загальні регулятиви поведінки, рухомого прагненням до них. Сукупність таких форм утворює галузь культури соціальних відносин, або, коротше, соціальної культури. Зрозуміло, в соціальній культурі не можна обійтися без знань. Однак знання виступають тут лише як засобу для вироблення принципів та норм поведінки людей в суспільстві, їх спільного життя, взаємодії та діяльності. Головне ж зміст соціальної культури - регулятиви, цінності та ідеали.
Нарешті, в культурі існує ще одна область, технологічної культури. Остання розуміється тут в самому широкому сенсі - як культура освоєння й обробки будь-якого матеріалу, культура виконання, виготовлення, отримання чого-небудь. Знання та регулятиви є необхідними і найважливішими елементами технологічної культури. Цінності ж відходять тут на другий план: заради яких цінностей створюється і пускається в хід технологія - це питання технологічна культура сама по собі не вирішує. Він має вирішуватися поза нею. Бо техніка, якщо розвиток її стає самоціллю, може стати ворожою людині силою.
X - В«когнітивнаВ» вісь У - В«цінніснаВ» вісь 2 - В«регулятивнаВ» вісь
Духовна, технологічна і соціальна культура - не відокремлені один від одного В«секториВ» або В«частиниВ» культурного простору. У абстракції ми можемо розглядати і аналізувати їх окремо.
У кожній частина культурного простору присутні ще два шари: життєвих і логічних, раціональних знань.
1.3 Сфера житейських знань
Життєві знання виникають у безпосередній взаємодії людей з навколишнім середовищем і відображають явища дійсності в поняттях, що мають просте, наочне і конкретне значення. Житейському пізнання чужі абстракції і позбавлені наочності логічні конструкції, що відвернуть людську думку в світ В«високих матерійВ», які недоступні відчуттю.
1.4 Особливості життєвого знання
Житейське знання не систематизована. Воно включає в себе неосяжну масу відомостей, багато з яких отримані випадково, логічно між собою ніяк не пов'язані і часто суперечать один одному.
модель культура духовний мораль
1.5 Особливості раціонального та ірраціонального мислення
- Раціоналіст вважає, що людське пізнання грунтується на досвіді і розумі. Він прагне вирішувати проблеми, звертаючись до фактів і логіки, а не до пристрастям, емоціям, інстинкту і т.п.
- Раціоналіст додає велику цінність наукового знання
- Раціоналіст відмовляється рахувати без усякої перевірки істинними відомості, отримані невідомими або незрозумілими шляхами.
- Раціоналіст вважає можливим критичне обговорення будь-якого питання, розташований вислуховувати критику і під впливом її готовий переглядати свої уявлення.
Ірраціоналізм - це антіраціоналістіческая позиція.
мислення иррационалистов властиві такі риси:
- иррационалистов переконаний, що в світі діють недоступні людському розумінню, незрозумілі, але могутні сили, що визначають долі людей і взагалі все, що відбувається.
- иррационалистов вважає, що розум не є вищою пізнавальною здатністю людини.
- иррационалистов скептично, а часом навіть із зневагою відноситься до науки, її здобуткам та можливостям.
- иррационалистов вважає, що все дійсно важливе і значне в людському житті - вище розуму.
2. Про сенс поняття "духовна культура"
2.1 Некоректність протиставлення духовної і матеріальної культури
Увійшло в традицію розділяти культуру на В«духовнуВ» і В«матеріальнуВ». Однак цей поділ далеко не настільки очевидно, як це могло б здатися з першого погляду.
Одні відносять до В«духовноїВ» культурі те, що задовольняє духовні потреби людей, а до В«матеріальноїВ» - те, що задовольняє їхні матеріальні потреби. Але існує безліч речей, які можуть одночасно служити задоволенню і тих і інших потреб: вироби прикладного мистецтва, поїздка на курорт і пр.
Інші називають В«духовною культуроюВ» створені людиною духовні цінності, а В«матеріальною культуроюВ» - виготовлені людиною речі, матеріальні предмети В«Пам'ятники матеріальної культуриВ» можна було б з не меншим правом іменувати також і В«пам'ятниками духовної культуриВ»: адже вони взагалі є предметами культури тільки тому, що являють собою В«ТекстиВ», з яких археолог витягує міститься в них соціальну інформацію.
Треті розуміють під В«духовною культуроюВ» сферу духовного життя суспільства - релігію, мистецтво, філософію і т.д., а під В«матеріальною культуроюВ» - Сферу матеріального життя, виробництва і споживання матеріальних благ. Специфіка культури втрачається. А вона ...
